Джанні Букіккіо: ми вітаємо те, що ВР не буде залучена до призначення суддів

Венеціанська комісія допомагає Україні впроваджувати європейські стандарти. Завдяки підтримці західних експертів наша країна робить упевнені кроки на шляху до вдосконалення судово-правової системи. Україна дослухається до кожної поради "венеціанців" і проводить відповідні реформи. Як оцінює комісія здійснені нашою державою зміни у сфері правосуддя? На це та інші запитання в ексклюзивному інтерв’ю "ЗіБ" відповів голова Європейської комісії "За демократію через право" Джанні Букіккіо.

— Пане Букіккіо, як ви оцінюєте реформу системи правосуддя в Україні? Чи має український парламент, на вашу думку, всі підстави ухвалити президентський законопроект після врахування органами влади України всіх зауважень Венеціанської комісії до законопроекту про внесення змін до розділу "Правосуддя" Конституції України?

— Такі зміни до Конституції є дуже позитивним кроком. Я із задоволенням відзначив, що нещодавно вони були схвалені переважною більшістю членів Верховної Ради.

Фактично законопроект, який весною був надісланий до Венеціанської комісії для підготовки висновку, вже містив низку дуже позитивних елементів, перш за все це обов’язок Президента під час призначення суддів ураховувати пропозиції Вищої ради юстиції; скасування "випробувальних термінів" для суддів; автоматичний розподіл справ між суддями та вдосконалення складу ВРЮ.

У висновку Венеціанської комісії містилася низка рекомендацій для подальшого вдосконалення законопроекту, які були враховані в остаточному тексті. Ці покращення стосуються того, що судді вже не можуть бути звільнені на підставі нечіткого поняття "порушення присяги", Генеральний прокурор більше не має голосу при вирішенні питань щодо призначення суддів, просування суддів здійснюватиметься на конкурсній основі.

Проект змін також впроваджує правило, що судді Конституційного Суду будуть іти у відставку лише після того, як їхній наступник буде призначений на посаду. Відсутність такого правила одного разу вже створювала серйозну проблему для функціонування Суду.

Я сподіваюся, зміни до Конституції будуть прийняті, однак ми повинні розуміти, що це лише перший крок. Має бути ухвалено відповідне законодавство, і зміни повинні застосовуватися на практиці.

— Чи оцінює Венеціанська комісія процедуру добору суддів позитивно? Як ви думаєте, чи можна вважати, що після впровадження такої процедури українські судді стануть більш незалежними?

— Проект конституційних змін насправді реалізує важливі досягнення в цьому плані. Ми вітаємо те, що Верховна Рада як політичний орган більше не буде залучена до призначення суддів, вирішальну роль у даному питанні буде відігравати Вища рада юстиції, де більшість становлять судді, які, у свою чергу, теж обрані іншими суддями.

Проте ми усвідомлюємо, що незалежність суддів також залежить від інших елементів. Судді мають відчувати себе вільними від тиску з боку прокурорів. Проект закону про прокуратуру забезпечить покращення в цій сфері. Крім того, мають бути вжиті заходи для подолання корупції в судовій системі. Це нині є серйозною проблемою. І нарешті, незалежність — це також питання правової культури, яка змінюється повільніше, ніж тексти законів.

— Хотілося б дізнатись і про вашу думку щодо законопроекту "Про прокуратуру", надісланого до Венеціанської комісії для висновку. Зокрема, новелою цього документа є впровадження прокурорського самоврядування та фактична ліквідація функції загального нагляду.

— Ми вважаємо цей законопроект дуже хорошою основою для всебічної реформи прокуратури, водночас текст потребує деякого подальшого вдосконалення. На нашу думку, повинна бути можливість досить швидко внести всі необхідні зміни до законопроекту й потім ухвалити його у Верховній Раді.

Як ви правильно зауважили, головним досягненням проекту є ліквідація функції загального нагляду. Розумне впровадження системи органів самоврядування для прокурорів також вітається, хоча самоврядування прокурорів має залишатися більш обмеженим, ніж для суддів. Є низка інших позитивних змін, які я міг би згадати, такі як вилучення права будь-якого прокурора брати участь у роботі Верховної Ради, колегіях міністерств, центральних органів виконавчої влади, місцевих рад та інших органів управління; покращені правила для призначення та звільнення прокурорів.

Ми головним чином стурбовані надмірними повноваженнями, якими користуються прокурори, коли визначають, чи представляти інтереси особи або держави в суді. Такі повноваження не видаються необхідними, а швидше є залишком функції загального нагляду. Положення щодо вказівок, які прокурори вищого рівня дають прокурорам нижчого рівня, також мають бути переглянуті й уточнені. Є низка інших зауважень, але, як я вже зазначив, на нашу думку, їх можна врегулювати досить швидко.

Марина Бойко, "Закон і Бізнес"