Блог | Світова економіка і українське питання
За війнами і революціями ми зовсім забули про ті загрози, перед якими стояла світова економіка ще зовсім недавно. Хоча до того, що сталося в Україні, вона мала саме безпосереднє відношення.
Адже якби не криза 2008-го, то шансів зберегтися при владі помаранчева команда мала би набагато більше. Навіть незважаючи на суперечності і протиріччя всередині неї. А натомість ми отримали злодюгу-президента, майдан і революцію. І навіть скинувши з трону цього невдаху, були змушені увійти в нову криваву бійню.
В той час як в решті світу економіка тим часом поступово прийшла до тями, а долар знову став найстабільнішою валютою світу. Парадокс? Але не будемо поки що шукати в цьому конспірологічні корені...
Передісторія проблеми
2008-го року світова економіка дійшла своєї певної межі. Принаймі, якщо говорити про екстенсивні шляхи її розвитку. Інфляційно-кредитна модель економіки ефективна лише при постійному рівні інфляції і постійному зростанні рівня споживання.
А для цього потрібне виконання двох взаємопов’язаних умов: постійного зростання виробництва нових товарів та послуг та постійного зростання доходів громадян, щоб вони були здатними споживати все більшу і більшу кількість цих самих товарів та послуг.
Але ні одну, ні іншу умову в довгостроковій перспективі виконати неможливо. Виробництво не може наростати вічно – через обмеженість природних (сировинних, енергетичних, земельних, водних) ресурсів, через неодмінне збіднення надр і неминуче засмічування планети.
Так само не можуть вічно зростати і доходи громадян, особливо якщо враховувати тенденції останніх років. З одного боку – перенесення виробництва багатьох товарів з розвинутих країн в країни "третього світу" – В’єтнам, Мексику, Індію, тощо. З іншого – впровадження нових, більш ефективних, часто навіть роботизованих технологій, що потребують все меншої і меншої кількості працюючих. А менше працюючих – менше доходів.
Але навіть якщо доходи громадян все-таки зростають, то їхнє споживання все-одно не може наростати безмежно – в загальному кожній родині потрібний цілком обмежений перелік товарів і послуг – кілька авто, заміський будинок, окреме житло для дітей. Тому навіть заповнивши нестачу доходів кредитами, ситуацію можна врятувати ненадовго.
Тим більше, що згодом кредити лягають додатковим тягарем на економіку – адже замість того, щоб в майбутньому купляти новий товар, громадяни ще довго, роками, їх виплачують. Все це й зумовило той колапс економіки, який спіткав західний світ 7 років тому…
Подальші перспективи розвитку світової економіки
…Але не все так трагічно – світова економіка прийшла би до тями і без війни в Україні – зростати їй ще є куди. Не всі ресурси вичерпані, не всі ринки освоєні. Є мільярдні ринки Китаю і Індії. Існують, крім матеріальних, ще й нематеріальні потреби. На вдоволенні яких цілком можна заробляти непогані гроші.
І якщо раніше до цих потреб можна було віднести лише кінематограф, туризм і шоу-бізнес, то тепер до них приєдналася потужна індустрія ІТ-технологій. Очевидно, ця тенденція буде наростати й далі – нематеріальні і навіть віртуальні послуги будуть займати все більшу частину нашого споживчого кошика.
А заодно – будуть створювати нові робочі місця. Навіть в тих регіонах, які найбільше постраждали від впровадження нових технологій. Скажімо в радянському колгоспі працювали тисячі доярок і трактористів.
Сучасні ж фермери обходяться кількома комбайнами і майже повністю автоматизованими фермами. І люди села, як не дивно, першими починають шукати роботу в Інтернеті.
Як же поєднати ці нові тенденції з інфляційно-кредитною моделлю "офіційної" економіки, поки що незрозуміло. З одного боку – нічого кращого за неї людство ще не придумало.
З іншого – навіть якщо компенсувати цю неможливість подальшого наростання споживання збільшенням долі віртуальних послуг, основна проблема інфляційно-кредитної моделі залишиться незмінною – постійне зростання кількості грошей у банках та постійне наростання кредитного боргу – у їхніх клієнтів.
