Блог | Що робити з барикадами на Грушевського після перемоги?
Петро Олексійович Порошенко пообіцяв відновити бруківку на Грушевського за один день.
Аніскільки не сумніваюся у менеджерських талантах та бізнесових можливостях Петра Олексійовича.
Але, по-перше, не хочеться розставатися із ароматом Революції, а справжня Революція почалася саме на Грушевського, бо мирних революцій не буває. Це оксюморон.
По-друге, відбитком української історії, що закарбувався у цій частині вулиці Грушевського, не хотілося б нехтувати. Не хотілося б його гламурного лакування.
Це фантастичне видовище: острівок "Сталінграду", оточений охайними будинками навколо!
Такий сюр навмисне не вигадаєш.
Таке штучно не створиш.
Я пропоную лишити назавжди цю частину вулиці у нині існуючому вигляді.
По-перше, як пам’ятник тим хлопцям, що там полягли, і тим хто там стояв, наражаючись на щохвилинну небезпеку.
По-друге, як майбутню туристичну окрасу Києва.
Хай ці барикади лишаться музеєм під відкритим небом.
Хай там, якщо заманеться, наші діти у пейнтбол грають, приміряючи на себе одяг героїв. Яким був кожен, хто відстоював ці барикади.
Хай там відбуваються театралізовані постановки. Хай там збираються ветерани барикад.
Хай там продаються помаранчеві каски і респіратори, годують майданним борщем, пригощають гарячим чаєм із імбиром.
Хай цей острівець нашої гордості та їхнього сорому лишиться постійним нагадуванням міці українського духу.
Нехай він буде більмом на оці усіх наступних влад. Нагадуванням, що не можна із народом вести себе наче з бидлом. Що не можна нехтувати волею народу.
Хай барикади лишаться у первозданному вигляді. Такими, як їх створив народ і Бог!
