Лідер гурту "ТІК" Віктор Бронюк: У мене почали з’являтися думки, що треба їхати з України

Український гурт "ТІК" нещодавно повернувся в Україну після своїх перших гастролей по США та Канаді. За десять днів у Сполучених Штатах "тверезі і культурні" (а саме так розшифровується назва групи") відіграли шість концертів. Філадельфія, Нью-Йорк, Чикаго, Детройт, Лос-Анджелес, Сан-Франциско. Всі концерти пройшли на "ура": українська публіка в США підспівувала і підтанцьовувала в такт пісень у виконанні Віктора Бронюка.

Американська студія "Free Voice" сходила на концерт "ТІК" у Сан-Франциско і поспілкувалася з лідером гурту – про проблеми України, волонтерство Віктора Бронюка та війну на Сході України. Публікуємо ексклюзивне інтерв’ю в рамках інформаційного співробітництва з сайтом "Обозреватель".

"ЗАВЖДИ ЗНАЙДУТЬСЯ ПОРУЧ ЛЮДИ, ЯКІ БУДУЬ ГОВОРИТИ, ЩО ВИ ЦЕ НЕ ОСИЛИТЕ…"

Цього року ваш колектив святкує десятиріччя. Як ви змінилися за цей час?

Трошки чуб пропав… (Сміється. – Авт.) А насправді за 10 років ми випустили чотири альбоми, зіграли більше тисячі концертів, побували в багатьох країнах, набралися багато емоцій, але основне – у нас ще є плани, які ми будемо реалізовувати. Це найголовніше.

Що було найскладнішим на шляху до популярності?

Зробити перший крок, він завжди найважчий. Тому що насправді дуже важко на щось зважитися. Завжди знайдуться поруч ті, які будуть радити, що, мовляв, хлопці, цим не займайтесь, ви точно цього не осилите, тому що це ж треба гроші, зв’язки, все інше. А в той момент я працював чиновником в місті Вінниці і мав перед собою такий гарний шлях – вузькими коридорами влади лізти до самої вершити. У всіх було таке нерозуміння: як? ти написав заяву і пішов займатися музикою? Якесь здивування було у людей, чому я на це зважився. Але все починається, насправді, з дитячої мрії.

Довго вагалися перед тим, як заяву написати?

Ні, не довго.

Яку посаду ви займали у Вінниці?

Я працював в департаменті культури у Вінницькій міській раді. Якраз прийшла молода команда, були амбіційні плани і потрібні були люди, які можуть ці плани втілити. І найважче було зрушити з місця, тому що люди там 20-30 років жили ще тими радянськими шаблонами, пережитками, а їх потрібно було змінювати.

Чому не можна було поєднати роботу чиновника і творчість?

Коли з’явилися вже якісь гастролі, було важко. Тому що ти повертаєшся вночі додому, невиспаний приходиш на роботу, тебе задурюють голову різними питаннями, які треба було вирішити. І починалася халтура.

Деяким політикам вдається поєднати бізнес і політику…

Ти маєш займатися одним і тоді від того буде толк. А щодо політиків… На сьогодні політика в Україні – це шоу-бізнес.

Гурт "ТІК". Фото прес-служби

"БАГАТО ХТО РОБИТЬ СЬОГОДНІ З ВІЙНИ БІЗНЕС"

Ваш тур по США називається "Люби ти Україну". Кліп на цю пісню дуже песимістичний: на відео показується напівроздягнена дівчина, яка, як я розумію, символізує Україну, український коровай - з тарганами, запліснявілі апельсини. Загалом дуже соціальний ролик вийшов: ви викриваєте пороки і проблеми сучасного суспільства. На вашу думку, все так погано в Україні?

Пісня була написана два роки тому, влітку. Ми їхали на фестиваль "Дунайська весна". Якось дорогою воно все зав’язалося, ми зробили пісню, і хлопці кажуть: "Знаєш, якщо б це було на Помаранчеву революцію, дуже гарна пісня була б, соціальна. Ми записали пісню, почали робити відео і приятель мій, Роман Веркулич, каже: не хочеться знімати в дусі "без верби і калини немає України". Я кажу: давай покажемо так, як воно є.

Щось змінилося чи і далі картина залишається такою, як ви показали у своєму кліпі?

Змінилось, багато чого змінилось. Щось - в кращий бік, щось - в гірший. На жаль, не можна все це зробити за один день.

В цій же пісні є рядок, що дивно чути від знайомих, що з України треба тікати? Куди збираєтесь з України тікати?

Нікуди… Я вважаю, що у кожної людини своя доля. Де його дім, де його чекає та земля, де він здобуде своє щастя, своє призначення в житті - так, напевно, воно і має бути. Я завжди себе ототожнював з Україною. Але минулого року, дійсно, у мене почали з’являтися такі думки. Не знаю, чому. Можливого, тому що у мене сьогодні є відповідальність, бо у мене є сім’я - діти, дружина.

Я не один раз був на передовій. Я кожен день спілкуюся з хлопцями. Якщо рік тому ситуація була 50/50, то на сьогоднішній день ті люди, які були за Україну, звідти вже поїхали. Там залишилася та частина, яка в жодному випадку не бачить себе однією територією з Україною. І тягнути їх до себе… Мені здається, що взагалі було б простіше зробити так: хочете – будь, ласка, переносимо кордон, нехай вони собі забирають дотаційний регіон, хай попробують. Крим вже показав, що це таке.

