УкрРус

Трагічна хроніка липня: обстріли, втрати та передчуття нових боїв

  • Трагічна хроніка липня: обстріли, втрати та передчуття нових боїв

Поступово війна на Донбасі знову набирає обертів. Калібри, кількість обстрілів та втрати поступово зростають. Яка картина склалася на східному фронті в липі, та чого варто очікувати надалі розглядається в статті Михайла Жирохова на Depo.ua. Пропонуємо цей матеріал до вашої уваги.   

Липень 2016 року записаний до історії війни на Донбасі як найкривавіший місяць, починаючи з серпня 2015 року. Загальні втрати українських військових тільки загиблими склали 65 осіб, це не рахуючи поранених та хворих. Незважаючи на уривчастість даних можна говорити, що і гібридні війська понесли, як мінімум, не менші втрати, якщо не більші.

Причому більшість втрат на фронті було в результаті контрбатарейної боротьби, в якій приймали участь не тільки мінометні розрахунки, а й далекобійна артилерія - типу "Гіацинта" або Д-20. Однак приблизно з 24 липня кількість втрат почала різко сходити нанівець і на сьогоднішній день артилерійські обстріли з обох сторін вщухли (принаймні відносно перших чисел липня).

Які ж причини такої несподіваної тиші? Перш за все, звичайно, в реакції української сторони, яка після перших серйозних втрат, не пішла на активізацію політичної складової конфлікту, як того домагався Кремль, а "зціпивши зуби" продемонструвала можливості продовження військового загострення в політичній сфері. На це були спрямовані насамперед заяви політиків, наприклад, Турчинова про можливість введення воєнного стану, обробка європейського обивателя щодо наслідків погіршення ситуації на лінії зіткнення.

Поступово війна на Донбасі знову набирає обертів. Калібри, кількість обстрілів та втрати поступово зростають. Яка картина склалася на східному фронті в липі, та чого варто очікувати надалі розглядається в статті Михайла Жирохова на Depo.ua. Пропонуємо цей матеріал до вашої уваги.   

А українським представникам вдалося донести до європейських партнерів, що нове загострення буде загрожувати не тільки загибеллю цивільних осіб, але і черговим погіршенням гуманітарної катастрофи. Причому це не банальний шантаж "а-ля Ердоган", а проста констатація фактів і тверде запевнення, що українські військові не будуть "хлопчиками для биття", а цілком можуть дати і "відповідь".

У більш жорсткій формі це було продемонстровано і противнику, який за дуже короткий час зазнав серйозних втрат. Так, наприклад, в ніч на 24 липня в районі Староігнатівки був накритий мінометний розрахунок. Загибель відразу чотирьох чоловік (причому місцевих) вельми негативно позначилося на й без того не вельми високому моральному стані так званої "1-ї слов'янської бригади армії ДНР" (основне місце дислокації – м. Кальміуське (раніше – м. Комсомольське).

Були втрати і на Світлодарській дузі , тут вже дісталось так званій "7-й бригаді Народної міліції ЛНР", яка і так не вирізнялася високим рівнем боєготовності. Звичайно, це не призвело до масового дезертирства, як нас намагається переконати ГУР ГШ України, однак незалежними джерелами відзначені випадки прямої непокори, особливо офіцерам з Росії, які прибувають у відрядження на Донбас терміном на три місяці.

На сьогоднішній день артилерійські обстріли сконцентровані на "традиційно" гарячих точках – "Промка", Докучаєвськ, Широкине, Світлодарська дуга. Однак вони мають виключно турбуючий характер як з одного, так і з іншого боку. Причому в якійсь мірі змінилися й "точки прикладання" - так, нещодавно була обстріляна Кадиївка (раніше - Стаханов), причому обстріл мав провокаційний характер і вівся з 82-мм мінометів, з яких ВСУ точно не може дістати до відносно тилового міста.

Однак зменшення втрат не повинно діяти заспокійливо насамперед на нас. Є висока ймовірність, що попереду нас чекає не менш гарячий серпень. Перш за все, це місяць, який традиційно є закінченням циклу річного бойового навчання - так було в радянській армії, також залишилося в українській, російській (і "армії ЛДНР", яку ліплять за образом і подобою), тобто частини з обох сторін знаходяться в максимальному бойовому стані.

Ще один фактор, який негативно діє вже третє літо - День незалежності України. Це свято доводить бойовиків буквально до сказу і їх "командування" намагається всіляко його зіпсувати різноманітними провокаціями.

Ще один негативний для нас фактор - планова ротація. Вже сьогодні один з батальйонів вийшов з-під Маріуполя, буквально на днях йде одна з бригад на Світлодарському напрямку. А як правило, прибуття нових частин сприймається "гібридами" вельми своєрідно - спробами "помацати" на міцність новоприбулих. А якщо накласти це на відхід мобілізованих п'ятої хвилі і найближчий відхід наступної, то все складається для ворога більш ніж сприятливо.

Однак у військового командування, вочевидь, вже є відповіді на ці питання - недарма днями пролунали заяви про те, що непогано б "відкатати" частини Національної гвардії в реальних бойових діях.

У тому числі і одну з найбільш боєздатних частин - бригаду легкої піхоти, підготовлену американцями і озброєну найсучаснішим озброєнням (за українськими мірками). Сюди ж варто віднести й заяви про передачу сотень зразків нового і відновленого озброєння, прибуття на передову давно очікуваних американських радарів і безпілотників.

Взагалі, закінчення літа обіцяє бути непростим, проте іншого виходу як триматися і давати адекватну відповідь в України, як показують непотрібні наради тристоронньої групи в Мінську, немає.

Наши блоги