Блог | Про легітимність ядерного статусу України
22 роки тому Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. У цьому зв'язку нагадаю, що відповідний закон України містить шість принципових застережень, серед яких є одне архіважливе - у пункті 6:
"6. Цей Закон набирає чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа."
Це застереження має один надважливий для світу наслідок: якщо статус підписаного лідерами США, Великобританії, Росії та України Будапештського меморандуму як "міжнародно-правового документа", а також правовий зміст його гарантій безпеки, сьогодні відкидаються і не підтверджуються нашими міжнародними партнерами, то зазначений закон стає таким, що не набрав чинності.
А отже Україна абсолютно легітимно і в повній відповідності до міжнародного права може набути ядерну зброю та хоча б частково відновити свій ядерний потенціал !!!
Адже відповідно до іншого застереження у згаданому законі "Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР."
Маємо жорстко нагадувати цю правову істину нашим міжнародним партнерам, передусім новій республіканській Адміністрації Сполучених Штатів Америки, та наполягати на поверненні до положень Будапештського меморандуму та їх повноцінному застосуванні на практиці.
У цьому зв'язку хочу навести текст деяких пропозиції Радикальної партії з нашого з Олегом Ляшком проекту Постанови ВРУ "Про комплекс заходів щодо посилення переговорних позицій України на міжнародній арені у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації та реалізацією європейського курсу України" № 2549а від 31.08.2015:
"Звернути увагу міжнародного співтовариства, передусім держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, що використання сили проти територіальної цілісності і недоторканності кордонів, порушення суверенітету і незалежності, застосування економічного тиску з боку ядерної держави – Російської Федерації, всупереч взятим нею зобов'язанням за Будапештським меморандумом, проти України – держави, яка добровільно відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу та приєдналася до зазначеного Договору як без’ядерна держава, підриває увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї та спонукає вразливі до зовнішніх загроз і небезпек держави до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування агресора.
Закликати Сполучені Штати Америки та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії як держави-підписанти "Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" від 5 грудня 1994 року (Будапештського меморандуму) до
1) систематичного проведення консультацій, передбачених п. 6 Будапештського меморандуму, у зв'язку з виникненням ситуації, внаслідок якої постало питання стосовно зобов'язань за цим Меморандумом, до закінчення збройної агресії Російської Федерації проти України, порушення її суверенітету, політичної незалежності та територіальної цілісності;
2) знаходження можливостей застосування механізмів Організації Об'єднаних Націй згідно п. 4 Будапештського меморандуму, зокрема Генеральної Асамблеї ООН, з метою надання допомоги Україні, що стала жертвою акту агресії з боку Російської Федерації, в тому числі шляхом запровадження міжнародних санкцій до держави-агресора та звернення до Міжнародного суду ООН;
3) застосування усіх можливих міжнародних заходів – політичного, економічного та військового характеру – з метою забезпечити неухильне дотримання усього комплексу безпекових гарантій та зобов'язань за Будапештським меморандумом з боку усіх держав-підписантів, включно з Російською Федерацією, зокрема:
а) надання Україні необхідної військової допомоги з метою посилення її оборонних можливостей, в тому числі надання оборонної летальної зброї;
б) запровадження нових та посилення існуючих секторальних обмежувальних заходів (санкцій) щодо Російської Федерації; в) сприяння і поглиблення інтеграції України з НАТО, в тому числі шляхом надання Україні ПДЧ. Президенту України та Міністерству закордонних справ України відповідно до Закону України від 16 листопада 1994 року "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року":
1) на виконання п. 4 застережень повідомити міжнародне співтовариство та держави-учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї про те, що загроза силою та її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України з боку ядерної держави – Російської Федерації, так само, як і застосування економічного тиску з боку Російської Федерації, спрямовані на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядаються Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси;
2) на виконання п. 6 застережень ініціювати міжнародні переговори з вимогою підготовки та підписання додаткового міжнародно-правового документа з конкретними механізмами гарантій безпеки України з боку ядерних держав.