І так – до чергового фінансового колапсу. Запобігти якому можна напевно й справді лише паралельним впровадженням нових валют – як про це колись писав Бернар Лієтар. Але побачимо…
Україна і світ
Однак, незважаючи на описані вище загрози, що підстерігають світову інфляційно-кредитну економіку, Україна цілком успішно могла би розвиватися не одне десятиліття, не знаючи їх. Бо, на щастя, в нас проблем з ринком споживання немає. Так само, як немає проблем і зі зростанням виробництва – є що випускати, є з чого і для кого – було б бажання!
Але зразу з Майдану потрапивши у геополітику, нам тепер проти волі доведеться враховувати глобальні світові тенденції. І зразу будувати таку модель економіки, що не матиме подібних прогалин. Для чого, до речі, ми маємо досить непогані перспективи – так як, на відміну від більшості європейців, кредитами в нас охоплена досить незначна частина населення.
Інше позитивне значення, як не дивно, може зіграти відсутність власних запасів нафти. Приємно, звичайно, думати, що ціни на неї обвалилися через те, що всі нас так дружно кинулися рятувати. Але навряд чи це відповідає дійсності. Бо в іншому щось не видно такої ж дружньої одностайної позиції світових лідерів.
І навіть навпаки – час від часу хтось із них подає голос на користь того, щоб зняти з Росії усі можливі санкції. А ціни на нафту все-одно падають вниз. Тож цілком логічно припустити, що обвалило їх щось інше.
І не тільки видобуток сланцевої нафти у США. Технології не стоять на місці, дуже скоро можуть з’явитися нові джерела енергії і нафтова галузь першою від цього зазнає краху. В світі назріває нова, енергетична революція!
Тож всі панічно почали скидати нафту, поки вона ще хоч щось варта. Вже не перший рік випускають електромобілі "Тесла". Для "заправки" яких теж треба спалювати нафту – але на електростанціях, де ефективність цього спалювання в рази вища. А тому їхня зарядка – в рази дешевша.
А якщо врахувати те, що електроенергію можна добувати не тільки з нафти, але й з інших, навіть відновлювальних, джерел? А якщо з’являться нові акумулятори, що будуть заряджатися за лічені хвилини, наприклад графенові? Тоді автомобілі з двигунами внутрішнього згорання швидко відійдуть у далеке минуле.
Адже справа не тільки у вартості їхньої "заправки". Електромобілі значно простіші в експлуатації – зникне потреба в складних регулюваннях карбюраторів та інжекторів, не треба буде постійно доливати масло в двигун, не стане й самих двигунів.
З’явилися повідомлення про установки холодного термоядерного синтезу, які виробляють тепло буквально з відра води. І поки вчені думають, чому це відбувається, винахідливі підприємці вже налагодили їхній випуск.
В продажі вже є теплові насоси, що відбирають тепло просто з повітря, так що з одного кіловата спожитої електроенергії виробляють чотири кіловата тепла. Поки що вони надто громіздкі і шумні, але мобільні телефони теж колись були немалими. Тож очевидно, що з часом ці теплові насоси теж зменшаться.
Постійно оновлюються енергозберігаючі технології для будинків – так що тепер вони можуть практично зовсім не споживати енергоресурсів, бути повністю "пасивними". Невідомо, ще які розробки приховуються в столах тих же нафтових компаній – володіючи надприбутками, вони давно підготувалися до подібних викликів.
Лишень до пори до часу гальмують їхнє впровадження. Тож не маючи власної нафти, Україна має шанс будувати нові енергоефективні системи, не відчуваючи цього опору "лобістів нафти".
Все це, разом узяте – теплові насоси, пасивні будинки, електромобілі з графеновими акумуляторами, установки холодного термоядерного синтезу і ще невідомо що, що може прийти до нас в найближчі роки, може кардинально змінити схему світової економіки – так, що природні енергоресурси перестануть бути основним джерелом збагачення, як це було останніх 150 років.
В результаті чого цінитися перш за все почнуть ідеї, інтелектуальний труд. Таким шляхом ми й повинні йти – замість того, щоб весь час когось доганяти. І тим більше – повинні перестати вірити у всемогутність добутої з вічної мерзлоти російської нафти.
