УкрРус

Геннадій Москаль: бажаючих мене вбити так багато, що "Правий сектор" може не встигнути

Читати українською
  • Геннадій Москаль: бажаючих мене вбити так багато, що "Правий сектор" може не встигнути

У січні Закарпаття знову з’явилося у новинних стрічках всіх українських (і не тільки) ЗМІ. Цього разу – через бійку зі стріляниною на курорті Драгобрат за участі бійців "Правого сектора". Резонансні судові засідання, гучні заяви як з боку радикалів, так і з боку керівництва Закарпатської області лише підлили масла у вогонь. І поки Україну лихоманить від суперечок щодо того, що саме відбувається – репресії проти патріотів чи свавілля з боку нелегальних військових формувань – "Обозреватель" вирішив поспілкуватися з найхаризматичнішим губернатором України – головою Закарпатської облдержадміністрації Геннадієм Москалем. Говорили не лише про Драгобрат і "Правий сектор", а й про те, чим живе сьогодні Закарпаття, чи вдалося подолати головну проблему цього регіону – контрабанду, чи варто боятися спалахів сепаратизму в області, навіщо Україні децентралізація і що треба зробити, аби повернути Крим і Донбас.

- Судячи з того, що ви посміхаєтесь, Геннадію Геннадійовичу, певно, справи у вас зараз ідуть непогано. Що хорошого зараз відбувається на Закарпатті?

- Знаєте, насправді нема нічого хорошого…

- Чому так?

- А звідки воно візьметься – хороше? Поганий економічний стан України неминуче дуже позначається і на нашій області. Ми ж на 78,6% залежні від дотацій, субвенцій, субсидій. Існуємо, фактично, за рахунок центрального бюджету – і лише невеличку частинку заробляємо на себе. Насправді ми тут не є хазяями. Тут хазяїн – Київ. Знаєте, в будь-якому акціонерному товаристві господарем є той, у кого понад 51% акцій. Так і тут. На жаль, ми маємо дуже низькі прибутки. І не менш низький вплив в своїй же області.

А цей бюджет?..

- А що з бюджетом?

- Я навіть не знаю, що сказати! Я ще не бачив такого неграмотного Мінфіна, такого неграмотного парламенту! Ми знайшли в бюджеті 21 помилку – і я не уявляю, як їх тепер виправлятимуть…

- Якого роду помилки?

- Самі різні. Починаючи від скасування пільгового проїзду, фінансування профтехучилищ, харчування дітей в школах – і закінчуючи взагалі копієчним. Ось дивіться – сьогодні мало хто має стаціонарний телефон. Більшою мірою це старше покоління, яке, в силу консерватизму, ще не відмовилось від стаціонару. На послуги "Укртелекома" інвалідам війни, деяким іншим пільговим категоріям була передбачена знижка у розмірі 50%. Що ви думаєте? Скасували! При тому, що, коли я запросив дані з "Укртелекома" по Закарпатській області, виявилося, що держава на це витрачала всього близько 10 тисяч гривень на рік.

І таких помилок в головному кошторисі країни ми знайшли 21.

Я ще не бачив такого неграмотного Мінфіна, такого неграмотного парламенту! Ми знайшли в бюджеті 21 помилку – і я не уявляю, як їх тепер виправлятимуть

Я розумію, що Яресько могла бути хорошим менеджером в приватній структурі. Але не завжди той, хто працював в приватній фірмі, може працювати в державній установі. І навпаки – той, хто прийшов з державної структури, цілком може виявитись ніяким менеджером з фінансових питань у приватній фірмі. Очевидно, пані Яресько – це якраз той випадок.

А щоб ви розуміли, люди не дуже розбираються, хто це приймав, хто скасовував – Верховна Рада, уряд. Вони йдуть сюди, в адміністрацію. Знаєте, як кажуть: до Києва далеко, до Бога – високо. От і йдуть всі сюди, до мене. Я тут – як громовідвід. І от що я маю їм казати?

Тому зараз в першу чергу вирішуємо спільно з головами всіх райадміністрацій питання з тим, щоб забезпечити харчування дітей в школах на 100%. В деяких школах навчання вже почалося, в деяких – ще ні, через карантин.

