УкрРус

Як вбивали українських солдатів під Краматорськом

  • Як вбивали українських солдатів під Краматорськом | фото 1
    1/5

Цього весняного теплого дня ніщо не віщувало біди, хіба що дата - 13 травня. Адже багато хто вважає це число нещасливим.

Колона українських військових здійснювала планове переміщення з метою перевірки блокпостів та підвозу своїм товаришам води і продуктів харчування. При в’їзді до населеного пункту Октябрьске, що у 20 кілометрах від Краматорська, на конвой напали з заздалегідь підготовленої засідки. Як згодом розповіли місцеві жителі, "На Вас тут чекали кілька днів…"

При наближенні до дамби на спуску військова колона зменшила швидкість. Саме у цю мить і пролунали перші постріли. Два постріли з протитанкового гранатомета відкинули головний БТР на відбійник мосту. А по трьох ГАЗ-66, що рухалися одразу за БТР, було відкрито шалений вогонь. Водій однієї з машин направив її вниз до озера, дві інші, на яких знаходилися міномети, обійшли головну машину та отримавши пошкодження, пішли далі. Через влучення трасуючих куль зайнялося майно та боєприпаси, що знаходилися у кузовах. В одній з машин пожежа незабаром згасла, а ось інша згоріла вщент.

"Я знаходився на місці навідника. Командира взводу, старшого лейтенанта Віталія Дульчика, викинуло з машини вибуховою хвилею після влучання з гранатомету. Повернути башту та відкрити вогонь я не мав змоги, бо на броні знаходилися мої поранені товариші," - повідомив старший сержант В"ячеслав Кубрак, що був у головному БТР.

Десантники, які були під бронею, відкрили вогонь у відповідь. Завдали жару нападникам й КПВТ та десантники з-під броні БТР, що замикав колону. Навідник, солдат Денис Белявський, навіть не відчувши поранення у руку, випустив по нападниках близько 100 крупнокаліберних патронів. Стрілки, молодші сержанти Тарас Ткалич та Ярослав Галяченко, незважаючи на важке поранення останнього, зіскочили з броні та почали прикривати рух колони вогнем з землі. Товаришами по радіозв’язку, сказали: "Живими не візьмуть!"

Намагаючись вийти з зони обстрілу та допомогти своїм товаришам, другий БТР почав також обходити головну машину, але отримав пряме влучання з гранатомета у силовий відсік. Проїхавши ще кілька десятків метрів, він зупинився та почав горіти. Тим часом у першій машині водій, солдат Сергій Соловйов, з’ясував, що в машини пошкоджені рульове управління й коробка передач, але є можливість рухатися далі. Він звернувся до своїх товаришів: "Хлопці, що будемо робити?" Старший сержант В’ячеслав Кубрак взяв командування на себе та наказав: "Штовхаємо інший БТР перед собою. Хлопців необхідно вивести з зони обстрілу та дати можливість покинути палаючу машину, поки вони не згоріли!"

Так вони рухалися приблизно кілометр. До речі, за кермом скаліченого БТР знаходився рідний брат пораненого навідника Дениса Бєлявського – Андрій. Опинившись поза зоною обстрілу, брати разом зі своїми бойовими товаришами пересіли на машину старшого сержанта В’ячеслава Кубрака та від’їхавши на безпечну відстань, зайняли кругову оборону.

Тим часом до місця засідки прибуло група швидкого реагування 95-ї окремої аеромобільної бригади, яка розпочала зачистку місцевості від терористів. А біля палаючого БТР висадився повітряний десант загону спецпризначенців ЗС України, якій долучився до бою. Після перевірки місцевості навколо села було виявлено декілька можливих засідок та знайдено два гранатомети, один з яких був навіть у герметичній упаковці, а другий у зведеному стані.

Воїни-десантники дали гідну відсіч бандитам, проте у нерівному бою уникнути втрат не вдалося. Відбиваючи напад, героїчно загинули капітан Забродський Вадим Йосипович, старший лейтенант Дульчик Віталій Георгійович, сержант Савицький Олег Вікторович, молодший сержант Рудий Віталій Валентинович, старший солдат Якимов Олександр Валерійович, солдат Хрущ Сергій Юрійович.

Хто стріляв у наших десантників - озброєнні місцеві жителі, що прагнуть незрозумілих для самих себе змін або добре навчені вбивати люди, які воюють за гроші - робить висновки самі. Проте, зважаючи на характер пошкоджень військової техніки та тактику ведення бою, я схиляюся до другого варіанта.

Наши блоги