УкрРус

"Паша загинув у день нашого весілля. Це ще більше посилює втрату і поглиблює мій біль…"

2.6т
  • "Паша загинув у день нашого весілля. Це ще більше посилює втрату і поглиблює мій біль…" | фото 1
    1/5

Його кликали "старшина", він віддав свій бронежилет молодшому побратиму і його улюблений вислів був "Все буде добре"."Айдарівець" Павло Стрельчук – один з тисяч героїв, які віддали своє життя за Україну.

"Неймовірна доброта. У Паши були дуже світлі, глибокі та добрі очі. Був гарним господарем. Завжди міг заспокоїти та втішити", - перше, що розповідає Юлія Стрельчук, згадуючи свого загиблого чоловіка.

Майбутнє подружжя познайомилось один з одним на Дні народженні одногрупниці Юлії. А через півроку молоді побралися. Невдовзі народилась донька Катруся. Народження дитини стало справжньою радістю для Павла. Він став більш уважнішим та намагався весь вільний час проводити із родиною. "Уночі ми почергово вставали. Я працювала у лікарні, у реанімації на добових чергуваннях, а чоловік з дочкою дуже гарно справлявся. Бавився, любив заплітати коси", - розповідає Юлія Стрельчук. А через шість років, подружжя вже раділо народженню хлопчика – сина Олексія.

В побуті Павло і Юлія завжди допомагали і підтримували один одного. "Паша дуже добре готував, деякі страви в нього виходили настільки вдало, що я ніколи не могла їх повторити. Дуже любив солодке і завжди з дітьми щось на кухні чаклував. Руки у нього були "золоті". Я не можу пригадати, чого б він не міг втілити з наших задумів", - ділиться спогадами дружина загиблого.

Юлія Стрельчук каже, що чоловік завжди реалізував всі її ідеї, що стосувались сім’ї. "Коли наш син Льошик йшов до першого класу, постало питання, як облаштувати йому домашню кімнату. Паша мене тільки попросив намалювати, як я її бачу. Наші діти жили в кімнаті удвох тож потрібно було враховувати і потреби шестикласниці Каті. Я намалювала, якою бачу ідеальну, на мій погляд кімнату, але вважала, що такий ремонт майже нереально зробити. Тоді ми з дітьми поїхали в гості до родичів. По повернені, на нас чекало справжнє диво. Дитяча, саме така, якою я її уявляла стала реальністю. Мій Павло це зробив. Скільки гордості і радості в дітей тоді було…", - згадує дружина загиблого.

З початком Революції Гідності, Павло Стрельчук був одним з її активних учасників. Чоловік працював на той час у Криму, коли побачив, як на Майдані розганяли студентів – звільнився і приїхав у Київ, де разом з усією родиною почав боротьбу за краще життя. "Був у найгарячіших місцях. Я також була волонтером психологічної служби Майдану, коли потрібно-медиком. 18 лютого був важкий день. Усі дорослі нашої сім’ї були на Майдані. Не можу забути слова чоловіка у той день: "Хтось з нас має залишитись живим. Іди до дітей". Дуже важко то все пригадувати", - розповідає Юлія Стрельчук.

З початком АТО, Павло Стрельчук одним з перших, у складі 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар", вирушив на Схід. Дружині та дітям чоловік нічого не розповідав, аби ті не хвилювались. Юлія Стрельчук зізнається, що здогадувалась, де перебував її чоловік, адже вона була психологом і приховати щось від неї було важко. "Паша постійно говорив, що ще в учєбкє, хоча я здогадувалась, що він на справжній війні", - говорить Юлія.

На війні, Павло Стрельчук, займався вивезенням з передової поранених та загиблих. 26 липня 2014 року, загинув від ран,несумісних з життям, внаслідок аварії, поблизу міста Щастя, що на Луганщині, під час виконання бойового завдання. Пів доби лікарі боролися за його життя. Зі шпиталю у місті Щастя, де він переніс операцію, вертольотом був доправлений до Харкова, де він помер.

Юлія Стрельчук каже, що у день загибелі Павло їй не зателефонував, хоча до того вони щодня говорили. "А ще це була річниця нашого весілля, він пам’ятав про цей день і де б не був, завжди мене вітав. Це ще більше посилює втрату і поглиблює біль", - стримуючи сльози розповідає жінка. "Офіційно оформитись до загибелі Паша не встиг, так як оборона країни для нього була на першому місті. Дуже прикро було, що військкомат двічі надсилав нам повістки вже після його загибелі (одразу та через рік, як його вже не було з нами). Паша був патріотом своєї країни, своєї сім’ї та головне-самого себе. Він не міг вчинити інакше", - розповідає дружина загиблого.

Юлія Стрельчук каже, що горе загибелі Павла, ще більше їх об’єднало: 18-річна Катерина та 12-річний Олексій стали дружніше, підтримують її та один одного. "Звістку про втрату батька сприйняли дуже важко. Кожен горював по-своєму, згадують важливі моменти у спілкуванні з ним. Втрата відчувається сильно. У побуті син намагається його замінити. Якщо щось псується чи ламається, він робить як батько-приносить його великий ящик з інструментами і намагається полагодити. За звичкою, хочу подзвонити Паші та порадитись, але потім розумію, що дзвонити вже немає кому", - говорить дружина загиблого.

Держава виплатила родині Стрельчуків компенсацію по втраті годувальника, але військову пенсію ще не призначено, а щомісячних виплат не вистачає навіть на елементарні речі. Давайте допоможемо родині загиблого Героя Павла Стрельчука.

СТРЕЛЬЧУК ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА YULIIA STRELCHUK 4188370026978695 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги