УкрРус

Олексій Подольський: якби відбувся суд над Кучмою - Янукович не став би президентом

  • Олексій Подольський: якби відбувся суд над Кучмою - Янукович не став би президентом
    Сегодня

З "плівок Мельниченка" країна дізналася прізвища багатьох громадських діячів, бізнесменів та журналістів, над якими розправлялися за особистою вказівкою або з відома тодішнього президента Леоніда Кучми. Одним з героїв цих плівок є Олексій Подольський, якого вивезли до лісу за велінням першої особи країни. Подольський відомий не лише завдяки тому, що "орли Кравченка" ним зайнялися одним з перших, - він належить до числа небагатьох правозахисників, які системно працюють, аби суд над кучмізмом та його нині діючою репресивною машиною відбувся.

О.П. Вивчивши європейський досвід, бачимо, що практично кожна європейська країна переживала випробування на кшталт справи Гонгадзе. В Італії, наприклад, у 60-ті прем’єр-міністр дав вказівку вбити журналіста. Справа розслідувалася понад 20 років, аж доки партія зовсім не пішла з влади. В результаті прем’єр таки сів у тюрму, а разом з ним загриміли всі судді, всі генеральні прокурори, всі слідчі та інші посадові особи, які брали участь у фальсифікації цієї справи. В такий спосіб Італія свого часу очищувалася від мафії, корупції і т.д. Я вважаю, що справа Гонгадзе має перерости в подібний процес - в ім’я очищення України, її місія - очистити систему влади від самого коріння.

Розслідування триває уже 14 років, але це 14 років фальсифікацій та відбілювання Кучми. Я маю всі докази підробки та прямої підміни документів у справі, фальсифікацій показів свідків, коли зусиллями генеральних прокурорів вкидувалися фальшиві версії, аби тільки відвести підозру від реальних злочинців. У цих діяннях брали участь усі генеральні прокурори України, починаючи від Потебенька (який свого часу заявляв, що Гонгадзе бачили то на вулицях Львова, то Праги) до Махніцького.

- Яка мотивація у Махніцького відбілювати Кучму?

- Про мотивацію останнього нічого сказати не можу, говоритиму про факти. Ми з колегами звернулися до нього з проханням відновити розслідування у цій справі, розслідувати всі озвучені раніше факти і перевірити докази злочинної діяльності тодішньої влади. Але він відповів у дусі Пшонки, навіть стилістика співпадала.

- Що саме розслідуватиме у справі Гонгадзе ГПУ? Адже формально вбивць уже засуджено…

- Суть подальшого розслідування полягає не у встановленні обставин викрадення чи загибелі журналіста, ці факти дійсно давно вже з’ясовані.

Розслідування цієї справи – це й насамперед встановлення численних фальшувань в ході слідства. Що ми бачимо: ГПУ доручила розслідувати цю справу заступникові генерального прокурора Баганцеві, а той - найбільший фальсифікатор у цій справі, в мене чимало доказів цьому, як і в Мельниченка. Нам відомо, які оперативні вказівки він давав слідству, які хибні версії напрацьовувалися, як приховувалися докази. І він зараз буде займатися розслідуванням…

Суть фальшувань полягала в тому, аби відвести підозру від тодішнього політичного керівництва держави, яке використовувало таємні підрозділи міліції. Це так звані оперативні структури, які можна назвати по-різному: "наружка", таємна поліція, "топтуни". Тобто це той напрямок, яким керував Пукач. Колишній керівник цих служб генерал Фере - після виходу у відставку - мав особистий кабінет в 15 м від президентського кабінету Кучми, і був посаджений там виконувати всі забаганки першої особи.

Такі підрозділи існують у всьому світі, але використовуються для боротьби із злочинністю. У нас же в країні вони служать для політичного розшуку, для захисту інтересів тих, хто перебуває при владі, і діяльність таких структур абсолютно безконтрольна.

Ця служба не лише викрадала людей, вбивала, збирала інформацію про політичних чи економічних опонентів осіб, що були при владі. Ті ж функції дана служба виконувала і при Януковичі, і під час Майдану. Це добре всім відомо, в тому числі – й колишньому міліцейському начальникові - панові Яремі. Під час Майдану він неодноразово говорив, що дана служба задіяна у викраденні та побитті людей, це – так звані ескадрони смерті. Також працівники цих підрозділів входили до складу тітушок, адже справжні тітушки не виконували спецзавдань, для цього у їхні лави засилалися міліціонери.

До речі, колись генеральний прокурор В’ячеслав Піскун заявив у програмі "Шустер лайв", що оцей громадянин (вказуючи на мене) допоміг нам розкрити злочин. Я тоді вислідив усіх співучасників вбивства Гонгадзе, в тому числі й Пукача, дізнавшись про їхню конспіративну квартиру. Вони спокійно заходили до неї та виходили. Піскуну була передана вся інформація, аби ГПУ не говорила про якихось там бандитів-бомжів як убивць Георгія Гонгадзе. І Генпрокуратура затримала "топтунів" тепленькими.

Але замовників вбивства вони не можуть знайти протягом уже 14-ти років. Чому? Тому що ота система політичного переслідування була створена ще при Щербицькому, і вона професійно працювала на знищення інакодумців, тоді міліцейська "наружка" організовувала всі провокації проти дисидентів, євреїв, націоналістів. КГБ не займалося такими брудними справами, все скидалося на міліцію. Цей таємний інструмент потрапив до рук нових керівників країни "топтунів", і далі продовжують використовувати в політичній боротьбі.

- Ця кримінальна справа має шанси перерости у процес над системою?

- Саме так. На справу Гонгадзе не треба дивитися як на звичайне вбивство журналіста. Її слід розглядати як злочин системи, злочин проти суспільства та її громадян. Адже подібних злодіянь можна назвати чимало, вони вчинялись і проти Георгія, і проти мене, і проти Єльяшкевича та багатьох інших, лише на самих плівках Мельниченка таких злочинів можна виявити сотні.

- Смерть Кравченка: це самогубство чи вбивство? Бо, наскільки розумію, відповідь на це запитання принципово змінює розклади…

- Це було вбивство. У цій справі мене консультували колишні працівники прокуратури та міліції, розказували, на що звернути увагу і як вивчати матеріали. В підсумку я виявив та навів чимало неспростовних доказів, що генерала Кравченка таки вбили. Відомий вже факт, що екс-міністр не міг двічі в себе вистрілити, але я встановив ще декілька доказів: і по відбитках пальців, по патронах, по інших деталях, про які не знає суспільство, але цю справу втаємничили, її навіть не показали родичам покійного, а тим паче – їхнім адвокатам.

Мені навіть при Януковичі погрожували кримінальною справою "за розголошення", хоча ніякого розголошення не було, бо на той момент розслідування завершилося, справа була закрита і здана в архів.

- Чому так приховується таємниця смерті генерала Кравченка?

- Ця особа була тим містком, котра пов’язувала виконавців з Кучмою. Тому коли я намагався з’ясувати деякі деталі цієї справи, наприклад, у Махницького, то тодішній генпрокурор мені відповів, що, мовляв, то не ваша справа, ви не є родичем загиблого. Це звучить так: якщо ви йдете по вулиці і бачите труп, але ви йому не родич, то не звертайте уваги. Найцікавіше, що таку саму відповідь мені дав Пшонка, - один в один. Розумієте?! І як мені ставитись до таких генеральних прокурорів?

Справа Кравченка завжди буде лакмусовим папірцем у розслідувані зловживань цієї системи. Якщо її дістануть з архіву, розпочнуть слідчі дії, зацікавляться реальними доказами вбивства, то тоді я повірю в можливі зміни. Бо я пригадую 2005-й рік: до голови СБУ підходять слідчі, говорять про наявність фактів, що доказують вбивство екс-міністра, а Турчинов виходить на прес-конференцію і говорить про самогубство... Коли президент Ющенко заговорив про самогубство, не дочекавшись результатів слідства, а ми дізнаємося, що брат Ющенка ходить до "РосУкрЕнего", - от коли всі ті обставини будуть розслідувані, тоді-то ми і побачимо, як зміниться ситуація.

Дуже на це сподіваюся, бо прокуратура, скільки справ я з нею не мав, традиційно виконує роль адвоката Кучми.

- Ви згадували про суд в Італії, що відбувся через 20 років після вбивства журналіста… Хто мав би сісти на лаву підсудних після аналогічного процесу в Україні?

- Першим на лаву підсудних мав би сісти Кучма, який виплекав цю систему, її підтримував та освячував.

Другим номером мав би піти Віктор Ющенко, як не дивно: саме Ющенко дав команду фальшувати справу, він пішов на змову з Кучмою, і за певні меркантильні мотивації дав Кучмі гарантії безпеки.

Далі до відповідальності варто було б притягувати всіх посібників: литвинів, генеральних прокурорів, суддів та багатьох інших посадовців, котрі брали участь у фальшуванні цієї справи.

Хочу наголосити: судити потрібно не лише вбивць, але й тих, хто ховав кінці в воду.

Але, на жаль, упродовж 14 років все робиться для того, аби вивести Кучму з-під відповідальності. І єдина потужна сила, котра примушували українців щось таки робити – це міжнародне співтовариство, що не могло закрити очі на прямий доказ участі Кучми у тих злочинах – на плівки Мельниченка.

Я не хочу викидати слова із пісні: Ющенко йшов на вибори і говорив, що плівки будуть перевірені, буде проведено міжнародну експертизу… Так ось, минув помаранчевий Майдан, і першим ділом Ющенком мав би подати плівки на міжнародну експертизу. Але за правління Віктора Андрійовича такої експертизи не відбулося.

Янукович її організував. Мотиви – теж зрозумілі, він шантажував цю сім’ю, віджимав бізнес, вимагав якихось економічних преференцій. Мені і багатьом іншим людям відомо про зустріч і Пінчука з Януковичем у Межигір’ї, де він торгувався про умови своєї безпеки. Янукович шантажував Кучму до останнього дня, навіть – вже під час Майдану. А тепер Кучма ходить в героях і переговірниках.

До відповідальності слід притягати і багатьох суддів. Наприклад, справу по побиттю Єльяшкевича "закривав" заступник голови Печерського райсуду такий собі Мельник. Не викликаючи потерпілого Єльяшкевича до суду, суддя "вішає" вину на якогось наркомана. Перед тим бідолага дає письмові зізнання, і його теж судять заочно, не доставляючи до суду (пізніше той наркоман дасть покази, що він нікого не бив, а слідчі його шантажувати і били). Суд тривав аж 40-хвилин, і є конкретні підозри, що сам проект вироку був написаний в президентській адміністрації Медведчука. Пізніше той самий суддя вів справу Пукача...

Судові оборудки цього судді розглядалися в апеляційному судді, але і там ставлення до справи Гонгадзе аналогічне: наприклад, "ваша честь" стверджує, що скоєний суддею злочин у справі Єльяшкевича не стосується скоєного злочину у справі Пукача. Або Пукач заявляє, що йому давали вказівки вищі посадові особи країни, в тому числі – чинний президент Кучма. а суддя говорить, що це не стосується справи… І такий суддя Мельник досі залишається суддею Печерського суду. Свого часу Вища рада юстиції рекомендувала позбавити цього суддю мантії за порушення присяги, але це не зашкодило його кар’єрі, він є навіть одним із організаторів з’їзду суддів, де разом з Ківаловим говорить про реформу судової системи.

Гельсінська комісія США дуже добре знає про діяльність цього судді, її члени спершу звернулися до Януковича з інформацією про Мельника, і він проігнорував листа; пізніше звернулася до Турчинова, і він вчинив аналогічно.

- Ви не перебільшуєте всесильність Кучми?

- Аж ніяк. Можливості Кучми нині досить великі, і в результаті з нами, активістами, що виступають за розслідування справи Гонгадзе, ніхто не хоче зв’язуватися. Деякі політики – в обмін на певні медійні послуги – навіть не спілкуються з нами. Можу сказати конкретно: от візьмемо Юлію Тимошенко, - їй вигідніше світитися на каналах Пінчука, аніж добитися правди у справі Гонгадзе. З пропозицією співпрацювати я звертався до неї ще до її арешту і після звільнення… Думав, що в неї є бодай каплина совісті, бо вона постійно експлуатувала акцію "Україна без Кучми". Але вона нам навіть не відповіла. І скільки ми на неї не намагалися вийти, вона не хотіла про це чути.

Якщо відверто, то я сподіваюся на міжнародне розслідування діяльності Кучми. Наприклад, по Кучмі відбувається серйозне розслідування в США. Адже всім добре відомо, що ця Сім’я займається лобізмом, суми, які скеровуються на ці цілі в США зацікавили американські компетентні органи. Американці, наскільки розумію, вирішили взагалі зайнятися розслідуванням злочинної діяльність української влади, пов’язаної з Леонідом Кучмою. Я запрошений на дачу показів, і збираюся летіти до США.

