Олексій Подольський: поки що в нових заявах ГПУ аромат іде попереду воза

Журналіст Олексій Подольський, якого у часи президентства Леоніда Кучми (2000 рік) за участі екс-генерала міліції Олексія Пукача намагалися "виховати" і навчити поважати систему шляхом вивезення до лісу та побиття, розповів "Обозревателю" про своє бачення нового витка активності Генпрокуратури щодо справи про вбивство Георгія Гонгадзе.

Він відзначив, що створення комісії з розсекречення справи Пукача – чистої води піар нового Генерального прокурора, пояснивши, за якими індикаторами треба оцінювати реальні плани Віктора Шокіна щодо розслідування цієї справи та викриття замовників.

Олексію Ігоровичу, чи вже розсекречені матеріали справи Гонгадзе тією комісією, що була створена 12 лютого у Апеляційному суді Києва.

Поки ніяких відомостей не було, але справа в тому, що всі матеріали я читав без найменших грифів. Те, як вони були засекречені, - це ціла історія. З приводу цього втаємничення можна зразу порушувати кримінальну справу і розслідувати, як воно було зроблене, тому що таємницю зі справи організували абсолютно безпідставно, цинічно в інтересах замовників вбивства і мого катування.

Справа в тому, що всі ці матеріали були абсолютно несекретні, коли ми знайомилися з ними під час слідства. Вони були засекречені в останній момент, на етапі, коли вже передавалася справа в суд.

Читайте: Олексій Подольський: За наказом Кучми мене побили так, що все тіло було чорним

Ми їх дивилися до останнього дня у відкритому режимі, все прочитали, прочитав Пукач, а потім, коли в суд воно потрапило, воно раптом потрапило вже з грифом "секретно".

І ті ж самі матеріали, один в один, ті ж самі аркуші паперу, ті ж самі покази свідків, експертизи були присутні в справі Кучми. Уявляєте собі такий парадокс: одночасно йшов, я ходив на закриті засідання у процесі по Пукачу, і ми слухали ці матеріали в закритому режимі. А в цей же час – просто фізично в цей же час, ті ж самі документи, ті ж самі матеріали, ті ж самі покази, експертизи я дивився як абсолютно відкриті і несекретні у справі Кучми.

От вам парадокси Генеральної прокуратури, одні й ті ж самі документи в Печерському суді – таємні для того, щоб журналісти і суспільство не бачили, а в тій же самій Генеральній прокуратурі, куди доступ публіки закритий на залізні паркани, я сиджу у звичайній – не режимній – кімнаті, без всякого секретного відділу, і ті ж самі документи читаю без жодного таємного грифу. А після мене цю справу читають адвокати Кучми, що не мають жодних допусків до державної таємниці.

Я не знаю, навіщо сьогодні у цьому процесі якась там комісія. Впевнений, комісія придумана для того, щоб зробити гарне обличчя при поганій грі. Для вибілювання структури, яка називається Генеральною прокуратурою. Тому що ну не можна ж признатися цим панам, що в ГПУ робимо, що хочемо, по "бєспрєдєлу". Тому ми комісію зробимо, щоб прикрити свавілля і цинічне порушення Конституції і законів України. Я так розцінюю всю цю комісію – система захищає честь мундира, навіть якщо цей мундир обгадив Пшонка.

Це все було зроблено в один день – Пшонка дав волюнтаристську команду засекретити, і воно було зразу засекречено, без всяких комісій протягом пари годин. От точно так же можна було розсекретити, ніяких комісій, і якихось оцих процедур нікому не потрібно, тому що воно жодних секретів не містить. Там один том, в якому нормативні документи про оперативну діяльність, можливо, є секретним, але його жодної сторонки в суді ніхто не читав і не досліджував.

Але на даний момент комісія працює, і ви кажете, що матеріали офіційно досі не відкриті…

Я не знаю, чим вона займається. Мабуть, тим, чим зазвичай займається будь-яка комісія – нічим. Треба ж зробити гарну міну при поганій грі. Це чергова театральна постановка. Рішення буде прийматися у високих кабінетах. Навіть не Генеральної Прокуратури.

