УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Кононенко: "Євгеній Онєгін" – це роман-ініціація"

Кононенко: 'Євгеній Онєгін' – це роман-ініціація'

Євген-майже-Онєгін потрапляє у село випадково, зустрічає двох сестер-тінейджерів: більш "глибоку" і вдумливу Таню та зовсім відірвану Ольгу, котра приспускає джинси і показує Євгену сідниці. За цим заняттям героїв застає такий собі Володя (читай: Ленський), який тут же розпочинає з умовним "Онєгіним" не дуель на пістолетах, а класичний пролетарський мордобій. Далі – втеча Євгена від ментів і випадкова зустріч з Танею на міжнародному конгресі 15 років по тому. Таким, якщо коротко, є зміст "Російського сюжету" – нового роману Євгенії Кононенко.

Письменниця стверджує, що оригінальний твір Олександра Пушкіна є романом не про кохання, він є романом про ініціацію. Тетяна Ларіна ініціацію пройшла, а Ольга – ні, тому й лишилася працювати у колгоспі з чоловіком-деградантом. Тетяні ж дісталась краща доля і кращий мужчина (дарма, що нелюб). Такий висновок можна зробити зі слів самої Євгенії, яка поділилась з "Обозревателем" баченням класичної версії, а також пояснила, що вона вкладала у власний текст. Зі сказаним нею можна погоджуватися або ні; зрештою, як каже сама Кононенко, рімейки в літературі зустрічаються часто. В крайньому разі кожен з нас може написати свій власний роман. Що ми, власне, і робимо у житті.

- Як вам спало на думку змоделювати лінії пушкінських героїв у нашому часі?

- Ця думка виникла тоді, коли моя подруга літературознавець Ірина Бетко, яка вже багато років викладає у Польщі, надіслала мені свою оригінальну інтерпретацію пушкінського роману у віршах. Петербуржець Онєгін потрапляє в інший світ, яким є російське село. Свого завдання в тому світі він не виконує, дружину звідти не приводить, звідти його глибоке невдоволення собою наприкінці роману й закоханість в одружену жінку, яка вийшла із того дивного світу без його допомоги. Я пригадала своє перебування в українському селі в середині 90-х, яке відчула саме як абсолютно чужий мені світ. Мій сільський досвід лежав незатребуваним багато років.

- Ваш роман присвячено матері. Чому?

- Так. Моя мама, і мати головного героя, найбільш за все на світі любила російську літературу 19-го століття, вона успішно закінчила факультет російської філології університету Шевченка, але довго не могла написати дипломну роботу, дописала її по Горькому. Була, без перебільшень, на межі божевілля. Але її врятував саме "Онєгін", бо вона поміняла тему, написала дипломну саме по цьому ключовому роману російської літератури. Відтоді вона щиро вважала, що всі ті, хто не люблять Пушкіна, є людьми підлими, підступними, в кращому випадку, розумово відсталими.

- Вас часом не надихала Галіна Щербакова з її "Ромео і Джульєттою", яких вона перенесла у "Вам і нє снілось"?

- Рімейки у літературі трапляються регулярно, і в житті також. Я в студентські роки читала "Вам и не снилось", і фільм дивилась, то був неординарний твір як на радянський час, але в даному випадку я його не згадувала.

- Не боїтеся, що поціновувачі класики не подадуть Вам руки за те, що в умовної Ольги, сестри Тетяни, на дупі татуювання у вигляді метелика?

- Якби я боялась, що мені не подадуть руки, то не писала б взагалі, а не лише свій останній роман… А щодо цієї деталі – в наші дні шлюбні стратегії дівчат, зокрема й сільських, дуже змінилися. Колись справді цнотлива поведінка була обов’язковою умовою успішного шлюбу. Зараз все змінилося, пікантні моменти використовують у своїх діях для зваблення чоловіків не лише повії, а й дівчата, які вважаються порядними й хочуть заміж.