Ті, хто це все писав – кончені барани! От як дитині пояснити, чому один школяр їсть безкоштовно, а за другого мають платити батьки? Ну хіба поділ дітей в школі на, будемо казати, бідних і багатих – це функції Верховної Ради? Це функції держави? То як вони не знають – я їм скажу: дітей з бідних родин і так видно. Зайдіть у школу – і навіть по одягу ви зразу визначите, хто з бідної сімї, а хто – з забезпеченої. Хоча останніх в наших школах стає все менше і менше.

Такі невиважені кроки дуже вдарили по високогірних селах. Де харчування в школі було єдиною можливістю для дитини нормально поїсти хоча б раз на день. І 100% діти ходили в школу. Тому що таке положення.

Ну добре, проголосували… Але ж могли ті, хто цей бюджет писав, перед тим вийти на обговорення хоча б з главами облдержадміністрацій? І ми би одразу побачили ці помилки – бо стикаємось з ними щодня. А так – як кажуть, хотіли як краще, а вийшло – як завжди…

- Невже так складно виправити ті помилки?

- Виправити їх може лише Верховна Рада. А для цього необхідно не "ля-ля-ля" розповідати – а щоб хтось на себе взяв сміливість. У нас є аж три суб’єкти законодавчої ініціативи – президент, Кабмін і кожен окремо взятий депутат.

Але що там… Наші всі теж проголосовували – майже одноголосно. Не голосував лише один депутат, Ласло Брензович. Решта слухняно ручки в гору піднімали – а сьогодні кричать: ой, того нема, і того нема. То ви ж самі голосували!

Така ситуація пов’язана з тим, що ми тільки виконуємо закони, які приймає ВР, виконуємо постанови і розпорядження Кабміну. Тільки от людям цього не поясниш. Люди знають: ось є облдержадміністрація. І ми в їх розумінні маємо такі повноваження, що можемо ногою двері в кабінет до президента, Яценюка, Гройсмана відкривати. Пояснювати, що це не так, ми вже навіть не пробуємо.

- З таким бюджетом Закарпатська область зможе вижити?

- Це неможливо. Абсолютно. Але доведеться якось виживати. Ми ще не знаємо, як складуться місцеві бюджети. Але перевиконання на 140%, 150%, 160% чи 120%, як бувало в попередні роки – такого чуда вже не буде. Тому що знижується база оподаткування. В районах, в містах основний податок – це ж податок на прибуток, який збирається з працюючих громадян. А кількість працюючих у нас стрімко зменшується. Підприємці не витримують конкуренції, не мають доходу – то який їм сенс працювати? От і закриваються.

Тим не менше, січень покаже, як новації бюджету вплинули на формування місцевих бюджетів.

- Це ж проблема не лише цього року? На вашу думку, можливо, Україні дійсно потрібна децентралізація? Чи в тому варіанті, який зараз пропонується, чи в якомусь іншому?

- Знаєте, децентралізація – це питання, щодо якого можна сперечатися довго. Скажу так: я поки не бачу 300 голосів в парламенті. Їх нема. Якби були – це питання давно би було вирішене. А поки – так.

- Але децентралізація потрібна, так? Чи ні?

- Децентралізація потрібна тоді, коли в країні йде економічне зростання. А якщо ми переживаємо економічний спад – що ми будемо децентралізувати?

Далі. В мене є великі сумніви, що Київ взагалі хоче нам щось віддати.

Наведу кілька прикладів.

Свого часу Янукович монополізував землю, що знаходиться за межами населених пунктів. До того при адміністраціях були управління земельних ресурсів. І щодо земель, що не входять в адміністративні межі населених пунктів, рішення приймалося на рівні облради, а потім це все поверталося назад в управління земельних ресурсів, яке вже займалося оформленням документів.

Сьогодні Київ взяв управління всіма землями за межами населених пунктів собі. Для чого? Так, це зробив Янукович. Але Януковича вже давно немає! Всі його реформи сьогодні критикують в пух і прах, називають їх корупційними. І це дійсно корупційні реформи. То чому їх не скасувати?

Говоримо про децентралізацію? То давайте почнемо з землі! Давайте повернемо ці повноваження на місця!

І землі – це не єдине питання. Янукович сконцентрував напряму лісове господарство, архітектурно-будівельний контроль. Слава богу, після ряду гучних корупційних скандалів архбудконтроль повернули назад – і у нас є управління, яке цим займається. І – от дивина! – нема ні корупційних, ні будь-яких інших скандалів.

А от з земельними управліннями – скандал на скандалі. Ми на них не маємо жодного впливу – бо вони підпорядковані напряму Києву. Я днями викликав комісію, яка зараз почала роботу. Бо пороздавали землю самого бідного Воловецького району. Пороздавали студентам Львівської, Івано-Франківської області. Почали шукати – виявилось, що таких людей в природі не існує.

Ясно, що людей це збурило. Бо і так малоземелля. Ліси нас прижимають так, що в нас землі немає. До того ж, там люди пасли худобу – це основне, за що вони виживають. А тут хтось захотів будувати там туристичну базу, і щоб гроші не платити за землю – вирішили по 2 га взяти на підставних осіб, типу, для ведення особистого фермерського господарства.

- Це ще при Януковичу відбувалось?

- Та де? Ось вже зараз! Ні сільрада, ні громада села не знала нічого…

Комісія явно все це зараз повідміняє. Бо вони лише почали роботу – а вже знайшли порушення, третє, десяте… А я попросив перевірити всі райони. Бо завтра ще щось випливе. І ще.

Да, ту жінку, яка там працювала, вже відсторонили. Але для чого це робити?

Чи візьміть ліс. Мене за цей ліс убивають просто – а я не маю ніякого впливу. Жодних повноважень. Бо управління лісового мисливського господарства колись було структурним підрозділом облдержадміністрації. А з приходом Януковича то всьо замкнулося по вертикалі.

І люди питають: чому ліс рубають? Чому те відбувається? Чому те? І що я маю робити?

То ще добре, що в нас розумний, адекватний керівник управління. А в інших областях вони ж навіть не хочуть приходити на запрошення голови ОДА. Хто ти, мовляв, такий? У мене керівник в Києві сидить!

- Ви піднімали це питання на рівні вищого керівництва держави?

- Скільки я писав! Я написав майже 20 листів. Просив: відмініть це все. Це є реформи злочинної влади, режиму Януковича. Відмініть їх! Якщо ми говоримо про децентралізацію – давайте почнемо перші кроки децентралізації з відміни цього. Але те, що приносить гроші, ніхто не хоче децентралізувати. Земля і ліс сьогодні - непоганий товар. Хто хоче це віддати? Ніхто! От і все…

- Тому й не буде 300 голосів?

- Тому й не буде 300 голосів. Тому що якби я сьогодні вам почав розказувати про інші проблеми, то вам би не хватило інтернету все це описати.

Насправді все просто: покажіть що Київ дійсно зацікавлений в децентралізації - поверніть хоча б те, що узурпував Янукович. Поверніть – і хай голова адміністрації головою відповідає за те, щоб ліс незаконно вирубувати і вивозити за кордон не будуть. Бо зараз у нас ніхто нічого не виробляє з дерева – все кругляком йшло за кордон. Добре, що після довгих дебатів Верховна Рада заборонила вивозити кругляк. Хоча остаточно проблему це не вирішує.

Хай Київ покаже, що зацікавлений в децентралізації. Бо поки це просто балачки. Поки я не бачу реального бажання віддавати важелі на місця... Те, що приносить гроші, ніхто не хоче децентралізувати. Земля і ліс сьогодні - непоганий товар. Хто хоче це віддати? Ніхто!

- Вас послухати – то облдержадміністрація взагалі не має жодних повноважень…

- Ну чого ж? Все, що не приносить грошей, а приносить лише скандали і незадоволення громадян – то все передають нам. Все сюди. Ось я буквально днями підписав цілу купу листів до голів сільських рад, які ніяк не можуть розпрощатися з вулицями Леніна, Комсомольськими, Жданова, Крупської, Кірова… Якщо вони нічого не зроблять до 21 лютого – після цієї дати цим питанням згідно із законом займуся я. А я назву так, що люди будуть хати продавати, аби лиш там не жити! Або змушу зібрати сесії, щоб перейменувати вже мої назви.

Ну, як так можна? Живемо на кордоні 4 країн – і ніяк не можемо з Лєніном розпрощатися. Я вже казав не давати гроші на ремонт цих вулиць. І нічого не допомагає. Не тому, що вони люблять Леніна – а тому що народ тут пасивний. Депутати ото думають: прийде якийсь горластий комуніст, почне кричати – нащо воно треба?