А як ви вважаєте. Чи розсекретять справу?

Я не знаю. Це вже інше питання. Це з приводу обіцянок, які даються. З цього приводу вам хочу сказати таке. Ми цю справу спостерігаємо 15 років, ми знаємо три лінії поведінки всього того, що складають правоохоронна і політична системи України, щодо цієї справи.

Перша лінія поведінки – "по бєспрєдєлу". ГПУ фальшує справу, займається підробками, підлогами, фальсифікацією документів, фальсифікацією версій, абсолютною бездіяльністю, тобто по "бєспрєдєлу" робить, що хоче.

І це є предметом окремих розслідувань, окремих кримінальних справ. По цьому "бєспрєдєлу" можна робити люстрацію ГПУ. Адже всі, хто займався цією справою протягом багатьох років, починаючи з Генеральних прокурорів, заступників, мають сидіти в тюрмі.

Друга лінія поведінки, коли дана команда "фас", і є політична воля президента. Припустимо, при Ющенкові була команда знайти і посадити виконавців, щоб дати кістку для суспільства. У такому випадку все розслідується моментально. Протягом місяця були знайдені всі виконавці по моїй справі, по Гонгадзе. Єдине – були сховані головні свідки: Пукач і Кравченко. Одного вбили, а іншого сховали у його власному селі.

Як ви гадаєте, чому це робилося?

Так робилося при Ющенку, був такий сценарій: вирішили виконавців дати суспільству на розтерзання, а свідків сховати, і замовників не чіпати. Відомо, що родина Кучми-Пінчука за безкарність дала Ющенку хабара у вигляді долі у російсько-українській газовій корупції під назвою "Росукренерго".

Тоді одночасно робили і по команді "фас", і по "бєспрєдлєлу". Що стосується виконавців, за місяць всіх знайшли, всіх опитали, і зробили, хто явку з повинною, кому довели, всіх упізнали, всіх взяли, закрили, і через пару місяців осудили.

Але в цей час почали шукати Пукача в Ізраїлі. А сам Пукач потім на суді заявив, що він, як тільки його відпустили, ще тоді при Кучмі, поїхав в рідне село, де він народився, де в школі вчився, де мама живе. Мама його померла, то мамин будинок був уже в руїнах, а поряд через паркан жила рідна тітка, от він жив у рідної тітки всі ті роки. Влаштувався працювати завгоспом в школу, яку він закінчував, завів три корови, дільничний його бачив чи не кожен тиждень, він з ним вітався.

Його коли взяли, в нього було своє посвідчення особи, він навіть номер свого мобільного телефону не міняв. І в цей час все героїчні правоохоронці на чолі з паном Юрієм Луценком, міжнародний розшук, Інтерпол, його шукали в Ізраїлі, де завгодно, тільки не в рідному селі, з якого треба було б починати пошуки. І от зараз передачі йдуть по телебаченню, які вони засади там робили, повзали у канавах - Пукача висліджували всі 5 років… в рідному селі. Вам це не нагадує Войновича – його гротеск історії солдата Івана Чонкіна?

Читайте: Шокин возобновил расследование убийства Гонгадзе

Це такий сміх… оце називається по "бєспрєдєлу". Він живе, ми всі бачимо, але ніхто його не шукає, ніхто нічого конкретного не робить, а робить для суспільства якісь невідомі ходи. Наприклад, за 5 років правління Ющенка плівки Мельниченка так і не були відправлені на міжнародну експертизу. Хоча "народний" президент обіцяв цю експертизу чи не в кожному передвиборчому виступі з трибуни помаранчевого Майдану.

Про Кравченка я взагалі промовчу, я вважаю, що його вбили, але цю тему коментуватиму пізніше.

Третя лінія поведінки політичної влади полягає в тому, щоби наводити "тінь на плетінь", і казати про складнощі й труднощі, про те, що треба час. Публічні обіцянки щось робити, нову групу створювати. Що всі ті речі складні, це довго буде, ми багато чого робимо, але не можемо звітувати. Це коли нічого не робиться, а просто говориться. Імітація, мовою закону - злочинна свідома бездіяльність, за яку так само мають сидіти всі виконавці на чолі з Генеральним Прокурором.

І яка лінія поведінки зараз, у Шокіна?

Я не знаю, що зараз буде. Що стосується нового Генерального прокурора, я поки що не даю оцінок. Для мене ще не ясно, яка політична воля буде щодо його роботи.

Але я зразу вам готовий сказати про його заяву, що він оголосив по Мельнику (судді, який два процеси сфальшував на користь Кучми – Єльяшкевича та Пукача) прийме процесуальне рішення. Я можу це прокоментувати так, можна арештувати Мельника і порушити кримінальну справу, а можна зробити відповідь, що в його діях ми нічого кримінального не бачимо. Це теж процесуальна дія. Тому заява про те, що Генпрокурор прийме процесуальне рішення – це є чистий піар. Я поки що бачу в діях прокурора чистий піар.

Але це невинний дебютний піар при одній умові – якщо Шокін не має відношення до відповіді свого заступника Баганця, що офіційно відписав моїм адвокатам і представникам, що немає жодних підстав розслідувати заяви Пукача щодо шантажу і погроз у Печерському суді. Тим самим він намагається покрити злочини, що їх коїли і суддя Мельник, і представники державного обвинувачення, і, можливо, він сам. Це той самий Баганець, що фальшував справу Гонгадзе за Кучми і навіть відмовлявся визнати Лесю Гонгадзе потерпілою. Це той самий Баганець – адвокат Ю. Луценка, дружина якого публічно на каналі Львочкіна-Фірташа готова цілувати ноги Кучми. Це той самий Баганець, що продовжує бути заступником Генерального прокурора (тепер вже Шокіна), по особистій квоті Луценка, який давно, ще з часів Ющенка, торгується з кланом Кучми-Пінчука довкола справи Гонгадзе.

Ще нічого не зроблено, а вже ми заявляємо, що якусь групу ми створюємо, якісь рішення готуємо. Ти прийми рішення конкретне, покажи, що ти робиш, а тоді вже звітуй. А тут у нас попереду воза йде аромат. Ти привези воза з результатами, і тоді ми подивимось, а якщо ти поки що розказуєш, що ти привезеш щось, колись, комусь – ми вже все це чули і не раз.

За 15 років жоден Генеральний прокурор, жоден його заступник навіть ніколи з нами не зустрічався. Ми для них - ніхто. Вони разом з президентами озираються на суспільство і, головне - на міжнародну спільноту. На те, як реагує Україна, чи є резонанс у світі? Чи міжнародна спільнота за цим слідкує, чи не слідкує – від цього залежать дії Генеральної прокуратури і політична воля наших президентів. Без цього вони взагалі нічого не роблять, або роблять по "бєспрєдєлу".

Пане Олексію, чи вірите ви в те, що цього разу когось таки посадять, я маю на увазі замовників?

Я вірю в наш народ, вірю в те, що відбудеться правосуддя, і тому цією справою займаюся. Мені, в принципі, вона набридла, у мене інші уподобання. Тільки тому й займаюся, що вірю.

Вважаю, що ця справа буде очищенням і журналістики, і суспільства. Якщо ми почнемо процес, якщо за вбивство понесуть відповідальність ті, хто очолював державу, якщо вони за свої злочини будуть покарані, то з цього почнеться справжня демократія в Україні. Тому я цим займаюся, і вірю, безумовно, але ця справа складана, бо є і кругова порука, і корупційні зв’язки.

Але у цій справі з’являється нова якість.

По-перше, до неї відновлюється міжнародної увага, зокрема Гельсінської комісії США, що пише запроси українським президентам щодо цієї справи. Мені відомо, що у США ведеться власне розслідування корупційної діяльності клану Кучми-Пінчука. Діяльності, що вийшла за межі України. У цьому розслідуванні присутня і "справа Гонгадзе". Є увага і в Європі.

