УкрРус

Ольга Богомолець: Силою і патріотизмом ми Росію не переможемо, перемагати треба в економічній площині

Читати українською
  • Ольга Богомолець: Силою і патріотизмом ми Росію не переможемо, перемагати треба в економічній площині
    Фото прес-служби Ольги Богомолець

З Ольгою Богомолець ми зустрілися в її офісі в центрі Києва. Роздивляємося кабінет відомої лікарки. Нічого зайвого чи вигадливого – простий стіл, шафа, комп’ютер, стіни прикрашені портретами чоловіків і жінок у вбранні різних часів української історії – вже під час розмови дізнаємося, що це предки Ольги Вадимівни.

Екс-кандидат у Президенти, громадський діяч, політик і лікар розповіла "Обозревателю" про свій перший складний досвід участі у політичній боротьбі, поділилася своїм баченням причин та варіантів виходу з конфліктної ситуації на сході України.

Давайте почнемо з Майдану. Як Ви ставитеся до нього сьогодні? (інтерв'ю записувалося якраз в той час, коли в центрі Києва комунальники почали прибирати намети. - Авт.)

В січні-лютому мені здавалося, що на Майдані я була свідком піку владного олігархічного цинізму, коли від куль снайперів у нас на руках один за одним помирали хлопці. А виявилося, що це був тільки початок абсурдної, фальшивої, кривавої, корумпованої, зрадницької війни олігархів, яка продовжує тривати. І нараховує вже тисячі загиблих, тисячі вдів і тисячі дітей-сиріт.

Одразу хочу зазначити, що Майдан я сприймаю не як зачищений владою бівуак в центрі столиці, а як кістку в горлі у корупційної влади, а ще як сакральне місце народження громадянського суспільства, освячене Небесною Сотнею. Коли влада стане нарешті чиста, працьовита і прозора, чиновники будуть приходити на Майдан і казати: "Хлопці, давайте поміняємося – ми хоч трохи в ваших наметах відпочинемо, а ви за нас попрацюйте!" Тоді ми зможемо сказати, що ми нарешті змінили систему влади, влада тепер служить людям і їх потребам.

Можливо, поведінка корумпованої влади, яка нахабно, прикриваючись війною, не робить змін і реформ в державі, прискорить ще більшу дестабілізацію і агресію в країні

Майдан для багатьох людей – це, власне, не тільки стан душі, це є процес еволюції суспільств і нашої гідності. Це точка відліку свідомого громадського контролю влади. Майдан зачистили, хоча імен тих, хто давав команди розстрілювати мирних людей, нам так і не назвали - суспільство промовчало. Як результат – не було ухвалено закон про чесні вибори за відкритими списками. А без очищення влади всі дії Майдану є незавершеними, а жертви – марними. Що далі?

Можливо, поведінка корумпованої влади, яка нахабно прикриваючись війною, не робить змін і реформ в державі, прискорить ті події, які, на мій погляд, є надзвичайно небажаними – ще більшу дестабілізацію і агресію в країні.

Цього року ви вперше спробували себе в політиці. Що вас підштовхнуло до того, щоб висунути свою кандидатуру на пост президента?

Почуття того, що люди змінилися. І почуття того, що нарешті чесність, справедливість і моральність є вимогою всього суспільства. Результати виборів продемонстрували, що ще не зовсім так. Маніпульованість суспільства, на жаль, в Україні надзвичайно висока.

Які у вас взагалі враження від передвиборчої кампанії, як у людини, яка вперше бачила її зсередини?

На початку було бридко і огидно, коли ти починаєш усвідомлювати і відчувати на собі, що насправді стоїть за політикою в Україні. Але потім виявилося, що, якщо піднятися над всім брудом, дивитися інакше і ставити собі іншу мету, то зробити можна дуже багато.

Я дуже люблю притчі, мудрості. І якраз під час виборів, з пам’яті виринула одна притча, яка мені дуже допомогла. Зустрілися над полем бджола і навозна муха. І муха каже бджолі: "Слухай, летіла над полем. Таке поле: купа навозу на купі навозу, таке роздолля". А бджола каже: "Слухай, і я летіла над цим полем і бачила тільки квіти, квіти, квіти…".

