УкрРус

Учасниця "Голосу країни" Брія Блессінг: Хабарництво - це зрада тих, хто загинув на Майдані

  • Учасниця "Голосу країни" Брія Блессінг: Хабарництво - це зрада тих, хто загинув на Майдані
    Facebook Брії Блессінг

Святослав Вакарчук їй аплодував стоячи, а Сергій Лазарєв зваблював долучитися до його команди. Американка, що говорить українською майже без акценту, Брія Блессінг прославилася в Україні після участі у пісенному талант-шоу "Голос країни".

Брія народилася у Техасі. Росла у віруючій родині. На початку 90-х, коли Брії було 13 років, батьки вирішили поїхати як місіонери на кілька років до України. Всі разом живуть у Львові і досі.

Зараз Брія готується до гастролей по США та Канаді, гроші від яких будуть спрямовані на допомогу військовим та постраждалим від війни на сході. У Каліфорнії вона долучиться до українського благодійного ярмарку "Ukrainian Fair", що пройде напередодні Дня незалежності.

В інтерв’ю "Обозревателю" українська американка Брія Блесінг розповіла, чи планує відмовлятися від громадянства США, що їй не подобається зараз в Україні, чим запам’ятався Луганськ і чого вона очікує від української діаспори в Америці.

Як змінилося ваше життя після "Голосу країни"?

Повністю змінилося. Мої життєві цінності, звичайно, залишилися ті ж самі, але якщо раніше музика для мене була лиш хобі, то зараз я постійно нею живу. І я вдячна Богові за це.

З чого складається ваш день?

Зараз я проводжу набагато більше часу, ніж би хотіла, у соціальних мережах. Я вже не встигаю сама відповідати на повідомлення, але намагаюся особисто відповідати на коментарі. Також у мене зараз багато репетицій. Коли вистачає часу – працюю в студії над новим записів. Багато виступаю, спілкуюся з дітьми.

Багато часу проводжу в потязі, інколи здається, що це вже другий дім. Але інколи щастить жити нормальним життям вдома і щось навіть пекти на кухні чи гуляти з друзями.

У вас були думки переїхати жити до Києва, щоб бути ближче до центру життя шоу-бізу?

Багато людей мені це пропонувало. Але я дуже велика фанатка Львова. Я тут виросла, тут моя сім’я, яка для мене дуже важлива. Поки я бачу, що можна жити у Львові і розвивати музичну кар’єру, то я буду жити тут. Якщо Господь дасть знак, що мені потрібно переїхати, тоді буду про це думати.

У вас зараз українське громадянство чи американське?

У мене поки що американське громадянство. Нещодавно я вже збиралася отримувати українське, але якраз в цей момент почала отримувати багато запрошень на виступ закордоном. Наприклад, мене запрошували виступити для українських діточок, які поїхали на лікування до Данії, багато було запрошень на виступи в Америці і в Канаді від діаспори, щоб на них збирати гроші для військових та їхніх родин. Тому я зрозуміла, що на даний момент можу бути більш корисною для України як американка, ніж, як українка. І якщо так склалося, я готова залишатися з американським паспортом, але сподіваюся, що незабаром буде можливість поміняти.

Як часто ви буваєте зараз у Сполучених Штатах?

Досить рідко. Десь раз на три-чотири роки.

У серпні ви збираєтеся їхати у Каліфорнію, і у столиці штату, Сакраменто, братимете участь у заході з приводу Дня незалежності України – українському ярмарку під гаслом "Разом до миру", який організовує місцева благодійна організація "Ukraine relief" для підтримки постраждалих від війни на сході України. Чого ви очікуєте від цього заходу і чому прийняли пропозицію туди поїхати?

Бо розумію, що це буде дуже корисно для України і для діаспори. Я хочу, щоб діаспора відчувала у своєму серці вогонь до України, щоб вона зробила все, що зможе, аби допомогти своїй батьківщині зараз, коли це дійсно потрібно.

У мене в цей час якраз буде турне по Америці. Я відвідаю з концертами дванадцять міст в США та в Канаді. Я їду на запрошення української діаспори, але буду заохочувати всіх в соцмережах, щоб на ці виступи представники діаспори запрошували і своїх американських друзів. Дуже важливо, щоб вони вірно зрозуміли ситуацію в Україні. В мас-медіа закордоном, в США зокрема, інколи інформація подається неправильно і люди часом не зовсім вірно розуміють нашу ситуацію. Тому одна із цілей турне – розповісти, що насправді відбувається в Україні.

Ви вже думали над тим, що будете виконувати?

Не хочу розкривати всі секрети, але я б хотіла вшанувати українську культуру, яку люблю, як свою, рідну і заспівати неперевершені українські пісні. Водночас мені б хотілося, щоб люди, які приїхали жити в Америку, полюбили також і американську музику. Тому будуть і пісні англійською.

В Сакраменто дуже потужна і активна українська діаспора – люди, які насправді переймаються тим, що відбувається в Україні, тому я думаю, вам буде дуже приємно з ними поспілкуватися. Якщо хочете, ви вже зараз можете до них звернутися.

