Володимир Бондаренко: в мерії під час Майдану був цех по виробництву наркотиків

До виборів київської влади залишається трохи більше місяця. Столиця переживає наразі дуже складний період відновлення після революційних подій та становлення нових підходів до управління.

Видео дня

"Обозреватель" зустрівся з головою Київської міської адміністрації Володимиром Бондаренком та поцікавився у нього, з якими проблемами зараз зіткнулася столиця, що буде з барикадами, як перебудують центр міста та які тарифи на проїзд і житлово-комунальні послуги чекають киян.

Бондаренко також розповів про законні і не зовсім дії своїх попередників, про "смотрящих" та кришування, а також про понад тисячу кримінальних справ, порушених за ініціативи нового керівництва КМДА.

Пропонуємо вашій увазі другу частину інтерв’ю з Володимиром Бондаренком. Першу, в якій він розповів про законну і не дуже діяльність своїх попередників, можна прочитати тут.

Ви говорили про необхідність розібрати барикади в центрі Києва. Чи розпочата вже ця робота? Як проходить процес?

Цей процес ішов і іде безперервно. Ви бачили, що зникла барикада на вулиці Трьохсвятительській. Зникли окремі барикади з лівого боку Хрещатика, практично прибрана від сміття барикада біля торговельного майданчика, там сьогодні монтуються блоки замість великої кількості сміття, яке оточувало барикаду. Ми сьогодні демонтуємо деякі елементи біля Будинку профспілок для того, щоб проїзд відкрити.

А щодо барикад, які оточують сам центр міста... Поки що в середовищі Майдану немає впевненості, що ця влада буде діяти по-іншому, люди вважають, що ці барикади потрібні, і час від часу роблять нові.

В Київраді зараз триває ремонт приміщення. Хотілося б швидше його робити, але там серйозні пошкодження, наприклад, вирвана проводка. А це треба не просто побілити чи пофарбувати, а зробити інженерне планування фактично по-новому. Барикади, на мій погляд, є відображенням настроїв майданівців, тієї частини, яка воювала. Але інша частина сьогодні на цьому робить бізнес-проекти.

У приміщенні КМДА досі живуть активісти. Скільки їх там? Яка доля їх чекає?

У Київській міській раді є графік ремонту і відселення з приміщення, відселення здійснюється планомірно, і там залишилося трохи більше ста людей.

Ми вже частково виселили людей на Труханів острів, частково - в готель "Козацький". Для тих, хто лишився, ми також знаходимо приміщення.

Охорону Київради здійснює сотня Лева, з якою у нас гарні стосунки. Вони сьогодні забезпечують охорону ремонтної зони, де треба зберігати матеріали, дають людей, які працюють підсобними робітниками. Буває, вони охороняють і периметр, і приміщення.

Ще дуже багато приїздить кримчан. Ми понад дві тисячі людей з Криму поселили в накладку з київрадівськими розселеннями. І цей потік продовжує іти. Якби в Криму все було гаразд, питання Київради давно б уже вирішилося.

Чи є вже дані щодо збитків, яких завдано КМДА?

Збитки виявляться трохи пізніше. Зараз у нас іде кілька кримінальних справ про викрадення різних матеріальних цінностей з Київради. Великий склад цих цінностей ми знайшли в підвалах одного з готелів, зараз там прокуратура і органи охорони правопорядку ведуть інвентарний перепис і з’ясують, хто вивозив. Частина того, що вкрадено, буде повернута. Дещо вже перепродали. У Львові, приміром, бачили комп’ютер з інвентарним номером Київської міської ради.

Зараз не можна зробити навіть попередній кошторис капітального ремонту, тому що на поверхах постійно хтось жив. Але, наприклад, Тернопільська сотня зберегла ідеально поверх. Загальний кошторис вималюється по факту завершення робіт.

А як щодо загальних збитків в Києві?

Я вам скажу, політичних збитків Київ не зазнав, а отримав політичні дивіденди дуже серйозні. У виховному плані люди стали патріотичнішими.

Матеріальні збитки є, вони викликані необхідністю боротися з тією владою. Ми вважаємо, що це все збалансується, коли ми там збудуємо прекрасний меморіальний комплекс. Київ буде такий же красивий, але ми будемо пам’ятати, що тут була війна, реальна війна із вбитими людьми. Тому тут питання, що вважати збитками, а що ні. Ну, закопчена там скульптура Лобановського – відмиємо, розібрана бруківка – закладемо. Збитками прямими можна назвати спалений Будинок профспілок, але так сталося – місто воювало.

