На Донбасі провалення в сталінські часи з кривавими репресіями та голодом - В’ятрович

Сьогодні, 22 листопада, Україна згадує своїх загиблих та ненароджених синів і дочок, життя яких забрав Голодомор 1932-1933 років.

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович переконаний, що той страшний період зробив українців боязкими та менш моральними. Його наслідки ми спостерігаємо в нашій ментальності і зараз, через 81 рік після трагедії, що забрала мільйони життів.

Історик розповів "Обозревателю", коли та як українці позбудуться комплексів, викликаних голодом, а також провів паралелі між Голодомором і нинішніми проблемами на Донбасі, пояснивши, як це вплине на свідомість мешканців регіону.

Володимире Михайловичу, які зміни в українській ментальності спричинив Голодомор?

Я думаю, що це страх, страх перед владою, страх якось протистояти владі, страх говорити правду, передавати цю правду наступним поколінням, так що дійшло до того, що навіть люди, які пережили Голодомор, відмовлялися розповідати про це навіть своїм найближчим родичам. Він вбив здатність українців до того, щоб об’єднуватися в громади і спільно вирішувати якісь питання, тому що в кожного виникає бажання виживати окремо.

Я думаю, що Голодомор породив ще і проблеми з моральністю, тому що доведені голодом до відчаю люди, очевидно, вже не думали про якісь моральні категорії. Більше того, ми бачимо, що ця злочинна політика, яку проводили комуністи, що призвела до смертей мільйонів людей, не була покарана. А от непокаране зло призводить до того, що люди починають вірити в те, що зло може перемагати, і що воно може лишитися непокараним назавжди.

Багато з цих рис проявляються і досі, вони досі є актуальними і властивими в тих регіонах, які найбільше постраждали від Голодомору.

Минуло вже понад 80 років, а ви кажете, що ці риси досі є. То коли ми їх позбудемося, і чи є якісь ознаки того, що ми вже починаємо "одужувати"?

Ми їх позбудемося тоді, коли ми достатньо проговоримо цю тему, незважаючи на біль і страждання, які спричиняє пригадування цієї теми, ми позбудемося цього, лише розкривши всю правду про Голодомор.

Більше того, я вже зараз переконаний, що ми вже почали позбуватися цього минулого, цього тягаря та комплексів, які були сформовані в результаті Голодомору. Одним із показників цього є, власне, Майдан, який показав відвагу українців, який показав їхню здатність об’єднатися, який показав їх здатність ризикувати навіть своїм життям, заради якихось вищих цінностей.

Весь світ визнає Голодомор в Україні геноцидом, а Росія не визнає навіть сам його факт. Якщо раптом так станеться, що РФ його визнає, чи вплине це якось на ментальність українців і їхні комплекси?

Я думаю, що, якщо Росія визнає Голодомор геноцидом, вірніше, не якщо, а коли Росія визнає Голодомор геноцидом, тому що я переконаний, що це рано чи пізно станеться, то це буде важливо не тільки для України і не тільки для українсько-російських стосунків. Це буде важливо для Росії, це означатиме, що Росія відмовляється від тієї страшної радянської спадщини, яку вона зараз, на жаль, перетворює на свою ідеологію.

Зараз на Донбасі люди голодують, і навіть є інформація про голодні бунти. Можна провести якісь паралелі з Голодомором? І чи можна говорити, що ці проблеми змінять ментальність мешканців Донбасу?

На жаль, можна проводити такі паралелі. Як тоді, в 1933, так і зараз, все починалося з того, що в людей забирають свободу, а потім в людей забирають найнеобхідніше - і життя. Я думаю, що більшість людей на Донбасі, які підтримували терористів, вірячи в їхні гасла про чудове радянське минуле, не усвідомлювали, що мова йде про таке глибоке радянське минуле, і, очевидно, не чекали, що мова може йти аж про провалення в сталінські часи зі страшними кривавими репресіями, що навіть доходять до голоду.

Те, що відбувається зараз на Донбасі, це приклад незасвоєного уроку, нерозуміння того, що сталося в 1932-1933 роках, небажання говорити про це. Тому що люди, які підтримували цей терористичний рух "ДНР" і "ЛНР", вважали, що таким чином вони зможуть повернутися в радянське минуле, не маючи уявлення, що означає це радянське минуле. Для них радянське минуле – це щось, що вони пам’ятали з пізньобрежнєвських часів, коли була дешева ковбаса, для них радянське минуле – це щось, що вони бачили в гарних радянських фільмах Ельдара Рязанова, або радянське минуле – це щось гарне, про що говорить зараз російська пропаганда.

Зараз, на жаль, вони змушені побачити реальне радянське минуле, яке повторюється в їхньому регіоні через те, що владу захопили антиукраїнські терористи.

Але мені здається, що вони пов’язують причину голоду з українською владою. Чи не стане це приводом для ще більшого її відторгнення?

Я думаю, що абсолютна більшість людей, навіть тих, які підтримували терористів на Донбасі, розуміють, що причиною їхніх проблем якраз і є цей терористичний режим, який був там встановлений, зокрема, за їхньої підтримки. Я думаю, що незабаром вже дедалі більше людей будуть згадувати про Україну, про те, як жилося в Україні, їм захочеться повернення до України, і це буде доброю підставою для повернення тих теренів під контроль української влади.

Крім того, ще є контраст на тих територіях, які звільнені від терористів, які, так чи інакше, діють впорядковано, там є певне благополуччя, порівняно з тими територіями, де діють терористи.