Блог | Бунт чи опір?
Коли чиновник від імені держави знущається з тебе, ти починаєш бунтувати. То кинеш чиновника у сміттєвий бак, то жбурнеш йому в помешкання гранату. Чиновникові від тебе тільки й цього треба. Він усе зробить так, що нібито ти виступаєш не проти нього, а проти держави. Бунтувати проти держави? Це анти-конституційно! За грати його!
Найбільше, чого боїться чиновник, - це опору. Людина не просто бунтує, а збирає навколо себе таких же бунтарів і чинить опір чиновникові. І нехай той намагається прикриватися державою, - всі бачать, що він хабарник і злодій, а, значить, виступає проти держави.
Бунтівником бути просто. Щось тобі не сподобалося, виплеснув емоції назовні й заспокоївся. Якщо далі продовжуєш бунтувати, дають тобі по зубах – і аж тоді ти заспокоюєшся й виплескуєш емоції назовні у себе на кухні.
Людей, здатних до опору, набагато менше, ніж бунтівників, але вони можуть об’єднати цих бунтівників. Опір – це теж бунт, і теж може бути бунтом проти конкретного чиновника, який краде і бере хабарі. Але опір – це намагання насамперед змінити Систему, за якої чиновник може красти і брати хабарі.
Бути в русі опору складно. Ти можеш втратити все і нічого не добитись. Від тебе можуть відвернутися люди, не розуміючи, проти чого ти воюєш, або розчарувавшись, бо нічого не змінилось.
І все ж кожна мисляча людина повинна перейти від бунту до опору. З бунтівником просто розправитись – навіть іменем держави, бо він один і бунтує проти всіх. З людиною опору це зробити важче, бо вона не сліпо піддається емоціям, а бачить мету своєї боротьби.
Невдоволення окремими чиновниками, бунт повинні перерости в опір Системі. Тільки так ми збережемо державу, зробимо її багатою й успішною.