Як ви вважаєте, Крим повернеться до України?

Побачимо. Крим ніколи не був російським. Там було Кримське ханство, він належав до Османської імперії. Потім з усього Радянського Союзу з’їжджалися люди на місця депортованих кримських татар і у них немає тої пуповини, яка тримає їх за рідну землю.

Для кого найбільш вигідна війна в Україні?

Для керівництва України, бо реформи не проводяться, тому що йде війна. В геополітичному сенсі для багатьох країн важливо завдяки цій ситуації забрати з міжнародного економічного ринку такого гравця, як Росія.

Люди з України і з діаспори самі створили армію, самі її забезпечують. А багато хто робить сьогодні з війни бізнес. На фоні того, що відволікається увага, вони собі набивають кишені, потім спокійно покидають свої пости і ідуть за кордон і доживають нормальне життя.

(Для запуску відео - натисніть PLAY)

Чи були у вас гастролі в Росії до початку конфлікту і як вас там приймали?

Звичайно, були. До сьогоднішнього дня, багато хто там з Петербурга, з Москви, з інших місць запрошують. Вони розуміють ситуацію, і ми розуміємо. Можливо, колись все зміниться, і ми поїдемо.

Як ви оцінюєте вчинки своїх українських колег, які виступають в Росії під час війни?

У них є совість, всі під Богом ходимо і, скажімо так, когось в чомусь звинувачувати… Яке я маю право?

Війна вплинула на стан справ в українському шоу-бізнесі? Власне, ваші гонорари якось змінилися за останні півтора роки?

Наші – ні.

Виступ групи "ТІК" у Лос-Анджелесі. Фото пресс-служби гурту.

"СОЛДАТИ ЖАРТУЮТЬ: ЯКБИ ТРЕБА БУЛО ДІСТАТИ ЯДЕРНУ БОЄГОЛОВКУ, ВОЛОНТЕРИ І ЇЇ Б ПРИВЕЗЛИ"

Наскільки я знаю, ви активно допомагаєте українським солдатам. Як ви стали волонтером?

Я себе не називаю волонтером. У нас, на жаль, вже багато в Україні людей, які хочуть називати себе почесними чи народними волонтерами. Мені дивно, коли я знаю, що людина, яка не має свого бізнесу, займається волонтерською діяльністю. Але разом з тим у неї є сім’я, є автомобільна комуна і все інше. Багато для кого волонтерський рух став вже бізнесом.

Я спілкуюсь на передовій з солдатами і вони кажуть, що ніколи не бачили, щоб люди так самоорганізовувалися. Наприклад, ти сьогодні кажеш, що для підрозділу мені потрібний автомобіль. Добре. Через два дні приїжджає автомобіль. Або кажеш: мені потрібен прилад нічного бачення. Два-три дні – все привезли. Вони навіть жартують: таке враження, що якби потрібно було дістати ядерну боєголовку, то волонтери, мабуть, привезли і все було б нормально. Така велика самоорганізація тішить, бо не дає тобі можливості стояти збоку.

Чому я цим почав займатися? Тому що воно почало мене стосуватися особисто. Хтось з друзів, людей, з якими ти спілкувався, пішов воювати на фронт, когось мобілізували. Коли вони телефонують і кажуть, що їм треба чимось допомогти - ну як не допомогти?

Віктор Бронюк із бійцями. Фото з Facebook гурту

Назва вашого гурту "ТІК" розшифровується як "Тверезість і культура". Наскільки тверезий образ життя введе ваш колектив?

По-перше, я вважаю, це повага до глядача. Неважливо, якою професією ти володієш, але коли ти приходиш на роботу, закинувши 200-300 грамів – це неповага ні до роботи, ні до самого процесу.

Як у вас народилася пісня "Алкоголізм"?

Коли ти людині починаєш говорити про якісь речі, якщо у неї є якась залежність, то вона цього не сприйме. А так, через сатиру, людина подумає, що це не з нею відбувається, але в голові щось відкладеться, над чим варто задуматися.

Читайте: Анастастия Приходько: Я ненавижу всех королей и шутов, которые находятся в Кремле

Ваша головна риса?

Напевно те, що я довіряю людям.

Ваша ідея про щастя?

Щоб більше людей щиро посміхалися, тому що якщо людина щиро посміхається, вона не здатна на щось лукаве.

Віктор Бронюк під час запису інтерв'ю у Сан-Франциско. Скрін-шот відео.

Якби ви могли змінити в собі щось одне, що це було би?

Я над цим ніколи не задумувався, чесно скажу.

Якості, які ви найбільше цінуєте в жінці?

Краса внутрішня і краса зовнішня.

Скільки грошей потрібно, щоби ви перестали співати?

А причому тут гроші?

Якби сьогодні на ваш концерт прийшов Ісус Христос, яку пісню із вашого репертуару ви б йому посвятили?

Думаю, якби він прийшов, то після цього, напевно, не варто було б співати.

Читайте: Святослав Вакарчук: Зміни стануться тоді, коли кожен українець сам почне кардинально змінюватися