Мені, насамперед, хотілося б усіх запросити на концерт. Їхня присутність – це вже підтримка України. Для діаспори єдність - не менш важлива річ, ніж для України. Треба, щоб люди не забували, звідки вони приїхали, де їхні корені. Добре було б, аби вони зібралися і думали разом, як можна підтримати Україну.

Український ярмарок, який відбудеться в Сакраменто до Дня незалежності, проходитиме під гаслом "Разом до миру". Що, на ваше переконання, потрібно Україні, щоб тут нарешті встановився мир і яким чином можна закінчити війну?

В цьому питанні багато залежить від держави. Але водночас, як на мене, ще більше залежить від кожної конкретної людини, від суспільства. Нам потрібна єдність країни. Ми маємо зруйнувати бар’єри, які є між західною та східною Україною.

А ви не думали повернутися і жити в США?

Ні. Вже давно про це не думала. Я дуже люблю Америку – там я народилася, там виросла, там живуть мої бабусі і дідусі, друзі. Я їх дуже люблю. Але вже розумію, що мій дім – це Україна.

Ваші враження від того, що відбувається зараз в Україні після Майдану? Що вам подобається, що – ні?

Мені подобається патріотизм. До Майдану я дуже часто чула від молодих українців, що вони прагнуть виїхати за кордон. Всі хотіли тікати. Я і зараз деколи чую подібне і мені завжди болячи через це. Після Майдану я нарешті почала зустрічати людей, які хочуть жити тільки в Україні. У мене це викликає таку радість на душі, яку я не можу передати словами.

А не подобається те, що в Україні і далі беруть і дають хабарі. Такого вже взагалі не повинно бути, бо люди загинули для того, щоб країна змінилася на краще. Як на мене, хабарництво нині - це просто зрада людей, які віддали своє життя на Майдані. Не повинно бути навіть думки про те, що це зараз можна робити.

Я знаю, що після переїзду зі США до України ви кілька місяців жили у Луганську. Чим вам запам’яталося місто і чи відчули ви тоді настрої, які пізніше переросли у сепаратизм?

Ні, жодних таких настроїв я не відчувала. Всі були дуже раді, що стали незалежними і вільними. У мене немає жодного негативного спогаду про ці дні в Луганську. Люди були дуже відкриті. Для багатьох з них ми були першими американцями, з якими вони познайомилися. Вони запрошували нас додому, хотіли спілкуватися. Хоча в ті часи всі були дуже бідні, вони готові були нам віддати останній шматок хліба. Ми були вражені їхньої гостинністю.

Коли ми приїхали до Луганська, мені було 13 років. І я досі пам’ятаю, як вперше в житті побачила хлопців у формі з військового гарнізону неподалік. Вони мені всі здавалися красенями.

У мене дуже приємні спогади про ці дні. Я там вперше у житті спробувала вареники, борщ. Вперше на базарі купувала продукти.

Єдине, що у Луганську ніхто не розмовляв українською мовою, я навіть не знала, що існує українська мова, поки ми не переїхали у Львів.

Що відбувалося за лаштунками проекту "Голос країни"? Як складалися стосунки між вами і тренерами та іншими учасниками?

Мені дуже пощастило і я до сих пір вдячна Богові за ту команду, в яку потрапила. В нашій команді було щось особливе. Ми з першої зустрічі стали як одна родина. Ми всі підтримували один одного. Глядачі дивувалися і сміялися з того, що я плакала, коли я пройшла, а Ян Костирко, з яким ми співали дуетом – ні. Він для мене був як рідний.

Я ніколи не відчувала змагання між людьми у нашій команді. У цьому була велика заслуга Святослава, бо він на першій зустрічі сказав, що не хоче, аби ми були суперниками і заохотив нас підтримувати один одного. Для мене це було дуже цінно. Бо я на проекті не хотіла ні з ким боротися.

Чи багато часу ви спілкувалися з Вакарчуком і чому він вас навчив?

У нас не було дуже багато часу. Можливо, тому, що ми знімали наші ефіри, коли був Майдан. Це був дуже важкий час для всіх нас. Навіть в найскладніші дні на Майдані ми мусили бути на зйомках. Це такий біль на серці. Ти не хочеш бути перед камерам, ти хочеш бути з людьми на вулиці і підтримувати їх. Це було і для нас, і для Святослава важко.

Найголовніша річ, яку я від нього увібрала – це завжди співати душею. Я намагаюся завжди співати від серця. Але все одно Святослав для мене є прикладом. Коли я співаю, я згадую його слова і намагаюся віддавати все, що у мене є.

Ви вже почали заробляти завдяки співу? Наприклад, скільки коштує запросити Брію Блессінг на корпоратив?

Всіма цими питаннями займається мій менеджер. Всі звертаються до неї. Я не дуже люблю займатися цими питаннями. Я не співаю на багатьох корпоративах, але інколи буває.

Хтось вкладає гроші в вашу розкрутку чи ви все робите самотужки?

Поки що я все намагаюся робити сама і тому так повільно все йде. Люди завжди питають, чому у тебе немає записів? Кажу: бо запис – це великі гроші. Потрібно багато часу, щоб зібрати гроші на запис. До клипу – мені взагалі ще далеко. Але нічого, сподіваюся, що Господь все забезпечить, коли буде потрібно.

Наши блоги