Бекешкіна: розчаровані всі й у всьому

Нашим співрозмовником стала Ірина Бекешкіна – голова правління фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.

Видео дня

- Пані Ірино, питання, мабуть, ключове: чому не зростають рейтинги опозиції?

- Я б сказала, що вони водночас і зростають, і падають. Тому виходить рівновага. Зростають з тієї ж причини, з якої зростають і рейтинги Партії регіонів – люди визначаються. А падають тому, що вперше у списках відсутнє прізвище Тимошенко.

- А як ваші інтерв’юери ставлять питання: "Чи голосували б ви за "Батьківщину" з урахуванням того, що там не буде Тимошенко"?

- Та ні, для чого? Вже є зразок бюлетенів, які і дають респондентам. Єдина відмінність наших анкет в тому, що у нас є варіант "важко сказати".

- І відсутність Тимошенко не перекрило навіть єднання опозиції?

- А це взагалі тут ні при чому. Єднання сталося набагато раніше. Інша річ, що всі експерти попереждали: просто приплюсовування рейтингів не буде. За нашими даними, кожен п’ятий симпатик "Батьківщини" негативно ставився до Яценюка і – навпаки – кожен п’ятий виборець "Фронту змін" негативно ставився до Тимошенко. (А в УДАРі таких, наприклад, була половина). Тому природно, що сума підтримки двох партій менша за їх електоральну підтримку по окремості. Інша річ: чи було таке єднання раціональним? Так, було. Бо інакше вони б знищували один одного, адже у них – один і той самий електорат.

- Яка ситуація на західній Україні? В регіоні, що завжди був оплотом опозиції…

- Не цілком коректне твердження, враховуючи, що західна Україна – не така й велика. В центральній Україні також є сильними позиції "Батьківщини"-"Фронту змін", а на заході, до речі, Партія регіонів має своє стабільне ядро – 10% підтримки.

- Он як? А за рахунок чого відбулося падіння рейтингу ПР?

- За рахунок їхньої вотчини. Це – Донецька, Луганська область, східна Україна, іншими словами. Напередодні минулих виборів рейтинг ПР там становив 60%, зараз – не більше 40%. Решта голосів йде або у "важко сказати", або – у "не піду на вибори". До опозиції ці голоси не перетекли. На заході ситуація складніша: 10% – у ПР, а на решті відсотків "топчуться" ОО "Батьківщина", котра є лідером електоральних симпатій, потім – УДАР, потім – "Свобода".

- Не так давно довелося інтерв’ювати Сергія Гайдая. Він говорив, що 49% громадян станом на вересень або не визначилися, за кого вони голосуватимуть, або не підуть на вибори. Це так і є?

- Насправді відсотків 40, 25 з яких на вибори не збираються, а 15% – не визначились.

- Це аномально низька явка?

- Ні. Бувала й нижча.

- 15% тих, хто не визначився, що робитимуть 28 жовтня?

- Розділяться на дві частини. Одна з них не піде на вибори, а друга таки за кого-небудь проголосують.

- Це зрозуміло. Але кому дістануться ці "резервні" голоси?

- Складно сказати. Але у більшій розгубленості перебуває виборець Партії регіонів, тому що переживає момент розчарування у своїй політичній силі.

- А виборець опозиції такого не переживає?

- Розумієте, в західному регіоні є альтернатива, а на сході – немає вибору. Хоч сили на сьогодні приблизно рівні. Зараз інтрига в тому, хто більше своїх виборців заангажує до участі у виборах. І у Партії регіонів таких можливостей більше, бо їхній електорат живе у великих містах. Ми пам’ятаємо, як це було колись – людей на дільниці звозили автобусами. Виборець же опозиції – значною мірою живе у селах, розкиданий і розпорошений…

- Профіль майбутнього парламенту і його більшість значною мірою залежатимуть від того, скільки фракцій пройде до Ради – чотири або п’ять, або навіть шість… Тому таким важливим є питання щодо шансів Тягнибока та Королевської. Як у них справи?

- Обидва підійшли впритул до виборчого бар’єру і ніяк його не перетнуть. Королевська досить швидко набрала 4 відсотки, тоді як Тягнибок йшов до такого результату, мабуть, років десять… Власне, всі передбачали, що присутність Андрія Шевченка дасть Королевській хоча б один відсоток, але наразі цього не сталося.

- А що зі "Свободою"?

- Ситуація складна. Можу припустити, що не всі її симпатики говорять нашим інтерв`юерам, що голосуватимуть саме за неї.

- А чи відповідає дійсності те, що кожен другий виборець в Україні не знає, що вибори проходять ще й за мажоритарною системою?

- Так. Місяць назад про це знали 48%, "щось про це чув" - 29%, "нічого не знаю" - 23%.

- Як же таке може бути? Адже зміни до виборчого законодавства приймалися ще бозна коли. Та й зараз увесь Київ засмічений мажоритарниками і їх рекламою – хіба цього можна не помітити? Про що свідчить таке незнаття?

- Про те, що вибори вкрай мляві. Про те, що виборець ними не цікавиться. Наприклад, в Києві зустріч з політиками як джерело інформації важлива лише для 1%, в Донецьку – для 9%. Але, в принципі, такими зустрічами мало хто цікавиться. Крім того, приблизно половина респондентів відповіла, що їх взагалі жодна інформація від кандидатів не цікавить.

- Розкажіть, будь ласка, виборець якої політичної сили якими джерелами інформації послуговується? Приміром, прихильники КПУ, мабуть, "споживають" лише телевізор та візуальну рекламу?

- Телебачення, звісно, лідер. Але серед комуністів 5% черпають інформацію з Інтернету і 4% - з соціальних мереж. Не такі вже вони і відсталі (сміється). Але взагалі не варто перебільшувати значення Інтернету. Лише 8% опитаних вказали Інтернет як основне джерело виборчої інформації.

- Це в цілому? По всіх партіях?

- Так. А якщо говорити про віковий зріз, то навіть серед молоді лише 14% бере інформацію про вибори з Інтернету… По регіонах вам цікаво? Ось Київ. Тут – 24%. У Донецьку – 1 %... Це, повторюю, не користувачі в цілому, а лише ті, хто передусім споживає виборчу інформацію саме з цього джерела. Телевізор у цьому сенсі в Києві користується попитом лише у 30% опитаних, по країні в цілому – у 50%.

- У 2002-му, а тим паче у 1998-му ніякого Інтернету як засобу агітації взагалі не існувало. Не кажучи вже ані про 1994, ані про 1990 рік. Тим не менш, виборець тоді був значно активнішим. Є тенденція до збайдужіння?

- Так, люди вкрай розчарувалися… Розумієте, донедавна одні розчаровувалися, а інші сподівалися. Спочатку надії покладали на Ющенка, потім "помаранчеві" у своєму лідерові розчарувалися, але надіятися почали прихильники Януковича. Тепер же розчаровані всі й у всіх. Так, всі збайдужілі. І на наше питання, чи принесуть вибори зміни на краще, більшість відповідає "ні".

- А ви не цікавились, чи готові виборці (бодай частина з них) вдаватися до протестних акцій, щоб захистити результати виборів?

- Якраз днями запустили великий блок питань, де ми запитуємо і про готовність до протестів, і про те, що вважати критеріями фальсифікації. Але результат буде не раніше жовтня.

- Це не ви досліджували питання, чи почувається українська нація щасливою, і отримали досить низькі цифри "щастя"?

- Ні, це міжнародне порівняльне дослідження, котре торкнулося багатьох країн… Бачите, наше розуміння щастя багато в чому "зав’язане" на матеріальному стані, бо ми є матеріалістами. Це те, що в принципі відрізняє європейців від азіатів та африканців. Вони там набагато бідніші і значно щасливіші, бо наша культура – це таки культура споживання. Перехід в світ постматеріальних цінностей відбувся у деяких європейських країнах, але лише тоді, коли вони стали багатими. У нас же цінності – європейські, споживацькі, а зарплати – африканські. Тому ми й виходимо нещасними. Бо лише тоді, коли досягається певний рівень матеріального забезпечення, воно просто перестає відчуватися і поступається місцем іншим пріоритетам. Але не раніше.

- Останнє питання дещо з іншої опери. Навіяне законом "про наклеп"…

-… жахливий закон, просто жахливий! Нам, прогнозистам, буває тяжко передбачити владу, бо інколи сподіваєшся на краще і мислиш лівою півкулею, а вони, вочевидь, мислять правою, бо керуються не так логікою, як імпульсами…

- Майже тими самими словами мені про непередбачуваність влади днями говорила Наталія Лігачова… Але повертаючись до закону. То як, соціологів теж можна посадити за наклеп? Як вам зараз працюється?

- Зараз нормально. Власне, як і при кожній владі. (Жартома додає: тьху-тьху-тьху!) . Поки на нас не наїжджають. Єдине, що у нас стабільно час від часу хочуть відібрати будівлю Інституту соціології, яка знаходиться в центрі. Але це так само відбувається при кожній наступній владі…