- У Пушкіна під час зустрічі героїв "зайнятою" виявляється Тетяна, вона вже заміжня. У вас – все навпаки, одружений Євгеній. Це покликано якось відображати нинішню соціологічну ситуацію в Україні, коли на скільки-то там чоловіків припадає значно більше неодружених жінок?

- В моєму романі невідомо, чи одружена, чи ні головна героїня. Можливо, вона заміжня і має дитину. Це не є важливим. Важливим є те, що вона вирвалася зі свого світу, увійшла в інший. Пушкінський роман – то не любовний роман. То роман ініціації. Під впливом неприйнятого кохання героїня не деградує, не депресує, а навпаки доростає бо іншого інтелектуального рівня. Саме тому її помітив генерал, який зорганізував для неї зовсім непогане життя.

- Дуже спірна інтерпретація…

- Моя мати завжди наголошувала, що ключовими в цьому романі є ті строфи, коли Тетяна читає книги Онєгіна в його домі:І в кабінеті мовчазному,Віддавшись захвату чудному,Нарешті зосталась одна, І довго плакала вона. Так само й "моя" Таня намагається збагнути ті книги, які залишив у сільському домі сучасний "Онєгін".

- Чому у Вас в кінці – хепі енд? Герої зустрілися, мило побесідували, щось у душі їх кольнуло, але при цьому розійшлися вони без сліз? Що все це мало означати?

- У Тані всі муки в минулому. Немає сумніву, ця дівчинка свого часу багато страждала, але зуміла використати травматичну ситуацію для особистісного зростання. А у Євгена, цілком можливо, сильні почуття попереду. В чомусь ви маєте рацію: останній розділ роману був у стадії задуму, мені здавалося, все буде бурхливіше: вони зустрілись на конгресі, він не може перекладати, вона не може читати своєї доповіді. Але ситуація сама вивела мене в інше річище.

- Ваш "російський" роман на ділі виходить інтернаціональним. Вплив глобалізації? Ви самі-то більше космополіт чи українка?

- А пушкінська Тетяна пише листа Онєгіну по-французьки… Космополітизм – досить складне і неоднозначне поняття, яка в різних контекстах читається з різними конотаціями. Щоб грамотно відповісти на ваше питання, треба спочатку домовитися, що ми називаємо космополітизмом. Яка б не була глобалізація, антиглобалістські настрої також існують, і вони підтримуються. Звичайно ж, у малих націй суттєво менше шансів бути вагомо присутніми у світовому культурному контексті. Але все одно, якщо відданість малій нації виявляється із пристрастю, то ця енергія неодмінно перетвориться у щось дуже позитивне.

- Після виходу у 2010-му збірки новел ви взялися за велику прозу. Чому? На книжковому ринку, як і раніше, бракує романів?

- Одні задуми вимагають малих форм, одні великих, а якісь іще – есеїстичних. Я цього не аналізую, це справа критики.

- Ви лишаєтесь вірною феміністичним мотивам, це видно навіть з останнього роману. Я маю рацію?

- Фемінізм, як і космополітизм – поняття складне. Так, мені притаманні феміністичні погляди, звичайно ж, не в радикальному варіанті. Саме тому я й не наголошую на сімейному стані своєї героїні, а на її духовних досягненнях.

- Як Ви ставитесь до руху ФЕМЕН?

З відвертою огидою навіть на рівні вібрацій. Скажу вам те, що вже казала іншим журналістам: вони нібито борються з проституцією, а самі мають візуальні образи дешевих шльондр.

- Київська тематика – все ще актуальна для Вас? Коли вийде наступна новела чи роман про Місто? (Ця проза у вас особливо зворушлива і пронизлива).

- І в "Російському сюжеті" також є трохи Києва. Звичайно ж, є задуми й далі писати про Київ, тим самим виявляючи і свій антиглобалізм, і свою українськість, і свій фемінізм. Київ вартий того, щоб бути присутнім на літературній карті світу більшою мірою, ніж воно є на сьогодні.