В скільки вам обійшлася передвиборча кампанія?

1 мільйон 800 тисяч гривень.

Розірвати зв’язок між олігархатом і політикою – це була моя головна мета, і вона не завершилася перемогою – люди свідомо обрали олігархічну владу

1 млн 800 тис. грн - це без внеску в 2,5 млн.

Так. Власне, 1,8 млн грн – це була та сума, яка прийшла на рахунок. Внесок забрала держава на свої потреби. Всі гроші на передвиборчу кампанію надійшли від людей. Рахунки були прозорі, видно кожне прізвище, хто який зробив внесок, і всі витрати також були відкриті. Це була моя спроба продемонструвати новий вимір в політиці, довести, що в політику можуть приходити не олігархи, а люди, які мають довіру в суспільстві, і професіонали.

Розірвати зв’язок між олігархатом і політикою – це була моя головна мета, і вона не завершилася перемогою – люди свідомо обрали олігархічну владу. Саме тоді, коли люди зрозуміють, що в політику треба йти не за гроші олігархів, щоб потім їх відробляти, а в політиці мають бути державотворці і менеджери – тоді можемо розраховувати на поступові позитивні зміни.

Ви майже не витрачали ці кошти на телевізійну рекламу на біл-борди...

Дійсно, в нас фактично не було грошей на рекламу, не було проплачених ефірів на центральних телеканалах, не було біл-бордів. Коли я їхала по Україні, багато людей казали: "Ми вам віримо, але вас немає в телевізорі. Можливо, вас немає взагалі?". Тобто, якщо тебе немає в телевізорі, то тебе немає взагалі в інформаційному просторі…

Але не витрачати кошти на рекламу - це було моє свідоме рішення. І якби гроші були, я б їх використовувала зовсім інакше – на розвиток держави, створення нових робочих місць і покращенні системи охорони здоров’я. Я вважаю, що сьогодні політики не мають морального права витрачати такі кошти, які витрачаються, на політичні перегони.

Наприклад, вартість ролика на центральних каналах була за одну хвилину 300 доларів, а тим часом, в лікарнях немає грошей на ліки, немає грошей на елементарні потреби громадян - підняти зарплати і пенсії.

Кошти, витрачені політиками на рекламу, а не на підвищення рівня добробуту людей – є, на мій погляд, злочином, по відношенню до свого народу. Причому мова йде не тільки про агітацію. У всіх політиків ще окрема стаття витрат – день виборів – тобто плата за те, щоб не вкрали голоси. Можливо, колись, електронне самоврядування змінить ситуацію, і я докладу для цього всіх зусиль. Але зараз ситуація така, яка вона є.

Проти вас використовували ще якісь політтехнології, окрім обмеження доступу до ЗМІ?

Технології, які використовували конкуренти, були надзвичайно болісними, і "чорних" інструментів було чимало. У мене в передвиборчій кампанії не було ні політтехнологів, ні відділу контрпропаганди, всі люди були волонтерами, і ми працювали просто з коліс.

Перший удар був нанесений, коли масово пішла хвиля позиціонування мене, як технічного кандидата Петра Порошенка. Причому настільки потужний інформаційний потік був, що деякі люди ще навіть зараз в це вірять. Хоча це цілковита нісенітниця.

Потім була інформаційна хвиля щодо моєї причетності до Соціалістичній партії. По всій Україні, з біл-бордами. Маніпуляція чистої води. Так, Соцпартія мене підтримала, а не я її! Мене підтримали ще шість партій, але це була суто їхня ініціатива, а не моя. Але цей факт було використано і розтиражовано політтехнологами, які розраховували таким чином зменшити довіру людей до мене.

І, нарешті, ICTV оголосив "випадково", що я зняла свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко. На жаль, у такі стислі строки і у такій психологічній атмосфері, яка була в країні, люди не мали ані часу, ані сил критично осмислювати інформацію.

Тому, думаю, всі ці хвилі бруду зробили свою чорну справу – технології були використані професійні. Але це мене лише загартувало, і я сподіваюся, що навіть вже зараз стало набагато більше людей, які здатні робити власні відповідальні висновки, хто є хто в політичному просторі.

Була ще хвиля з приводу того, що у вас в декларації понад три мільйони гривень, а ви збирали з населення 2,5 млн для внеску.

Це питання було піднято з чіткою провокаційною метою: як маніпуляція людьми на тлі низької фінансової культури населення. Не всі люди мають відповідну освіту і можуть розібратися в тонкощах податкового законодавства. В декларації вказується загальна сума надходжень за попередній рік. Власне, була опублікована декларація моїх підприємств – оскільки я є приватний підприємець. Від суми всіх надходжень треба відняти податки, витрати на здійснення підприємницької діяльності, заробітну плату персоналу, витрати на благодійні проекти, громадську діяльність, і нарешті, витрати на утримання родини.

Але головне зовсім не це! Збиранням коштів я намагалася продемонструвати інший рівень політичної культури, притаманної розвиненим демократіям. Там обирають не людину з товстим гаманцем, яка має чим заплатити, а людину, якій виборці довіряють настільки, що готові зробити пожертву на підтримку її програми та команди і найняти на роботу за свої гроші як топ-менеджера для країни.

Поки що цей підхід був для більшості людей незрозумілим, тому був не всіма однозначно сприйнятий – цьому "посприяли" і політтехнології, які ми обговорюємо. Але я досі вважаю, що саме за такою моделлю фінансування виборчої кампанії - майбутнє.

Мені особисто не потрібно жити по-новому, я ніколи нечесно не жила. А чи захочуть жити по-новому олігархи і державні корупціонери?

І наостанок скажу ще декілька слів про "економічний бік" свого життя. Протягом 15 років я займаюся бізнесом абсолютно відкрито, прозоро, ніколи ніякої копійки не отримуючи з державного фінансування. Я маю підприємства, створюю робочі місця, сотні людей працюють, отримують зарплати, сплачуються податки. Я можу продемонструвати кожному, як можна бути успішною людиною, як з домогосподарки, з матері-одиначки, з кредитів можна піднятися і розбудувати чесну систему.

Тож мені особисто не потрібно жити по-новому, я ніколи нечесно не жила. А чи захочуть жити по-новому олігархи і державні корупціонери? А свій досвід я готова демонструвати всій державі і допомагати людям зрозуміти, як можна не красти, не брехати, як можна жити, щоб не було соромно ні перед своїми дітьми, ні перед батьками, ні перед Господом Богом, ні перед своїм народом.

Якщо вам знову запропонують пост міністра охорони здоров’я, погодитеся?

У мене ніколи не стояло на меті мого життя адміністративна кар’єра чи PR, отримання якогось м’якого крісла чи товстенького портфеля в уряді. Я вмію створювати професійні команди, люблю будувати системні процеси і хочу реальних змін.

Коли мені останнього разу пропонували посаду, я озвучила умови щодо того, що має бути зроблено до початку реформ: це міжнародний аудит, розкриття корупційних схем, притягнення до відповідальності тих, хто краде державні гроші, децентралізація грошей, відкриті механізми держзакупівель і розширення повноважень професійних лікарських асоціацій.

Це ще не є реформи, це є передумови проведення реформ, без цього нічого зробити не можна буде. І до тих пір, поки я не отримаю погодження на ці кроки від керівництва держави, заходити в корумповану систему і ставати регулювальником на шляху грошових потоків або цапом-відбувайлом я не бачу сенсу. За цей час я можу поступово розбудовувати паралельну, здорову систему охорони здоров’я, чим зараз і займаюсь.

Які варіанти виходу з російсько-українського конфлікту ви бачите?

Я вважаю, що немає українсько-російського конфлікту, тому що українці і росіяни - це одна група слов’янських народів, які завжди жили в одному серцевому просторі.

Зараз ми є штучно розведені в просторі маніпуляціями масової свідомості через роботу російських ЗМІ і багаторічну відсутність гуманітарної політики в нашій державі. Є і був тривалий конфлікт і територіальна боротьба за виборця між олігархічними угрупуваннями, в цьому українському конфлікті політики використовували техніку – "розділяй і владарюй". Сьогодні до цього конфлікту штучно втягнуті громадяни обох держав, яким доводиться розплачуватися кров’ю і якістю життя за олігархічні, кримінальні, корупційні ігри.

Якщо ми запитаємо, за що війна, хто проти кого воює, за що гинуть люди, то дуже багато співрозмовників будуть здивовані різноманітністю відповідей – і та і інша сторона каже, що за правду і за Україну, але кожен за свою. Я передбачаю, що колись, після завершення війни, і виходу з тіні всіх тіньових диригентів, фінансистів і гравців конфлікту, коли війна буде проаналізована, вона буде визнана одним з найбільш фальшивих, цинічних і абсурдних конфліктів, які тільки були взагалі в історії нашої країни.

Що ж стосується виходу з конфлікту, то для мене, як для людини і політика, немає вищої цінності, ніж людське життя. Силою і нашим патріотизмом - без військової техніки і бронежилетів - ми Росію не переможемо. Ми в іншій ваговій категорії. Всі чинники війни насправді перебувають в економічній площині – і за ці економічні чинники ми платимо ріками крові, тисячами смертей, сиріт, вдів.

Я вважаю, що тільки мова економіки в ХХІ столітті має бути мовою дипломатів і політиків. Це моя принципова і незмінна позиція. Насилля породжує насилля. Будь-яка війна закінчується миром. Мир - буде, а ми потім будемо задавати собі запитання: захищаючи статки, маєтки, бізнеси і фінансові потоки яких олігархів, загинули наші люди?

Велика кількість політичних партій в Україні шкодять державі своїми амбіціями і боротьбою за електорат. Чим більше партій, тим менше у нас буде шансів вилізти з тої прірви, де ми зараз знаходимося

Чи плануєте ви спробувати свої сили в парламентській кампанії?

Так, безперечно.

Ви ввійдете в склад якоїсь з діючих партій чи організуєте свій проект?

Якщо думати про мене особисто, то, безперечно, потрібно створювати партію, і багато членів команди наполягають на створенні власної політичної сили. З точки зору мого власного політичного розвитку, це було б правильно. Але з точки зору розвитку держави – неправильно і зараз навіть не зовсім морально.

Сьогодні велика кількість політичних партій в Україні шкодять державі своїми амбіціями і боротьбою за електорат. Чим більше партій, чим більше протистоянь, чвар, тим менше у нас буде шансів вилізти з тої прірви, де ми зараз знаходимося.

Моя головна мета у політиці – не реалізація особистих амбіцій, а зміна системи влади в державі. Тому я прийняла свідоме рішення йти на ці парламентські вибори з тією політичною силою, яка буде готова сприйняти моє бачення необхідних реформ. І найголовніше, яка буде підтверджувати цю готовність практичними діями.

Ви ще не визначилися, яка саме це буде партія?

На сьогоднішній день я маю кілька пропозицій, і зараз намагаюся визначити, де зможу більше зробити відповідно до свого світогляду, своєї програми, побажань і доручень людей, які висловили мені свою довіру під час президентських виборів.

Під час передвиборчої кампанії Ви говорили, що маєте ряд проектів покращення ситуації у всіх сферах функціонування держави. Якісь з цих проектів Ви зараз втілюєте в життя?

Найголовніший наш проект – громадянська платформа "Україна 80+". Мета проекту – збільшення тривалості гідного здорового життя в Україні до 80 років. Бо сьогодні ситуація в державі катастрофічна. Якщо говорити про чоловіків, то на Сході, на Донбасі середня тривалість життя чоловіків – 58 років. В Центральній Україні – 65 років.

Для того, щоб подовжити тривалість життя, потрібно змінити всю державу. Це і екологія (чим ми дихаємо, що ми п’ємо, чим ми живемо), і охорона здоров’я, профілактика, освіта і, безперечно, економіка.

Я вже достатньо довго вивчаю міжнародний досвід і знаю, як збудувати таку країну, де люди будуть жити 80 років.

Ви допомагаєте бійцям в зоні АТО?

Допомагаємо медикаментами і захистом (бронежилетами) бійцям. Видали унікальну книгу (наступного тижня вже буде друга, вона вже зверстана), яка називається "Україна: війна, мир і любов". Це є листи реальних дівчат і жінок бійцям в госпіталі і на лінію фронту. Перші 200 примірників вже всі розійшлись. Тепер буде вже тисяча!

Крім цього, збираємо речі для допомоги діткам біженців і передаємо на волонтерські склади чи напряму родинам. Хоча я не депутат і не чиновник, і мої можливості такі самі, як у більшості людей, я одержую дуже багато листів від тих, хто доведений до відчаю: немає на лікування раку грошей, немає на лікування дітей з наркотичною залежністю…Не буду навіть перераховувати той біль, який зараз є в суспільстві. І розумію, що допомогти людям можу, лише змінивши систему влади в державі.

До речі, дуже часто звертаються родичі людей, які перебувають в місцях позбавлення волі. На жаль, в Україні так ведеться, що найбільші крадії гуляють на волі, а у тюрмах відбувають покарання за незначні правопорушення. Ці люди хочуть мати право спокутувати свою провину, захищаючи Батьківщину. Таких листів протягом останніх місяців дуже багато. Нещодавно я написала лист до Президента з проханням розглянути можливість проведення української амністії, і утворення батальйону "Спокута", який буде створено з тих людей, які справді є патріотами України, які не вчинили тяжких злочинів, які не є рецидивістами, але які готові сьогодні йти захищати Батьківщину і свої родини. Чекаю на відповідь.

За роки незалежності не створено ментального простору гордості і відповідальності українця за власну державу

Безперечно, є ризики. Але з іншого боку, є дух патріотизму, і якщо ми можемо дати людям шанс виправитись, то ми не маємо права не використати цієї можливості.

Крім цього, добиваємося, щоб і батальйону "Айдар", і всім бійцям, які знаходяться в зоні АТО, були надані елементарні довідки про їх участь у подіях. Адже, коли іде вантаж 200 і 300, родичам надзвичайно тяжко боротися ще і за це.

День за днем мого життя пролітають у постійній боротьбі з державою-бандитом. Але вірю в те, що державу-сервіс ми збудуємо.

Ви є фундатором одного з найуспішніших музеїв української ікони – замку в Радомишлі. Тому не можу не запитати про Вашу оцінку стану справ в українській культурі.

Про ганебний стан справ у цій галузі можна говорити вічно. Тому зупинюся тільки на тих аспектах, про які, як на мене, згадують надто рідко. Чому ми програємо інформаційну війну? Тому що за роки незалежності не створено ментального простору гордості і відповідальності українця за власну державу. Тому в цьому напрямку потрібно глибоко працювати.

От ми зараз створюємо групу по підтримці трьох українських повнометражних фільмів ("Захар Беркут", "Княгиня Ольга", "Анна – королева Франції"), над яким працюватиме Олег Кохан - це один з наших видатних українських продюсерів. Я вважаю, що державний патронат і міжнародна фінансова підтримка діаспори в створенні таких фільмів, а потім демонстрація їх по цілому світу мають сформувати позитивне відношення до України, до української історії.

Мені пощастило знати історію свого роду за 600 останніх років. Серед моїх дідів-прадідів є засновники Академії наук України, Харківського університету, Російського географічного товариства, революціонери, вчені, лицарі, військові, лікарі і шахтарі. Але я переконана – кожній родині є чим пишатися, в кожній родинній історії є що цінувати.

Люди, які не знають власної історії і не роблять висновків з історичних помилок, готові проковтнути будь-яку тухлу інформаційну тюльку з голубого екрану і вірити, що ця тухла тюлька є свіжим ананасом. Отже, вивчення історії і України, і кожної родини має стати нашою щоденною практикою, це те, що варто цінувати.

Адже ні статки, ні маєтки, ні рахунки в банках з собою забрати не можна, залишається в історії тільки те, що дійсно безцінне: свобода духу, гідність і честь. Це те, що треба берегти і передавати дітям, все решта є тимчасовим.

В Україні є над чим багато працювати, і мені б хотілося, щоб у нас об’єдналася критична маса людей свідомих, з громадянською позицією, яка для них вище власних амбіцій, для яких в житті гідність, честь і свобода мислення дійсно дорогі. Коли ти маєш свободу духу, це означає, що ти вільний від політичних і фінансових спокус, вільний від зовнішнього тиску. Тоді – перемога невідворотна.

Наши блоги