Отаке барахло все дають. Перейменування – будь ласка. Перейменовуй на свій смак, як хоч. А от решта…

Тому хай Київ покаже, що зацікавлений в децентралізації. Бо поки це просто балачки. Поки я не бачу реального бажання віддавати важелі на місця.

- А вам особисто де складніше працювати – тут чи на Луганщині? В чому складності там, і там?

- Я вже не раз відповідав на це питання. Явно там легше. Там все ясно. Все – як на долоні. А тут – кордони з 4 європейськими країнами. В самому Ужгороді на околиці міста є контрольно-пропускний пункт на Словаччину. Не треба нікуди їхати. Проїхав центр міста – і виїхав на Словаччину. Де ви ще знайдете в Україні таке?

Тут складніше, тому що Закарпаття – це перший барометр реагування ЄС на всі наші негаразди.

Ми мовчимо. Наші ЗМІ мовчать. А от румунська, угорська, словацька, чеська преса запитують: люди добрі, що у вас там відбувається?! Був один скандал з "Правим сектором". Тепер – знову. Рада Європи чітко каже: якісь ви закони приймаєте, незрозумілі нікому. Чорним по білому ж написано: нерегулярні військові формування мають бути роззброєні і розпущені. То чому ви це не виконуєте? Адже це конституційна норма!

Угорщина мене про те саме питає – бо Україна за два роки так і не спромоглася знайти посла в Угорщину, розумієте? Тут є два генеральних консульства… І я не можу їм нічого відповісти. Я не знаю, що казати європейцям у відповідь на питання: "Що "Правий сектор" робить на Закарпатті зі зброєю? Вони що – не орієнтуються, де Донбас, а де захід України?". Їхнє керівництво не розуміє, що на кордоні з ЄС не можна цього робити? Якби це десь зробили в Сумській області, чи навіть в Києві – такого резонансу б не було. А тут – зразу.

І знаєте – угорці ставлять ще одне закономірне і правильне питання: а чи може українська держава захистити угорську меншину? Так само питання ставлять румуни, словаки, бо тут живуть їхні меншини. Чи можемо ми захистити людей від цих озброєних, нерегулярних, незаконних, неконтрольованих врешті-решт формувань?

Європейці цікавляться: а чому ми не виконуємо власну Конституцію. Це преса їхня питає. Так, уряди цих країн все розуміють. Але ж у кожного уряду є опозиція. Тому наші ці проблеми в Європі набули чималого резонансу. Але в "Правому секторі", схоже, зовсім не розуміють, що тут цього робити не можна. Що ми отримуємо величезний шквал критики з боку європейських ЗМІ.

В Європі не розуміють, чому після подій в Мукачево досі ніхто не знайдений, не затриманий, не покараний. Хоча що там шукати? Людина вільно собі знаходиться в Новогродівці Красноармійського району Донецької області – на базі ДУК. Вони собі діляться, сваряться розходяться – але це мало кого цікавить. Всіх цікавить: чому так? Як взагалі таке можливо?

Той же курорт "Драгобрат" користувався великою популярністю у західних любителів гірськолижного спорту. Бо при будь-якій погоді там завжди був сніг. От як випадав у перших числах жовтня – і ще на травневі свята народ приїздив покататися. Плюс – там нема ніяких дискотек, казино, барів – це місце для професіоналів і любителів, які приїздять просто покататися.

Унікальне місце! І для чого було його ославити на всю Україну, на весь світ? Зробили з нього якийсь філіал сепаратистів…

В Європі не розуміють, чому після подій в Мукачево досі ніхто не знайдений, не затриманий, не покараний. Хоча що там шукати? Людина вільно собі знаходиться в Новогродівці Красноармійського району Донецької області – на базі ДУК. Вони собі діляться, сваряться розходяться – але це мало кого цікавить. Всіх цікавить: чому так? Як взагалі таке можливо?

- Кажуть, власники "Хати магната" - вихідці з Донеччини, які мають тісні зв’язки з реальними сепаратистами…

- Я вас прошу! Якщо чесно вам сказати, десь більша половина цих всіх туристичних готелів належить бувшим чи нинішнім суддям Верховного Суду, Конституційного Суду. Вони це все здають в оренду. Орендар – місцевий, до того ж афганець, який у тій війні отримав поранення. І от з нього зробили і терориста, і сепаратиста… Сказали: він їв цукерку з "ДНР". По-перше, тієї цукерки ніхто в очі не бачив. Та й взагалі, як вона сюди могла потрапити? І по-друге – з яких це пір з’їсти цукерку у нас стало державною зрадою і ознакою сепаратиста?

Я вважаю, що я мав захистити область. І, судячи з нашого моніторингу західної преси, до мене претензій немає. Більше претензій і питань до Києва. А ми що могли – зробили. Далі вже справа суду. Хоча сумно від того, що молода суддя з суду першої інстанції виявилась на 10 голів вище від усього Апеляційного суду. При тому, що всі знали, скільки за ними є ще епізодів…

- Ви робили не одну заяву щодо того, що всі ці епізоди необхідно об’єднати в одне провадження. Навіть в ГПУ, наскільки я розумію, зверталися з цього приводу, так?

Ми нікуди не рушимо в нашій країні, якщо не змінимо Кримінально-процесуальний кодекс. Це ще одна пастка, яку нам зробили Янукович з Портновим. Янукович нічого в цьому не розумів, то йому й розписали все це як реформу. Та й люди не дуже в тому розбиралися...

Тепер ми не можемо об’єднати всі ці справи, які розкидані по всій території України. Такі повноваження сьогодні має лише ГПУ.

- Шокін відреагував на ваше нещодавнє звернення?

- Відреагував. В усі області виїхали працівники ГПУ. І в будь-якому разі нашу справу вони забирають собі. Я говорив про це з прокурором області.

Але ж все могло бути значно простіше. Раніше просто давався запит – і всі епізоди об’єднувалися протягом дня. Якби суд знав про всі ці злочини в Києві, які підтвердили журналісти – все могло би бути інакше. То чому не зреагував ніхто абсолютно?

- Маєте пояснення?

- Чомусь у нас в багатьох областях, коли чують словосполучення "Правий сектор" - у всіх, починаючи від влади і закінчуючи міліцією, починається понос. Вони нічого не реєструють, вони нічого не бачили, нічого не чули. Людей просто відправляють. Те все, що ми зібрали щодо злочинів фігурантів подій на Драгобраті, довелося шукати через свої зв’язки.

Зараз ГПУ зреагувала, нічого не можу тут сказати. Але закон такий. Вони зараз направили в кожну область процесуальних керівників, прокурорів – і ті вивчають.

До нашої справи претензій нема. Наші прокурори доопрацюють певні технічні моменти – і у нас цю справу забирають. І це добре. Не вистачало ще тут, на кордоні з ЄС влаштувати судилище десь на півроку – і все. І ми можемо навіть не мріяти про якийсь вступ до Євросоюзу.

От сьогодні пишуть про якісь електронні декларування картин, годинників, шкарпеток, трусів… Це вимога ЄС показувати доходи і видатки чиновників. А основна перешкода буде ось в цьому. Згадаєте мої слова, коли нас не приймуть до ЄС. Бо там такого нема. Не бігають там озброєні люди в мирній області. Хай або йдуть служити в ЗСУ, де є хоч якийсь контроль, або в Нацгвардію, в МВС, в СБУ – куди хотять. Сьогодні є маса збройних формувань, які передбачені законодавством України. Але не може сьогодні аби хто начепити на себе зброю і виконувати якісь функції.

Як я маю це пояснювати сусідам? А вони запитують, що в нас таке твориться в Україні! Як пояснити європейцям те, чому я навіть для себе не можу знайти пояснення? Україна боїться "Правого сектора"? Держава їх боїться? То так і скажіть. Ми сідаємо в літак і летимо звідси. І лишиться один "Правий сектор".

- А й правда – що роблять озброєні люди на Закарпатті? Як ви для себе пояснюєте?

- Я не знаю. Я крім як якоюсь спланованою з їх боку провокацією не можу це пояснити.

Ну, добре. Є бійці різні. З різним рівнем освіти, з різним рівнем виховання і так далі. Але ж у них є командири. Вони розуміють (принаймні мали би розуміти), що є певні зони. "Правому сектору" тут не місце не тому, що я їх не хочу бачити. Я все це вже бачив в Луганській області. Мене чимось налякати вже неможливо. Але там ідуть військові дії. А тут що йде? Де тут війна? З ким? От кому вони тут оголосили війну?! Євросоюзу? Закарпаттю? Особисто мені?

