УкрРус

Давайте поговоримо про секс

1992 рік.

— Може, б ти нарешті роздягнулася? - пише Юрій Винничук для Збруч.

— Для чого?

— Можеш не роздягатися.

— Що ти маєш на увазі?

— Вже нічого.

— Ти хочеш сексу?

— Всі хочуть сексу.

— Я запитала тебе.

— Хочу.

— І ти увесь цей час дивився на мене, як на сексуальний об’єкт?

— Чудовий сексуальний об’єкт.

— Ти мене ображаєш.

— Чим?

— Бо в нас були творчі стосунки. А раптом з’ясувалося, що я для тебе сексуальний об’єкт.

— Так воно було від самого початку.

— Тобто моя писанина для тебе нічого не важила?

— Важила. Але вона була невіддільна від твоєї зовнішності.

— А якби я була потворна?

— Я б читав тебе на відстані.

— І ти увесь цей час, що ми з тобою здибалися, просто хотів мене вграти?

— А що тут поганого? Я думаю, багато хто хотів би тебе вграти. Це цілком природно. У тебе апетитне тіло.

— Ти розглядаєш мене, як страву?

— Я розглядаю тебе, як витвір мистецтва, яким не проти насолодитися.

— Не проти чи хочеш?

— Хочу.

— На один раз?

— Ні. Але з цього починається.

— З чого?

— З першого разу. Якщо нам сподобається…

— А якщо ні?

— Тоді хтось комусь скаже про це.

— Для мене це не головне.

— Що?

— Секс. Для мене були важливі наші розмови.

— Отже, якщо ти не отримаєш задоволення, то від цього нічого не зміниться?

— Ні. Для мене важливішими були наші стосунки.

— Секс для них не перепона.

— А вони не перепона для сексу?

— І так, і так.

— Коли ми перейдемо цей бар’єр… маю на увазі секс… у нас уже будуть інші стосунки…

— Вони будуть глибші. Ми зможемо читати одне одному вірші чи прозу у ліжку.

— І ти гадаєш, у ліжку краще сприйматимеш мої вірші?

— Інтимніше.

— А досі було як?

— Відсторонено. Наприклад, твої любовні вірші мене не діймали. Але, перейшовши бар’єр, я, мабуть, тебе ревнуватиму.

— До кого?

— До того, про кого ти пишеш.

— Він не існує. Це фантом.

— В який ти закохана?

— Насправді лише готова закохатися.

— Можливо, я і є твій фантом.

Пауза. Нервове ходіння по кімнаті. Наливає собі вина. П’є, замислено дивлячись у порожнечу.

— Навіщо ти мені це сказав?

— Що?

— Щоб я роздягнулася. Ти міг це все облаштувати інакше. Не так брутально… "Роздягайся!"

— Тобто спочатку я повинен був тебе обняти… поцілувати… одне слово — підкрастися...

— Напевно. Мені ще ніхто не пропонував секс так відверто… без…

— Без прелюдії?

— Не в тім справа.  А в тім, що це для мене несподіванка. Я дивилася на тебе іншими очима.  І думала, що те саме відчуваєш і ти.

— Тоді не треба було вдягати міні й демонструвати свої звабливі ноги. І коли ти читала вірші, закинувши ногу на ногу,  я не міг відвести погляду від того місця, де вони схрещувалися. Не варто було перехилятися через фотель, щоб дістати з підлоги загублену сторінку. Треба приходити до мене у чорній широкій сукні від шиї до стіп, за якою нізащо ніхто б не зміг здогадатися про твої форми, і бажано в хустині.

— Ти нестерпний.  Ти нічого не зрозумів.

— Я зрозумів, що мала бути прелюдія. Без жодних слів. Наблизитися, обняти, поцілувати і поволі роздягати…

Пауза. Погляд з порожнечі повертається до мене. Пронизує мене мовчки.

— Бо ти так звикла?

Це, мабуть, остання крапля.

— Все, я йду.

Хапає свої речі.

— Я щось не так сказав?

— Я ні до чого не звикла. Я не повія. Зрозумів?

— Я подумав, що можна обійтися без усіх цих церемоній. Ми не один день знайомі.

— І що з того? Можна сказати отак відразу: роздягайся?

— А що тут такого? Хіба ми цього не хочемо?

— Невже ти не міг знайти інші слова? Невже так важко?

— Добре. Дай мені.

В мене летить спочатку торбинка. Потім її мешти. Потім вона починає роздягатися і кожну свою річ шпурляти в мене.

Я це пережив.

 

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги