УкрРус

Ірина Сушко: Парламент має невідкладно ухвалити закони щодо візової лібералізації

  • Ірина Сушко: Парламент має невідкладно ухвалити закони щодо візової лібералізації

Літо – це не лише спекотна погода, а й "гаряча" пора відпусток. Багато українців надають перевагу відпочинку поза межами нашої держави. Але перед довгоочікуваною відпусткою наші співгромадяни мають пройти кілька кіл бюрократичного пекла з тим, аби оформити візу. Про те, з якими проблемами у посольствах найчастіше стикаються наші співгромадяни – "Обозреватель" говорить з керівником громадської ініціативи "Європа без бар’єрів" Іриною Сушко.

- Якщо брати за точку відліку Євро-2012, а за основу для аналізу – візову політику по відношенню до наших співвітчизників, скажіть, чи є якісь позитивні зрушення?

- А чому ви берете за критерій Євро-2012?

- Хоча б тому, що було досить багато схвальних відгуків з боку іноземних гостей про українців, їх гостинність і т.д.

- Зрозуміло. Насправді, так, це можна було б розглядати як один із чинників зближення контактів між людьми, зміни стереотипів чи усталеного сприйняття різними народами. Однак, на жаль, позитивний загалом досвід, який було отримано в період Євро-2012 не був взятий як аргумент консульськими установами. Чому? Тому що вони керуються достатньо чіткими бюрократичними інструкціями,за якими часто не бачать людину.

Для того, аби відбулися якісь серйозні зрушення, я думаю, Євро-2012 замало, оскільки це був лише перший крок, а контакти між людьми потрібно посилювати. Задля цього і міг би бути використаний інструмент візової політики, але на сьогоднішній день консульства ЄС достатньо повільно рухаються в цьому напрямку.

- А чому?

- Тому що вони очікують певних рухів з боку України. В першу чергу мова йде про зобов’язання взяті українською стороною ще у 2010 році. Я маю на увазі План дій з візової лібералізації, а також політичні вимоги, висунуті в рамках Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. Все це разом впливає на ситуацію і тому, на жаль, позитивний досвід Євро-2012 не зіграв якоїсь вирішальної ролі в цьому напрямку. Якщо говорити про практику видачі віз, можна констатувати, що ситуація загалом не змінилася.

- Досить часто українці скаржаться на упереджене ставлення до них в консульствах деяких європейських країн під час оформлення віз. Які найчастіше звучать нарікання?

Найбільш проблемною частиною візової процедури громадяни, згідно нашого моніторингу, вважають перелік документів, які вимагають у консульствах. Нерідко у посольствах вимагають додаткові документи і саме це досить часто стає причиною або відмови у видачі віз, або незадоволення громадян. Що я маю на увазі? Наприклад, людина по суті могла би отримати багаторазову довгострокову візу, але через те що не змогла надати якихось важливих додаткових підтверджень документів, їй через це видали візу меншим терміном дії. Це перший момент.

Другий момент. Досить часто громадяни нарікають на неможливість подання документів до консульств. Натомість пропонується подавати їх до візових центрів. В чому тут проблема? В тому, що черги віртуальні, і людина, яка хоче поїхати закордон і має певні сприятливі для цього терміни, не може цього зробити, оскільки існує свого роду вікно можливостей, яке встановлює консульство.

Окрім цього досить часто лунають нарікання щодо термінів розгляду візової заявки. Також виникають проблеми, пов’язані з несправедливою процедурою апеляції, в разі, якщо людина отримала відмову у видачі візи.

- Чи стали українці частіше їздити закордон і якою є домінуюча мета їх поїздок?

- Можу припустити, що кількість українців, які їздять закордон збільшилася, тому що у порівнянні з минулим роком було видано більше Шенгенських віз. А з якою метою українці найчастіше їздять закордон? Найчастіше – це туризм, ділові поїздки та відвідини родичів.

- Незабаром має запрацювати механізм спрощеного візового режиму для певних категорій громадян. Як гадаєте, які проблеми можуть виникнути на практиці?

- Спрощений режим має запрацювати з 1 липня. Мова йде про додаткові доповнення до вже діючої угоди про спрощення оформлення віз. Ці доповнення передбачають надання пільгових умов для отримання віз для більш як для 14-ти категорій громадян, які потребують регулярних поїздок до ЄС.

Що тут важливо? Важливо, щоб люди вміли використовувати ці положення, бо часто положення угоди не мають прямої нормотворчої дії. Тобто, потрібно мати певні знання для того, щоб скористатися цими прогресивними положеннями. Тому тут не все так просто. Але з іншого боку, угода є, а це означає, що теоретично усіма її положеннями можна скористатися.

- А що стосується виконання Україною плану щодо лібералізації візового режиму. Які тут ключові проблеми можете виділити?

Питання лібералізації – це список завдань, реформ в певних сферах державної політики. Про що йдеться? Наприклад, про безпеку документів, міграційну політику, громадський порядок і безпеку, фундаментальні права людини і так далі. Загалом, мова йде про більш як 50 критеріїв і завдань, які Україна має виконати для того, щоб претендувати на встановлення безвізового режиму у відносинах з ЄС.

Однак тут дійсно є певні складнощі. На сьогоднішній день Україна знаходиться в так званій першій фазі, а робочий план з візової лібералізації складається з двох етапів. Перший етап пов'язаний із законодавчо-планувальною роботою. Основний акцент наразі зосереджений в парламенті, який має підготувати та схвалити низку законопроектів. Вже майже три роки Україна виконує цю першу фазу плану дій. Це невиправдано довго. Чому? Тому що ми можемо порівнювати те, яким чином подібний процес проходили інші країни. Такі, наприклад, як Сербія, Македонія, Албанія, Чорногорія, Боснія та Герцоговина, а також Молдова, яка закінчила цю першу фазу, отримавши план щодо лібералізації разом з Україною у 2010 році.

Сьогодні залишається буквально три завдання, які Україні потрібно виконати. Перше. Ухвалити законопроект в частині анти дискримінаційної політики. Друге. Створити незалежний антикорупційний орган. Третє. Внести певні правки до законів, які мають стосунок до захисту персональних даних. Тобто по суті залишилося зовсім трішки. Тому дуже важливо, щоб депутати зараз усвідомлювали, що ці кроки дадуть Україні можливість претендувати на прогрес в процесі лібералізації.

Буквально зараз, до речі, наша організація підготувала звернення до депутатів з тим, щоб вони підтримали конкретний законопроект №23-42, що стосується запобігання та протидії дискримінації в Україні

- Чи реально до саміту у Вільнюсі зробити хоча б кілька кроків у цьому напрямку?

- Зараз дуже важливо виконати ті завдання, про які я сказала раніше. Чому це важливо? Бо після ухвалення цих законів потрібно передати звіт про виконану роботу європейській стороні, яка також повинна мати час для вивчення ситуації та надання оцінок. А на це потрібно не менше ніж 2-3 місяці. Це – мінімум.

Безумовно, певні шанси виконати ці завдання до саміту у Вільнюсі залишаються, але вони невеликі. Тому що, наприклад, на сьогоднішній день ми не бачимо жодного руху в напрямку утворення незалежного антикорупційного бюро.

- Такий законопроект вносили на розгляд ВР представники опозиції, але він не набрав необхідної кількості голосів.

- Саме так. І тому в нас є сумніви щодо того, що у Вільнюсі ми отримаємо шанс перейти до другої фази плану по лібералізації.

Наши блоги