Україна боїться "Правого сектора"? Держава їх боїться? То так і скажіть. Ми сідаємо в літак і летимо звідси. І лишиться один "Правий сектор"

- Вам же погрожували, так?

- Ой… Мені навіть вчора дзвонили з Донецька вимушені переселенці, які живуть у Святогорській лаврі, розповідають, що в них там "Правий сектор" був, і коли зайшла про мене мова, вони й сказали: всьо, хай готується – ми його взірвемо, розстріляємо… А я кажу: господи!.. То швидше приїжджайте, бо бажаючих мене вбити, розстріляти так багато, що ви можете просто не встигнути… Вони чогось думають, що я на їх погрози реагую? На мою електронну пошту щодня приходять погрози – одна страшніша від іншої…

- А чому до вас саме таке ставлення?

- Тому що в решті областей ніхто їм слова не казав. А я так не зміг. Як би я виглядав, якби нічого не зробив?

Я хочу сказати, що ні депутата-закарпатця жодного рівня на суді не було. Тут негативно до цього ставляться на всіх рівнях. Але один глава адміністрації робить все, щоб задокументувати злочин, другий бере їх на поруки … Держава має в себе розібратися. Бо ми тут самі не розберемося з цією проблемою.

- Якщо повернутися до подій на Драгобраті... Скільки всіляких чуток, скільки різних версій. За вашою інформацією, що там відбулося? Це просто побутовий конфлікт?

- Так. Побутовий конфлікт. І якби вони самі не роздули - воно б так і було.

Що там відбулося? Понапивались. Чого було туди йти, щоб пити?..

Друге – туди йдуть в горно-лижних костюмах і з лижами, а не в комуфляжі і зі зброєю.

Пити треба менше! Якщо, як там кажуть, у них нездорова психіка – то хай лікуються, а не п’ють! З хворою психікою треба пити якісь транквілізатори чи психотропні речовини, а не горілку.

Понапивалися - і потім почали бійку, стрілянину… А потім вже розтрубили, що це вони потрапили на збіговисько сепаратистів. Ну, а люди вийшли, туристи – а гірськолижним спортом явно хворі не займаються. То й скрутили їх. Ну і побуцкали трошки, бо вони ж там стріляли, пручалися…

Тому не шукайте там якихось прихованих причин – їх там нема. Це просто наслідок безконтрольності і безкарності представників "Правого сектора". Вони таке витворяли по всій Україні – і їм це сходило з рук. От вони й вирішили, що вони в Україні головні – а всі решта їм по боку. Моє глибоке переконання – справжній патріот України за жодних обставин не образить українця, а тільки захистить.

- Саме ви першим озвучили, що фігуранти подій на Драгобраті мають стосунок до викрадень і вимагання в Києві. Чи маєте факти, що представники "Правого сектору" щось подібне робили в Закарпатській області?

- Ну, ці конкретно перший раз сюди прийшли. А ті, що були раніше, той "Правий сектор", який тут вільно ходив зі зброєю до 11 липня минулого року – то було задокументовано 34 епізоди. Вони всі зараз передані в ГПУ. Мова про діяння, які підпадають під дію Кримінального кодексу.

Не шукайте в історії з Драгобратом якихось прихованих причин – їх там нема. Це просто наслідок безконтрольності і безкарності представників "Правого сектора". Вони таке витворяли по всій Україні – і їм це сходило з рук. От вони й вирішили, що вони в Україні головні – а всі решта їм по боку

- Якийсь рух у цих справ є?

- Нема ніякого… Той, Стойка, організатор всієї цієї мукачівської історії, відкрив зараз якийсь партизанський рух у Фейсбуці. От чесно – у людини, схоже, якісь психічні розлади. Веде зараз фейсбучно-партизанську війну з Новогродівки Красноармійського району Донецької області. Їх тут, на Закарпатті немає. Але немає й політичної волі їх затримати і притягнути до кримінальної відповідальності.