Будемо виправляти разом із профспілками, це їхній будинок, вони сьогодні пропонують відтворити його таким, яким він був. Ми не дуже з цим згодні. Хотілося б, щоб центральна частина Києва була трошки іншою – там повинна бути, як мінімум, культурна зона, місце спілкування молоді. Це повинен бути IT-простір, творчий простір, тому, можливо, буде внесена пропозиція про відселення деяких об’єктів з тих територій.

Якщо Консерваторія може перетворитися в культурний центр, то торговельні деякі точки можуть перетворитися в торгівлю, але вже спеціалізовану. Туди можна внести зону колишнього будинку профспілок, але він повинен бути зовсім іншим, на мій погляд. Можна відтворити стару думу, яка там стояла колись, - і це буде зовсім інший вигляд мати. Там є збитки, але вони - з точки зору фінансової, а не з точки зору нашого суспільства.

Я так розумію, планується конкурс на проект центру столиці?

Ми з Євгеном Ніщуком створили спеціальну робочу групу, яка запропонувала варіант. Ми його правимо трошки, він не зовсім влаштовує. Ця перша пропозиція сконцентрувалася лише на меморіальному комплексі у вигляді пам’ятника, а ми говоримо про зону – весь центр. Пам’ятник можна поставити, їх там, на жаль чи на щастя, багато стоїть: то Кий, Щек і Хорив, то стела висока, то крутиться куля земна з того боку, то лядські ворота, то десяток тепличок стоять для освітлення підземної зони. Треба комплексно весь Майдан розглядати. Зона, яка йде з Майдану і догори, до входу в метро "Хрещатик", повинна бути особливою, а все інше з нею зв’язане єдиною ідеєю.

То коли можна чекати на перші проекти?

Я думаю, що конкурс буде оголошено до Дня Києва точно. А потім будуть публічні обговорення і прийняття рішень. Я розумію, що навести порядок треба раніше, але такі грандіозні перебудови треба робити тільки виважено і збалансовано.

Від активістів Майдану надходило кілька пропозицій щодо переіменування вулиць в центрі столиці. Як Ви ставитеся до таких ініціатив?

Я звернувся до Київської міської ради, де діє спеціальна комісія, яка попередньо затвердила перейменування вулиці Каштанової на Троєщині у вулицю В’ячеслава Веремія. Загиблий журналіст жив на тій вулиці. Це рішення може бути перше.

Загиблих у нас більше ста людей, я сьогодні можу назвати 106, може, до вечора, не дай Бог, буде 107. 107 імен. До кожного треба однаково ставитися, вулиць на всіх не вистачить в центрі, тому оце от і є дилема.

Ми сьогодні маємо статистику гірку для Києва і героїчну водночас: кияни втратили 21 особу, львів’яни – 19, всього 40. В день сороковин ця цифра звучала по-особливому. Ми з мером Львова Андрієм Садовим, усвідомлюючи це, в той день провели зустріч, помолилися в церкві. Львів’яни будуть увіковічені за місцем їх проживання, кияни будуть в Києві, це їхнє рідне місто.

Ще до Євромайдану у Києві піднімалося питання підвищення тарифів на міський транспорт. Яка зараз ситуація? Чи будуть вони підвищуватися? Яких нових цін слід очікувати?

Ми провели поглиблений економічний аналіз тарифів на міський транспорт. І те, що від нас залежить, будемо тримати до останнього. Будемо тримати, можливо, 5-7 місяців, скільки зможемо, тарифи на метрополітен, на автобуси, трамваї і тролейбуси. На те, що перебуває в міському підпорядкування, ми будемо тримати тарифи якомога довше, хоча сил на це вже немає.

Подивіться на АЗС ціну на бензин, дізнайтеся про підняття цін на газ, а це далі потягне за собою тарифи. Ми тримаємося поки що, залучаємо резерви, ми тримаємо навіть 40 автобусів в резерві на випадок, якщо приватні перевізники припинять роботу, а тоді 40% перевезень в столиці може зупинитися.

В попередні роки були зроблені величезні дурощі, коли електротранспорт - трамваї - фактично зникли з центральної частини. Познімали рейки, було знищено чотири депо: на Горького, на Лук’янівці, на Куренівці і навіть на площі Чекістів, як вона колись називалася. Їх території пускали під забудову, будували багато будинків, тому сьогодні ми це повинні компенсувати, але важко сказати, чим.

Тарифна політика в системі житлово-комунального господарства від нас не залежить. Державна комісія буде визначати регулювання в енергетиці. І я вже знаю, які будуть тарифи: на 74% буде підняття ціни на газ, який використовується в плитах; більш, ніж на 30% - на опалення. Тобто є проблеми.

