УкрРус

Музичні перевертні

Як відомо, весь музичний світ історично поділився на субкультури. Мене щиро дивує той факт, що серед різноманіття і багатства жанрів вагома частина російських слухачів вирізняється фантастичною любов"ю до так званої "зековської" музичної творчості. Справді, в Російській Федерації тюремно-злодійська тематика пісень породила масштабну субкультуру, яка незбагненним чином гармонійно й нероздільно злилася з мистецтвом. У жодній іншій країні, яка поважає себе і власний народ, не існує такого феномену.

Якщо зануритися в праісторію "зековської" течії в музиці, то варто відзначити вплив тоталітарного режиму за часів Радянського Союзу. У ті роки кожен третій громадянин був ув"язнений і не з чуток добре знав про труднощі тюремної долі. Цей біль, думки й надії відповідного прошарку населення виливалися у творчість і дали початок розвитку нової субкультури в музиці. Але мене дивує той факт, що саме в Росії до сьогоднішнього дня ця музична тенденція не втрачає популярності, а навпаки, щороку здобуває все більше і більше прихильників.

Україна – теж нащадок СРСР, у спадок ми також отримали для творчості "цікаве надбання" із тюремних катівень. Але за роки незалежності українська культура знайшла безліч інших цікавих і актуальних тем. Я впевнений, що мої опоненти наперебій за негативний приклад наведуть творчість Леся Подерв"янського.

На жаль, із соромом повинен визнати факт існування такого способу мистецького самовираження, але для України це поодинокий випадок, який має певне вузьке коло прихильників, без права посягання на всенародне визнання. І прошу відзначити, що творчість Подерв"янського не має "зеківського" забарвлення.

Більша частина української естради націлена на європейські тенденції. Можемо спостерігати колосальну різницю в ментальності й основних цінностях вітчизняних і російських артистів. Для Росії цілком схвальна ситуація, коли деякі виконавці дозволяють собі нецензурно привселюдно виражатися в піснях. Ось, наприклад, згадаємо нещодавній концерт гурту "Ленінград": поважні представники радянської естради та сучасні шановані артисти схвально аплодували розпусній поведінці виконавців…

Таке масове культурне божевілля вже не просто дивує, а лякає. У сусідній країні аморальний гурт "Ленінград" ні на крок не поступається в популярності метру пострадянської естради Аллі Пугачовій… Це нонсенс!

Пісні Володимира Круга взагалі намагаються прирівняти до класики, їх напам"ять знають навіть російські школярі. Але про що вони? Відповідь знову ж така сама – про "зековщину". Переглядав шалено популярні відеоролики Семена Слєпакова. 5-7 мільйонів переглядів – а про що?

Аморальність, тюрма, нецензурщина, злодійські повадки – хітові теми! Усе весело й круто! Мені (та впевнений я такий не єдиний) дуже прикро й не зрозуміло сприймати музичний продукт такої якості. Я виховувався в інтелігентній сім"ї, змалечку мене вчили звертатися до старших людей на "Ви", виявляти повагу, про нецензурну лайку навіть думки такої не позволяв! А зараз з екранів та з радіоприймачів звучить те, що раніше вважалося соромом.

Російський шоу-бізнес обрав для творчості шлях пропаганди розпусти та "зековщини". Слухачам нав"язують моду на примітивне й вульгарне. Музичний ринок Росії масово заполоняють брудні невигадливі треки, які миттєво потрапляють до лідерів популярних чартів і стають хітами. Люди легко запам"ятовують простенькі пісні і з радістю їх співають, цим самим підгодовуючи дешеву аморальність музичних перевертнів (не можу інакше назвати тих, хто причетний до популяризації творчості такого формату). Втрачаються прості людські цінності, прикро…

Розумію, багато хто буде критикувати мої думки, але я маю право висловити те, що тривожить душу. У гонитві за шаленим темпом розвитку мінливого світу музики не варто забувати головне: сцена – це публічне місце, де повинна панувати лише велич тандему музики та прекрасного!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги