УкрРус

Юрій Стець: є свій час для кожної книги

Читати українською
  • Юрій Стець: є свій час для кожної книги

Як завважив "Обоз", Юрій Стець – парламентар від фракції "Батьківщина" - був одним з найактивніших лобістів львівського форуму видавців, що завершився минулого тижня. Ба навіть не так лобістом, як репортером – на Фейсбуці Стеця була купа новин з галицької столиці. Так ми дізналися, що придбав для себе Стець, на чиїх презентаціях побував, з ким сходив до знаменитої львівської "Криївки". Ми вирішили зробити з ним не так політичне, як книжкове інтерв’ю, і ось що у нас вийшло…

- Пане Юрію, а що, окрім книги "Між майданом і Смоленськом", ви привезли з Форуму?

- Купив книжку Марії Матіос "Черевички Божої матері". І, оскільки вже тривалий час я є не тільки прихильником Григорія Чубая, а й другом Тараса Чубая, придбав також видання "Грицько Чубай. П’ятикнижжя" - воно, до речі, отримало гран-прі. Загалом штук десять – дванадцять книжок купив… А малому – Малковича – "Великий дружній велетень"…

- Ще кілька років тому, у дофейсбучну еру, коли приватність кожного не виставлялась на загальний огляд, політики у переважній більшості своїй в якості настільної книги називали "Кобзар" Шевченка. І це було вкрай нудно. А ви здатні зізнатися у любові до маскульту? Хай не у любові, а принаймні у цікавості? Брали до рук, приміром, Коельо чи Дена Брауна?

- Я точно можу сказати, що "Кобзар" моєю настільною книгою не є. Я можу ставитися до неї з повагою та пієтетом, але тримати на столі?.. Для чого? Щоб доводити самому собі, що я її читав?.. Є свій час для кожної книжки. Років у п'ятнадцять в мене на столі стояли брати Стругацькі, їх я перечитував по сто тисяч разів… А був час – і зовсім нещодавно – коли в мене на столі був Стів Джобс… А взагалі те, що ти читаєш в даний момент, і знаходиться біля твого ліжка або десь поруч. В моєму випадку може бути і Стус, і Андрухович, і Жадан, ба навіть і Тичина – бо на все свій час… Коли я у молоді роки зустрічався з дівчиною, яку звали Інна, то "О панно Інно, панно Інно" (вірші П.Тичини. – Авт.) – не сходило з вуст і голови… Кажу ще раз: на все свій час… Я, наприклад, з задоволенням прочитав книжку Герман…

- Ганни Герман? "Червона Атлантида"?

- Так, і не дивлячись на те, що вона є моїм опонентом, ця книжка мене зачепила. Потім я ходив на виставу по цій книзі, і мене і текст, і постановка дуже вразили. Стилістика і діалекти належать до тих етнічних груп, які мені близькі – ті ж лемки…

- Ви зазначили, що не бачили на Форумі жодного регіонала чи комуніста. Може, це, врешті, не показник їхньої культури? Може, вони просто чекають, коли форум у листопаді добереться до Києва?

- Слухайте, це або є, або нема. Книжковий форум у Львові збирається не лише для того, аби поїхати туди і щось купити. Це значуща подія для тих, кого такий форум турбує і цікавить. Зрозуміло, що комуністи туди не поїхали зовсім не через те, що згодом форум буде й у Києві. Те саме стосується і регіоналів. Люди або читають українську літературу, або ні. Переконаний, що більшість з них у відповідь на питання, чи знають вони бодай один вірш Скиби, просто знизуватимуть плечима.

- Ну а "ударівці" чи "свободівці" були помічені на форумі?

- Я вже сказав, що придбав книжку Матіос, вона була там присутня…

- Як автор на автограф-сесії, але окрім неї?..

- … тож як мінімум один депутат від УДАРу там був. Були й депутати від "Свободи", була "Батьківщина", був один позафракційний – Порошенко, з яким ми разом туди приїхали…

- Репліка навздогін розмові про регіоналів… Марія Матіос, яку ви згадували, нахвалювала, до речі, українську мову Чечетова, а ще зазначала, що в парламенті з нею абсолютно усі – включаючи регіоналів та комуністів – спілкуються виключно українською…

- Більше того: Марія Матіос у сесійні залі дарувала всім свої книжки, тож згодом ви можете опитати депутатів, прочитали вони чи ні…

- Опитаємо. А поки що питання таке. Форум видавців - не лише великий книжковий ярмарок, але й арена для обговорення проблем. Що почули саме Ви - як законотворець?

- Давайте я спочатку скажу про форум як такий. Для мене це ще й місце, де можна поспілкуватися з тими, з ким не вдається зробити це у Києві. Коли ти приїздиш і маєш можливість побалакати з друзями, побачити тих таки Капранових чи Малковича, то це вже добре… Що стосується почутого і наявних проблем… Ще з часів Ющенка (на жаль, це так і не було реалізовано) говориться про державну програму підтримки української книги. Така програма – оскільки культура виконання законів українським чиновництвом доволі низька – має бути прийнята і впроваджена в першу чергу президентом України.