А як щодо реклами в метро? Адже її там багато. Метрополітен за рахунок цього не може забезпечувати свої потреби?

Я запросив ці дані. Там є три рекламні фірми, одна на рухомому складі, одна на станціях, і третя займається табло. Там є сьогодні певні можливості, але вони не такі великі.

Реклама в метрополітені за останні роки почала давати до міської скарбниці певні гроші, я б не сказав, що основні. В метрополітені практично монополізована ця сфера, ущипнути нікого, всі свої і всі закриті. Тому ми вивчаємо цю ситуацію.

Метрополітен повинен собі заробляти трошки більше, ніж заробляє. Там взагалі є такі речі, що і не снилось нікому. Я їх знаю. Дуже нелегко з ними боротися. От наприклад, ви кидаєте жетончик, а електронний звіт про кожний жетончик іде на сервер фірми, яка приймає звіти про проплату, і оцей звіт коштує якусь долю копієчки. І кожного разу, коли жетончик буль, буль, буль, а доля копієчки іде на сервер фірми, яка абсолютно по-білому відмиває великі гроші. Там собака зарита.

В сховищах КМДА зберігаються камери, які закуповувалися для встановлення на виборчих дільницях. Чи вони досі там? Як ця техніка пережила період, коли КМДА була революційним штабом?

В будівлі КМДА було стільки добра, у мене аж вуха заверталися. Нам вдалося зберегти десь 5 мішків державних нагород: орденів і медалей. Це державні нагороди, це не значки, там є і цінні метали.

Там був архів. Частина вивезена, а частина ще залишається. Це архіви земельних справ і інші архіви, це дуже важлива інформація.

Там були і матеріально-технічні цінності, в тому числі якась кількість телевізорів, кондиціонерів, камер, системних блоків, повноцінних обчислювальних комплексів, дуже серйозна техніка для тиражування матеріалів, вартість десь 500 тисяч гривень за одні машину.

Їх системно грабували певний період люди, які себе називали комендантами тих приміщень. Зараз по цьому порушені кримінальні справи, будемо шукати те, що викрадалося. Але те, що там робилося, робилося під прикриттям абсолютно кримінальних елементів, не майданівців, які воювали, а тих, хто під Майдан підлаштувався. Якийсь період там в підвалі працював цех по виробництву наркотичних засобів, там були великі запаси "коктейлю Молотова".

Також говорили, що в підвалах Київради була виявлена кімната тортур. Це правда?

Будь-яку кімнату можна перетворити в кімнату кохання і в кімнату тортур. Немає там такого. Я так розумію, що якщо це кімната тортур, то там має якась диба стояти чи щось таке – немає там такого. Я такого там не бачив.

Але, звісно, можна в якійсь кімнаті когось побити. Я чув про те, що в період перебування там "Нарнії" і "Білого молота" там когось закривали на годину чи на якийсь час. Кажуть, що їх закривали в низці кімнат, але це не були спеціалізовані кімнати, там просто вікон немає, тому вони підходили для закривання людей. Але то їхні внутрішні нюанси, сьогодні "Нарнія" переїхала на Труханів острів, "Білий молот" заходить іноді, а так там сотня Лева знаходиться.

17 лютого 2014 року суд зобов’язав ТОВ "Професійний садівник" висадити на Хрещатику 289 горезвісних каштанів бріоті. Що зараз з цим рішенням? Коли кияни побачать ці дерева в центрі столиці?

Зараз ведеться розслідування. Суд вдався до загального визначення "треба повернути" і так далі. Але, ви знаєте, що там був проведений ще дуже серйозний тендер на підготовку грунту, тендер на копання ям, тендер на поставку, окремий. Тобто, каштани – це одне, але там ще було чотири тендери. Треба ще розібратися, хто відбив ці гроші. Я бачив, Галина Герега і Попов садили власноруч ті каштани, очевидно, їм ніхто нічого не платив, а хто ж тоді отримав гроші за їх посадку. Тобто там зараз затягується справа, бо вона набрала трохи ширшого значення, але вона буде доведено до кінця.

Була інформація про те, що Ви вирішили балотуватися на виборах мера Києва 25 травня. Чому?

Це не зовсім так. Я сказав, що подивився на молодих людей, які заявили, що йдуть на посаду мера, а один з них ще особливо підкреслив, що вчинив благородний крок і пішов на об’єднання з кимось, аби балотуватися у мери. У відповідь на це я сказав, що я би теж пішов на об’єднання навколо себе молодих претендентів, навчив би їх всьому. Це буквально моя фраза, тобто я сказав, що я би пішов і об’єднав навколо себе. Чи я піду чи ні, сьогодні я остаточно сказати не можу.

Є два фактори, які впливають на моє рішення: це воля моєї політичної сили - "Батьківщини" і це можливість підбирати команду навіть на сьогоднішній роботі.

Я сьогодні частково залучив людей у статусі помічників і радників на громадських засадах, яких я би хотів залучити до роботи – це була б професійна команда однодумців, здатна швидко провести реформи і дати результат. Але на 80% я цього зробити не можу, тому що є різноманітні вимоги різних сотень. Вони просто приносять в кабінет декілька справ, кладуть на стіл і все доходить до питань, чому не призначений такий-то. Я їм пояснюю, що я маю поговорити з цими людьми, перевірити їх професійні якості, - ми ж боролися за те, щоб призначали тільки кращих фахівців. А вони мені стверджують, що Януковича прибрали за три дні і т.д.

Я з ними знаходжу поки що спільну мову, бо я з ними був там на Майдані, у мене 27 чергувань на Майдані і 18 – у Київській міській раді. Я не прогулював цей час, був серед них у гущі подій, і мені не можна погрожувати. Але є такий настрій у людей: всіх міняй, але цих бери туди й туди без всякого конкурсу. Такою є ситуація сьогодні. Зрозуміло, що така методика підбору команди не надихає на думку, що вона зможе працювати, як команда. Буде те, що у Попова, тільки у нього був кримінальний шлях "смотрящих", а в мене – компілятивний шлях залучення до роботи людей, які вважають, що вони її потягнуть. І чомусь усе концентрується в секторі паркування, охоронної справи, ринків, а я хотів би, щоб пішли каналізацією займатися – а там немає охочих.

Як щодо Вашого депутатського мандату? Коли збираєтеся складати повноваження нардепа?

Я написав заяву, вона лежить у пана Макеєнка уже досить тривалий період. Але я хочу сказати, що сьогодні Колесніченка звільнили за його особистою заявою з третього разу. Я не знаю, якщо вони винесуть мою заяву в залу, то чи буду я звільнений.

Більше того, думаю, що сьогодні з того списку, які залишились на позбавлення мандата, є декілька особливих людей. Депутат-мажоритарник (а я – мажоритарник) і депутат-списочник – це різні речі. Списочника можна замінити за 5 секунд іншою людиною, півроку треба міняти мажоритарника. Сьогодні йде процес державотворення. Мені не потрібні гроші ні Верховної Ради, ні держадміністрації, це не є предметом мого хвилювання. Я не користуюся державною машиною, ні в Раді, ні в КМДА. От я сюди приїжджаю, коли треба за армію проголосувати чи за оборону України, а потім лечу в адміністрацію, і там до 24 години сиджу в кабінеті, а з 7:00 – вже в кабінеті.

Але дехто такі речі використовує, щоб робити свою політику. Я вам розкажу одну історію, як на такому можна зробити свою політику. Під час Майдану я, Володимир Яворівський і Віталій Ярема купували практично вже спрацьовані вантажні автомобілі, вони ще їхали, але, можливо, останній раз, і вписували їх в барикади навколо Кабміну, коли ми його блокували. Це, згідно з Кримінальним кодексом, називається "блокування державних установ засобами автотранспорту". Моїх там чотири машини, я знаю, що на Яворівського, на мене і на Ярему була заведена кримінальна справа по цій статті, її санкція передбачає від 8 до 15 років. У мене є техпаспорти всіх чотирьох машин, їх вік, їх стан. Вони були нікчемні - якщо вантажівка коштує 12 тисяч гривень, ви можете собі уявити, що це за автомобіль.

Так от в той час я поклав десь півтори зарплати на ці чотири автомобілі, кажуть, що один знаходиться десь на штрафному майданчику, решта три згоріли. Але техпаспорти – в мене, і в декларації вони в мене є. Так от предметом перемивання моїх бідних кісток стали ці чотири автомобіля, писали, що я "власник автоколони, чотири машини маю".

Я пояснюю цим "чесним", що треба хоча б оцінити стан цих машин. Ну не трольте мене там, де не треба. В мене є, як і в кожної людини, гріхи. Але ж совість треба мати навіть політичним тролям – хоч краплинку. Так оце сьогодні таким подібним методом мені знову дещо приплітають. Лишилося ще тільки приплести родинні зв’язки з Януковичем. Це єдине, що залишилося. Я вже був і членом "сім’ї". У мене є сім’я своя, мені не потрібна їхня. Ну, але нічого, закінчаться вибори – можливо, тоді Господь комусь просвітлить розум.