УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Блог | Луганський поет у Берліні: "Нам випав шанс стрибнути вище своєї голови"

Луганський поет у Берліні: 'Нам випав шанс стрибнути вище своєї голови'

В рамках "Культурно-освітньої академії" 30 українців відправились до Берліну, аби обмінятись досвідом з німецькими колегами. В колективному блозі на "Обозреватель" учасники проекту Goethe-Institut діляться враженнями та новими ідеями. Публікуємо новий пост поета і громадського діяча Ярослава Мінкіна з Луганська.

Я з Луганська – міста опадаючих абрикосів. Там їх так багато, що люди майже не збирають ці жовтогарячі плоди. Влітку, коли абрикоси обсипаються, всі вулиці міста покриваються помаранчевою кашею через те, що перехожі просто давлять їх ногами.

Побратими, з якими ми пліч-о-пліч боронили кордон України від антидемократичного впливу, тепер розкидані по землі. Хтось окопався в Україні, хтось у Литві, Польщі, Німеччині. Хтось у Москві, поїхав на підтримку людей, які й у авторитарному режимі зберегли дар критичного мислення – те, що відрізняє людину від інших живих істот.

Я на два тижні в Берліні ? місті, розчленоване тіло якого прагнуло з’єднатися знов. Ще й досі можна побачити рубці й шрами на його обличчі. Ще й досі лунають розмови про суттєві відмінності між східними й західними його мешканцями.

Жінка, яка проводила нам екскурсію берлінськими закутками, занесеними до списку ЮНЕСКО, з гордістю розповідала про кампанію по відстоюванню східного "світлофорного чоловічка", якого влада самовільно хотіла замінити на західного. А наш колега Анатолій згадав історію, коли людина з ФРН відмовилася лягати на операційний стіл, почувши що хірург зі Східної Німеччини.

Виходить, що навіть тут, у місті, де парламент знаходиться під скляним ковпаком міжнародної уваги, залишилися люди, неспроможні відкинути стереотипи про ближніх. Навіть тут, у Берліні.

А в Луганську зараз зима. Така логічна і така не по-українськи жорстока. А як могло бути інакше? За "Російською весною" неминуче йде не тільки холодне російське літо, але й люта російська зима.

Працюючи в Берліні над розробкою інноваційних соціально-культурних проектів для створення нової різноманітності України, несподівано розумієш, що нам, активістам з Донбасу, життя дає шанс стрибнути вище своєї голови! Ще рік тому, виходячи з 50-метровим синьо-жовтим прапором у центр Луганська, більшість із моїх побратимів не уявляли собі життя за межами тоталітарно-центристського Луганська. Вони народилися там, виросли там і були впевнені, що там будуть їх могили.

А життя вирішило інакше. І цього не передати словами. Але я, повертаючись до свого нового дому, таки спробую це зробити.

Лютое

После "Русской весны" наступает холодное лето,

Где за три колоска тебе могут отрезать язык.

Незаметно для мира мы все как один переехали,

Променяв град огня на туманную новую жизнь.

Абрикосы цвели и послушно от взрывов склонялись,

Абрикосы роняли в голодную землю плоды.

Город, где мы росли, где нас так от души проклинали, ?

Не видал еще русской зимы.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...