По-друге, нарешті прокидається журналістська солідарність, яку відчуваю на собі. І це не лише завзята команда 1+1, чи однодумці газети "День", або колектив вашого "Обозревателя". Прийдіть на процес Пукача, який нам вдалося відкрити для журналістів, і ви почуєте, що говорять, як налаштовані колеги навіть з тих каналів, що належать Пінчуку і Кучмі. Я вже не кажу про тих, хто поки що виконує вказівки політичних друзів та утриманців Кучми: Льовочкіна, Фірташа, Садового та Рабіновіча у медіа, що їм належать. Впевнений, зі справи Гонгадзе, де кожний журналіст інстинктом відчуває свій кровний інтерес, може початися становлення європейської журналістики в Україні, коли власникам медіа журналістська спільнота залишить лише комерційні прибутки, а автори формуватимуть зміст і солідарно даватимуть цим власникам по носу за найменшу спробу лізти не у свою справу.

По-третє, несподівано для мене ця справа стала ключовою для молодого покоління політиків, що прийшли з Майдану і війни, аби зламати систему корупційної влади, збудованої її хрещеним батьком – Леонідом Кучмою. І це вже не ті популісти, на кшталт Ляшка, Луценка та Тимошенко, що піарилися на Гонгадзе, очолювали "Україну без Кучми", аби, як з’ясувалося, зайняти корупційні висоти у старій системі, і тепер, стоячи у Верховній Раді, аплодувати Кучмі. Хватка нових – "молодих" - мені нагадує щелепи бультер’єра. Вони, яких легіон, беруться за справу конкретно, направляючи у процес навіть не спостерігачів, а діючих осіб. Так на процесі серед моїх представників з’являються спочатку Ганна Гопко, а тепер - Андрій Денисенко і Віталій Купрій. І вже судді і прокурори починають розуміти, що стає головним в Україні.

І головне – це очі українців, де важко не помітити і нашого Максиміліана Робесп’єра, і нового Нестора Махна, що обов’язково з’являться, якщо влада і надалі зберігатиме стару систему нахабного ігнорування прав людини і зраджуватиме національним інтересам. Адже тепер цей виклик змін, що вимагає час, замішаний на нашій крові.

Є якісь індикатори, по яких можна уже зараз оцінювати просування цієї справи?

Є такі лакмусові папірці, по яких можна слідкувати за тим, робить щось прокуратура чи ні. Наприклад, є абсолютно доведений факт, проведена перевірка Вищою радою юстиції щодо судді Мельника, який сфальшував два процеси щодо Кучми. Якщо по цьому судді Мельнику буде сказано, що там немає нічого, як це зробив Баганець, і що це все нормально, то так і знайте, нічого оцей Шокін не робить, а буде таким же адвокатом вбивць, як і всі його попередники.

Якщо Шокін поновить справу по Єльяшкевичу (Олександр Єльяшкевич - український політик, якого у 2000 році побили на сходах готелю "Москва", в організації нападу він звинувачував Леоніда Кучму, однак, слідство повірило нападнику, який заявив, що випадково переплутав Єльяшкевича зі своїм кривдником. - Авт.), відкриє справу по судді Мельнику, якщо він відсторонить своїх прокурорів, які займалися шантажем і погрозами Пукачу, щоб він не просто відмовився від свідчень, але щоб він обмовив людей невинних – Мороза, Марчука та інших. І от якщо Шокін цим займеться і почнуть саджати в Генеральній прокуратурі власних колишніх заступників Генерального прокурора, слідчих, які цим займались, якщо він почне займатися тими, хто фальшував на користь Кучми справу Гонгадзе, якщо цих людей почнуть саджати, якщо почнуть з’ясовувати, чому слідчі в часи правління Ющенка не відправляли плівки Мельниченка на експертизу, якщо Шокін скаже, що плівки Мельниченка є доказом, бо були записані ним, як громадянином, а не представником спецслужб, якщо ця нормальна юридична логіка запрацює в Генеральній прокуратурі, то тоді стане ясно, що Шокін насправді хоче посадити замовників. І що є до того політична воля Петра Порошенко.

А якщо будуть розмови на прес-конференціях про те, що ми приймемо рішення, створимо групу, ми такі, такі й такі, а потім це все виллється в "пшик", то тоді буде час нам з вами давати свою оцінку діям і нового Генпрокурора Шокіна, і його політичного гаранта – президента України Порошенко.