Добре, хоч цих затримали. Але коли зараз відкриються решта фактів, коли справи щодо тих, кого відпустили, будуть об’єднані – даю гарантію на 100, ні, на 1000%, що нікого з них вже більше не знайдуть. Вони всі поїдуть туди, в зону АТО – і на тому буде все. А поїхати їх затримувати туди в Україні сміливців поки немає…

- От ви кажете, що влада і правоохоронці з острахом дивляться на "Правий сектор"…

- Ні, не з острахом – їх реально бояться!

- Хай так. Але давайте подивимося на події останніх кількох місяців. Бояться чи не бояться, але членів "Правого сектору" затримують. І їхні прихильники небезпідставно закидають, що ось, мовляв, дивіться: патріотів кидають за грати, а злочинців-високопосадовців (починаючи з таких, як Єфремов – і закінчуючи нинішніми представниками влади) ніхто не чіпає…

- Почекайте! Я Єфремова і інших на Закарпатті не бачив, щоб вони когось грабували тут, хуліганили, стріляли і тому подібне!

Кожен має відповідати за свої діяння. Патріот – це той, хто бореться з агресором. А той, хто бореться з власним українським народом – це бандит. І те, що цю просту істину деяким українцям в голову не вкладеш – не моя проблема. Я й не збираюсь цього робити. Я не політпрацівник. Я не входжу до жодної політичної партії. То чого я маю їх перевиховувати?

Патріот на сході України має бути. Тут, на Закарпатті, військових дій немає. В інших областях України війни немає. З ким боротись? З простими людьми?

От прийшли ті "правосєки" в товариство "Знання" в Києві. Чого? Як так – пограбувати всіх тих студентів, позабирати в них особисті речі, а одного взагалі викрасти і вимагати за нього викуп? Це патріоти? Якщо для симпатиків "Правого сектора" такі люди – патріоти, то, мені здається, їм треба до психіатра звернутися чимшвидше. А не коментарі в соцмережах строчити.

- Ну, добре. Тих, хто скоїв злочини, треба затримувати, судити – і нехай відбувають заслужене покарання. Але ж рано чи пізно нам доведеться вирішувати проблему існування нелегальних збройних формувань в Україні. Як, на вашу думку, слід її вирішувати?

- Привести їхню діяльність у відповідність до Конституції України. Конституція України повинна мати найвищу силу. А сьогодні найвищу силу має "Правий сектор", а не Конституція.

- А от вони не хочуть "приводитись у відповідність"…

- Не хочуть? Значить держава має мати політичну волю - і заставити! Бо рано чи пізно це стане основним каменем спотикання. Саме це, а не електронне декларування трусів (вибачте на слові), картин, годинників і так далі. Подивіться, що пишуть польські, угорські, чеські, словацькі, румунські ЗМІ. Саме це вони нам закидають. Те, що держава стає трошки, вибачте, імпотентом!

- Як ви вважаєте, надовго в нас ця проблема? Незаконні збройні формування, неконтрольований обіг зброї і так далі?

- А я звідки знаю?

От давайте трошки відійдемо від теми. Сьогодні нема що з України вивезти. От що контрабандою можна вивезти? Тютюн і бурштин. Більше в Україні нема нічого… А, забув - ще повій! Ну і нелегалів через Україну як через транзитну територію на шляху до Євросоюзу можна переправляти. Все! Ми нічого вже більше не маємо, що можна вивезти в Європу контрабандою.

Подивіться, що пишуть польські, угорські, чеські, словацькі, румунські ЗМІ. Саме це вони нам закидають. Те, що держава стає трошки, вибачте, імпотентом!

- Так таки й нічого?

- Нічого. Горілку наші сусіди – Словаччина, Угорщина, Румунія - не п’ють. Точніше, п’ють, але фруктову, з чорниць, слив, груш, інших фруктів. В основному п’ють вино. А от щоб нашу горілку пили – в крайньому разі, я такого ніде абсолютно не бачив.

Тепер – по зброї. Раніше – так, було, що зброя завозилась з Європи в Україну. Продавці бачили, що є шалений попит, що є лобі і так далі. Але зараз всі вже про це забули. Війна на сході України обвалила ринок зброї – його просто не стало. Україна нею перенасичена. Сьогодні зброю можна купити за копійки, її можуть подарувати навіть…

- Але це ж величезна проблема!

- Без сумніву, величезна проблема. А скажіть, з нею хтось бореться? Ні! Ніхто.

Другу частину інтерв’ю з Генадієм Москалем читайте найближчим часом.

Наши блоги