- Що саме включатиме така програма?

- Можливо, податкові канікули. Можливо, підтримку грантами. Але якщо реалізація буде покладена виключно на парламент, це викликатиме певні складнощі. Потрібна підтримка саме держави.

- А податкові пільги можливі?

- У мене ще в попередньому скликанні був законопроект, який стосувався медіа – в ньому йшлося про податкові канікули для компаній, які виробляють продукт, пов'язаний з українською історією, культурою, українськими етнічними громадами чи українською мовою. Якщо та чи інша компанія понад 79% продукції робить саме в цьому напрямі, вона може розраховувати на податкові канікули.

- І яка доля цього законопроекту?

- Він не знайшов достатньої підтримки, а виносити його в зал за таких умов сенсу не було… Те саме стосується і програми підтримки книговидаву. Ми ж розуміємо, що всі рішення приймають на Банковій, а вже потім спускають у сесійну залу… Лобіювання має йти і зі сторони президента України.

- Але воно не відбувається, і ім’я президента, вочевидь, ролі не грає. Ви самі казали, що ваша державна програма підтримки української книги не була втілена ще в часи Ющенка…

- Так, і в даному разі я не хочу займатися політиканством, і казати, що все це – провина нині діючої влади. Цілком очевидно, що така програма мала б бути запроваджена ще років двадцять тому назад, на початку Незалежності. На жаль, цього не сталося.

- На Вашу думку, це добре чи погано, що більшість книговидаву знаходиться у приватних, а не державних руках?

- Знаєте, якщо ця програма таки буде реалізована, то тоді державні видавництва отримають також можливість виживати та конкурувати на ринку. Але якщо у нас міністром освіти та науки працює людина, яка в першу чергу є лобістом інтересів сусідньої держави, то очікувати подібного не варто. Що ж стосується приватних книговидавництв, то вони є і успішними, і вартісними. Той же Малкович, приміром (директор видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА – Авт.).

Розповім вам історію. Прочитав мій старший син переклад Малковича "Вот такой рассеянный с улицы Бассейной"… Я, виходячи з того, що сам народився та виріс у Радянському Союзі, чомусь думав, що мій малий знає цей вірш. Але виявилось, що ні. Бо потім він мені сказав: "Тато, я в Інтернеті знайшов російський переклад цього вірша, і він значно гірший, ніж оцей...". Тобто якщо книга якісна, і якісно зроблена – на доброму папері, з гарними картинками – вона купується, навіть не дивлячись на те, що така книжка є недешевою.

- На Вашу думку, що зараз бракує пересічному українцю більшою мірою - культури читання чи коштів на книжки?

- Давайте вийдемо на вулицю і побачимо, скільки там автомобілів – в тому числі дорогих іноземних. Мабуть, їхні власники могли б витрачати бодай один відсоток від вартості цих авто, аби купувати книжки. Тому казати, що в українців немає коштів… Ні, звичайно, є й такі верстви населення, яким дійсно не вистачає, але загалом ситуація не така безнадійна. Зрештою, існує також і Інтернет – можна читати там, але хіба це відбувається? У більшості випадків – ні. Тож ви маєте рацію: культура читання відсутня, вона вже не виховується так, як колись: хоч раніше таке виховання й було ідеологічно зарядженим, воно таки мало місце…

- Якби у вас була обмежена сума коштів, Ви б придбали радше українського чи іноземного автора?

- Ви знаєте, у мене й на форумі була обмежена сума грошей, і хоч мені й чимало подарували книжок, я їхав на форум з тим, що я не зможу придбати абсолютно все, що мені хочеться… Я все-таки не належу до багатіїв, тож доводилося вибирати… Якщо ж говорити про те, що б я обрав… Обрав би українське, і не тому, що патріот, а тому, що все-таки зарубіжні автори мають більші можливості для реалізації своїх творів, і в Інтернеті доступ до них необмежений, на відміну від українських.

- Наостанок не про книжки. Чи обговорювали ви на форумі з колегами політичні питання? Приміром, вас давно "засватали" до не створеної фракції Порошенка у Верховній Раді. Чи йшла мова про щось подібне?

- Знаєте, є така хибна думка, що як тільки політики зустрічаються, вони мають говорити виключно про політику. У нас досить дружні стосунки з родиною Порошенків, тож абсолютно логічно, що ми спілкуємось й на інші теми. 80 відсотків часу присвячено якраз не політиці, і ніякої конспірології тут немає. До того ж, на форумі було безліч інших людей, з якими хотілось поспілкуватися, і фізично неможливо було встигнути абсолютно все. Але я можу розповісти, про що ми говорили з Петром Олексійовичем саме на форумі. Мова йшла про можливість створення програми на 5 каналу (і фінансування її фондом Порошенка), яка б якраз й займалася популяризацією українських авторів…

Наши блоги