УкрРус

Віктор Мусіяка: всі повноваження Президента зав'язані на ВР

  • Віктор Мусіяка: всі повноваження Президента зав'язані на ВР
    Громадське ТБ

Україна уже фактично має нового Президента, який обіцяє перебудувати все "по-новому". Наскільки йому під силу це зробити, виходячи з повноважень, закріплених за главою держави Конституцією в редакції 2004 року, нам розказав один із авторів Основного закону України (1996 року), юрист Віктор Мусіяка.

За його словами, повноважень у Президента чимало, але більшість з них "зав’язана" на діяльності парламенту, і без підтримки Верховної Ради та ефективної співпраці з коаліцією, жити по-новому можна хотіти, але зробити не вийде.

Вікторе Лаврентійовичу, чи достатньо у нинішнього Президента, відповідно до Конституції 2004 року, повноважень, які дозволять йому реалізовувати реформи?

Якщо відібрати по всьому тексту Конституції всі повноваження Президента, то виявиться, що їх величезна кількість, не можна говорити, що наш Президент – політично слабка фігура. Уже в самій 106 статті Конституції (стаття про повноваження глави держави. – Ред.) передбачено 31 повноваження Президента та ще й з уточненням: "та інші повноваження". Якщо проглянути Конституцію по інших розділах, то можна знайти повноваження Президента, які прописані в тій частині, що стосується Верховної Ради. Там говориться, наприклад, що Верховна Рада розглядає подання Президента про недовіру уряду, або повноваження, пов’язані з призначенням певної кількості кандидатур від Президента у Вищу раду юстиції.

Це все, не говорячи про те, що Президент подає законопроект про внесення змін до Конституції. Мова йде навіть про перший, третій та тринадцятий розділи, для розгляду змін до яких потрібна ініціатива аж трьохсот депутатів, а він один може подати зміни навіть до цих розділів.

Я веду до того, що у Президента чимало повноважень, але, звичайно, зараз у нього менше можливостей впливу на діяльність Кабінету міністрів, хоча за пропозицією коаліції він подає кандидатуру на посаду прем’єр-міністра, він також подає кандидатури міністра закордонних справ і міністра оборони - це 100% його посади.

До того ж, я думаю, що рівень інтелекту нашого нинішнього Президента дозволяє абсолютно спокійно маневрувати на площині політичного спектру його повноважень, уже не говорячи про юридичну площину.

А чи може президент без парламентської більшості прийняти якісь важливі рішення, провести зміни в державі?

Справа в тому, що у нього є можливість впливати на ту чи іншу сферу функціонування держави, на ті чи інші органи влади, але більшість з цих його повноважень "зав’язані" на діяльність Верховної Ради. І без більшості в парламенті і дієвої коаліції він не може прийняти суттєвих змін.

Президент має право законодавчої ініціативи – це теж повноваження відносно парламенту. Тобто, якщо він хоче змінити якусь сферу суспільного життя, він має подавати законопроекти. Шляхом законотворчої ініціативи він також може опосередковано допомогти Кабміну, подавши своє бачення розвитку соціальної чи фінансової сфери.

Верховна Рада зобов’язана розглядати президентські законопроекти, більше того, всі закони, які ухвалює Верховна Рада, він має підписати і опублікувати. В цьому процесі є свої особливості, право вето і т.д., але це все пов’язано з парламентом.

Він також може звернутися до Верховної Ради зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище.

Він може також напряму до народу звертатися з посланнями. До того ж, він призначає всеукраїнський референдум, і він оголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо було зібрано 3 млн підписів. Тобто глава держави має можливість прямої співпраці з народом.

З того, що стосується парламенту, він може вимагати позачергову сесію Верховної Ради, він може достроково припинити повноваження парламенту (90 стаття Конституції). Для цього є три підстави:

- протягом місяця не була створена парламентська коаліція;

- протягом двох місяців не сформовано уряд;

- і якщо 30 протягом однієї сесії не проводилися пленарні засідання.

Крім того, до повноважень президента належить призначення позачергових виборів парламенту.

А як щодо Кабміну? З призначеннями зрозуміло – Президент має право призначити двох міністрів. А які його повноваження щодо звільнення членів уряду?

Він не має права. Про звільнення міністрів рішення ухвалює сама Верховна Рада. Пам’ятаєте, був момент, коли під час президентства Ющенка, Верховна Рада висловила недовіру міністру закордонних справ, що тягне за собою його відставку. І тоді Ющенко просто взяв і указом ще раз підтвердив повноваження міністра, оскільки призначення глави МЗС – це прерогатива Президента. Але насправді Президент не має права цього робити, тому що він лише подає на призначення, а звільняти міністрів з посади має право виключно Верховна Рада і без його згоди.

Зараз знову стає актуальним питання права Президента призначати ЦВК, адже цього року припиняються повноваження багатьох членів комісії. І перед парламентськими виборами, якщо вони навіть будуть дострокові, уже фактично буде нова ЦВК. Але до парламенту на призначення і на звільнення з посад членів ЦВК кандидатури подає Президент – всі 15.

Президент може подати на розгляд Верховної Ради резолюцію про недовіру Кабміну, це і є вплив на Кабмін. Він також може призупиняти постанови, прийняті Кабінетом міністрів, у зв’язку з, як він вважає, їх неконституційністю. Дія цих постанов припиняється аж до того часу, поки рішення про їх відповідність/невідповідність Конституції не винесе Конституційний суд.

Ющенко свого часу зловживав такими можливостями, коли війна в нього йшла з Тимошенко. Поки Конституційний суд розглядав один його указ про призупинення постанови, і якщо Ющенко знав, що рішення суду готується не на його користь, то він просто скасовував свій попередній указ і видавав новий такий самий з приводу тієї ж постанови Кабміну, і процедура розгляду цього указу судом починалася заново.

Тобто він фактично не давав можливості Кабінету міністрів регулювати політику в певній сфері.

Президент також подає кандидатуру глави Нацбанку. Хіба ж це мале повноваження? Уявляєте, це фактично контроль над всією грошово-кредитною діяльністю. Він також подає половину складу Ради Національного банку.

Крім того, за ним залишаються кандидатури Генерального прокурора і глави СБУ, яких він призначає і звільняє, але за згодою Верховної Ради. Він призначає половину складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

За ним також залишається призначення голів державних адміністрацій, це ж іще не змінено. Всіх – обласних, районних – подає Кабмін, а Президент призначає.

До речі, про адміністрації, Кличко заявив про необхідність об’єднання посад мера Києва і голови столичної держадміністрації, і сказав, що, якщо цього не зробить парламент, то ці посади об’єднає Президент. Чи має можливість глава держави об’єднати ці дві посади?

Оскільки є закон про столицю, і в нього при Януковичі внесли зміни і розвели ці дві посади, то тепер, щоб повернути меру назад ці повноваження, треба знову внести зміни до закону, тобто це має зробити парламент. Я не знаю, як Кличко бачить це без змін до закону.

Хоча там є одна деталь, якою можна скористатися, але, знову ж таки, без участі Президента. Якщо Київрада прийме рішення про створення свого виконавчого комітету, то тоді виконавчі функції переходять до ради, і тоді виконавча вся служба буде під Київрадою, і мер зможе керувати всіма процесами. Але в законі про столицю є одне цікаве протиріччя: в одній статті говориться про те, що виконавчі повноваження належать Київській державній адміністрації, а в іншій статті цього ж закону говориться, що рада може створити свій виконавчий орган. На цьому протиріччі можна зіграти, але я не бачу можливостей зробити це указом Президента.

Наши блоги