Видео дня
Євстратій Зоря: УПЦ МП має два керма: київське та московське.Ч.1
З пропозицією записати інтерв’ю і обговорити ситуацію, що нині склалася в Українській православній церкві Московського патріархату, «Обозреватель» у першу чергу звернувся до архієпископа Олександра Драбинка. Хто такий Драбинко? Секретар, помічник, права рука, соратник митрополита Володимира (Сабодана). Людина, вочевидь, близька і необхідна предстоятелю УПЦ МП – настільки необхідна, що, як кажуть поінформовані джерела, операція по відстороненню Драбинка мала нанести удар в першу чергу по митрополиту Володимиру.
Попередня історія така: 26 січня цього року в Києві засідав Священий Синод УПЦ МП. Головував на засіданні старійший за хіротонією Одеський митрополит Агафангел (найбільш палкий та послідовний прихильник так званої промосковської лінії, котра має на меті, аби очільника київської митрополичої кафедри «спускали згори», іншими словами – призначали у Білокам’яній). Синод сформував комісію з 18 єпископів, яка готуватиме зміни до статуту УПЦ МП (ці зміни якраз і стосуватимуться нового механізму обрання глави церкви).
До згаданої комісії не включили 35-річного архієпископа Олександра, відрізавши, таким чином, від керівництва її роботою і самого митрополита Володимира. З Драбинком авторка цих рядків списалась і попросила про інтерв’ю, але отримала у відповідь неочікувано різкі слова: «Я не буду давати ніяких інтерв`ю. Пояснюю: Синод заборонив. Хай за дії Синоду і всього того, що відбувається, відповідають ті, хто це все творить. Своє слово я скажу, коли вважатиму час пристойним».
Хоч українська мова Олександра Драбинка трохи шкутильгає, його позиція цілком ясна. Проте очікувати «пристойного» часу і моменту, коли заговорить секретар митрополита, ми не можемо. Прикро, звісно, що соратники предстоятеля не палають бажанням захистити власні позиції. Але церковні ієрархи – не державні чиновники, тож можуть і не спілкуватися зі ЗМІ, якщо цього не бажають.
За інформацією ми звернулися до, як сказав би Остап Бендер, «конкуруючої фірми» - Київського патріархату. Єпископ Євстратій (Зоря) – голова інформаційного управління київської патріархії – прокоментував для нас основні події, що відбуваються останнім часом в УПЦ МП.
- Отче, вінтерв`ю "Дзеркалу тижня" митрополит Володимир не виключив, що в церкві може статися розкол. Що скажете ви, спостерігаючи ситуацію зі сторони?
- Я дотримуюсь тієї думки, що в УПЦ МП вже зараз існує розділення. Розколом це називати було б неправильно, оскільки розкол як такий може статися в церкві з питань дуже важливих і таких, що торкаються службового чи духовного життя. Наприклад, згадаємо старообрядників – у них стався розкол, коли патріарх Никон провів реформу богослужіння, але частина віруючих цієї реформи не прийняла, і російська церква розділилася… Безперечно, в українській церкві такого не буде.
- А що буде?
- Правильніше говорити про церковне розділення, яке вже наявне в УПЦ МП і яке йде по лінії ставлення до тих дій і рішень, котрі мали місце останнім часом. Як ми бачимо, частина церкви підтримує митрополита Володимира як церковного предстоятеля і дійсно бажає йому одужання, а інша частина (наприклад, митрополит Агафангел і його однодумці) поводяться нещиро, адже для них, по суті, вигідніше, щоб митрополит Володимир залишався в лікарні і виконував роль символу церкви, залишивши фактичне керівництво в чужих руках.
Але якщо таке погано приховане протистояння - між митрополитом Володимиром і його прихильниками з одного боку, та митрополитом Агафангелом та його симпатиками з іншого -триватиме й надалі, воно може привести до формального розділення церкви. Тут я з митрополитом Володимиром погоджуюсь. Зрештою, йому краще знати, що робиться у його церкві.
- Вочевидь, справа не в особистостях Володимира і Агафангела. Чи дійсно розкол, чи то пак розділення, відбувається по лінії автокефалісти VS москвофіли?
- Я б не назвав тих, хто підтримує митрополита Володимира, автокефалістами. Вони є прихильниками збереження незалежності церкви в управлінні. Важливо, щоб ця незалежність була реальною, а не паперовою, щоб головні рішення Української православної церкви Московського патріархату приймались в Києві. Їхні ж опоненти – на кшталт митрополита Агафангела – уособлюють промосковську течію. Для таких, як він, навіть саме існування незалежної України – річ сумнівна. Для них йдеться не тільки про церкву, а й про те, щоб Україна в цілому стала частиною російської держави. Тут дійсно питання не в особистостях, а у поглядах на майбутнє церкви.
- До якої лінії схиляється більшість єпископів?
- Наскільки я можу судити, більшість єпископату підтримує митрополита Володимира і його обережну проукраїнську політику, але в умовах досить жорсткого тиску і досить жорсткого поводження, яке дозволяє собі московська патріархія, єпископи воліють свою думку тримати при собі. Бо якщо проти волі митрополита Володимира Агафангел зумів зняти з офіційних посад найближчого помічника митрополита – архієпископа Олександра, кожен архієрей тепер замислюватиметься над тим, чи варто квапитись з висловлюванням своїх думок. Аби не стати наступним після архієпископа Олександра…
- То де ж тут підтримка митрополита Володимира? Всупереч його волі зібрався Священний Синод, який і вирішив долю Олександра Драбинка…
- Це означає, що на членів Синоду впливали сили більші і важливіші, ніж митрополит Володимир… А проблема в тому, що УПЦ МП нагадує авто з двома кермами: одне кермо – київське, інше – московське. Очевидно, в даному питанні зіграло роль кермо московське, яке переважило позицію предстоятеля церкви. Ми вже були свідками подібних подій 20 років тому. Тоді Москва так само відстороняла керівництво православної церкви, тільки мова йшла про митрополита Філарета.
Зараз же усувають митрополита Володимира, але оскільки на нього персонально «посягнути» не зважуються, відсторонили його найближчого помічника – секретаря, за допомогою якого він досить активно керував церквою протягом усіх останніх років. Адже хвороба митрополита почалася не півроку тому, а значно раніше. Ті, хто усунув архієпископа Олександра, чудово розумів, що без його допомоги митрополит буде фактично відсторонений від керівництва церквою.
- Наскільки вірогідним є відсторонення самого Володимира? Без цих ігрищ з Драбинком? Розумію, що випадок безпрецедентний, та чи можливий він в принципі?
- За статутом церкви, предстоятель перебуває на своїй посаді пожиттєво і може бути усунений з неї або за власною добровільною згодою, або через процедуру церковного суду, який досліджує провину предстоятеля (якщо вона має місце). Ані підстав для того, щоб судити митрополита Володимира, ані його власної заяви про відставку немає. Тому лише смерть може звільнити його від обов’язків предстоятеля. Якби Синод спробував відстронити митрополита самостійно, це було б порушення канонів і ще один переворот – такий самий, який стався 20 років тому на так званому Харківському соборі.
Далі – буде.