Американське правосуддя має покази багатьох цікавих свідків, навіть значно інформативніших, ніж я. Наприклад, можу здогадуватися, що Дмитро Фірташ багато що розповів під час свого недавнього затримання, адже українсько-російська корупція, схеми "РосУкрЕнерго", під які здавалися національні інтереси, - все це організовувалося саме при Кучмі, і Фірташ з Сєвою Могилевичем з’явилися ще при Даниловичу, і спільно розробляли ці схеми. Тому – мені здається – Фірташ не лише про Путіна говорив, але багато згадував про другого українського президента.

- Що мало б відбутися в країні, аби Кучма та його соратники потрапили на лаву підсудних?

- Насамперед у нас мало б з’явитися громадянське суспільство, а також реальна свобода слова, а не олігархічна свобода, яка залежить від взаємин багатіїв між собою. Треба чітко усвідомлювати, що Пінчук значну частину зібраних при Кучмі грошей вкладав у телебачення, і його медія теж є гарантом їх сімейної безпеки. Пінчук також купує впливи. Наприклад, "Українська правда" відмовила мені у веденні блогу на цьому ресурсі, в якому я хотів висвітлювати співпрацю с Гельсінською комісію. Та головний редактор пані Притула мені відповіла, що це не її формат, у відповідь на надіслану мною статтю про вбивство Кравченка відповіла, що це не її формат… Її формат – іміджеві інтерв’ю з Оленою Кучмою, хвалебна стаття про Пінчука і т.д. - це її формат… Видання просто заробляє гроші.

Інший приклад. Така собі представниця моніторингового комітету пані Репс приїжджала моніторити справи, з яких є резолюції ПАРЄ. Вона зустрічалася з Кучмою, з Пінчуком, а для нас навіть півгодини не знайшла, навіть у Стразбурзі. От коли будуть вибори в Естонії, ми обов’язково розкажемо її виборцям, як вона себе поводила, аби її виборець знав, що такі західні політики як Кваснєвський, Репс, Клінтон поводять себе в Україні, наче в політичних сутінках – ніхто нічого не бачить. Але є ліхтарики, що зможуть підсвітити мотивацію їх діяльності.

Тому для початку нам потрібно створити громадянське суспільство, тоді активізуються молоді політики, котрі розуміють, що у даному випадку йдеться не про Кучму, не про Януковича, а про систему, яка із дня на день вбиватиме майбутнє країни, якщо від неї вчасно не убезпечитися.

- Зараз по медіа ходить теза про те, що злодіяння Януковича – це наслідок безкарності Кучми. На вашу думку, наскільки це твердження відповідає дійсності.

- Якщо над Кучмою 2005-го року відбувся суд, то Сім’ї-2013 і Саші-стоматолога не було б. Тоді Янукович навряд чи б взагалі став би президентом. Якщо тоді відкрилася б правда про те, що таке команда Кучми, то за Януковича навіть на Донбасі б не голосували. Але Ющенко зробив так, що Янукович став президентом, а Кучма – рятівником. Тому у всьому, що нині відбулося, я звинувачую Ющенка.

У мові є два слова - "мерзотник" і "негідник". Вони ніби подібні, але все ж семантичні відмінності між ними є. Мерзотник таким народився, і від нього нічого хорошого очікувати не варто. А негідник – це той самий мерзотник, але "набутий", він рядиться в інший одяг. Він хоче бути своїм, гарним, але нишком робить мерзоту. Для мене Янукович – типовий мерзотник, він таким був з дитинства, пройшовши кримінально-хуліганську школу. А Ющенко – це негідник, і головна його проблема не в тому, що він невдаха чи слабкий, а в колабораціонізмі, він пішов на співпрацю із старою системою. Крім того, через отримані від "РосУкрЕнерго" гроші він не повів Україну до НАТО. Ющенко дав старт до реставрації кучмізму. Саме з його подачі почалася розруха в армії, в економіці, і він все це робив свідомо, за гроші.

Тому справа Кучми залежить нині від формування громадянського суспільства, а також від міжнародної допомоги.

Можливий громадський суд над Кучмою?

Це ідея хороша, і вона повинна прозвучати від сучасних людей, новітніх майданівців. Я знаю багатьох активістів, котрі серйозно займаються цією справою, і я вірю - такий процес відбудеться.

Наши блоги