УкрРус

Сотник Володимир Парасюк: політики хочуть, щоб український народ переміг, а потім сидів тихо

  • Сотник Володимир Парасюк: політики хочуть, щоб український народ переміг, а потім сидів тихо
    Скриншот

Після масових вбивств 18, 19 і 20 лютого, після підписання "мирової" угоди між трійкою опозиційних лідерів і Віктором Януковичем, яка дозволяла останньому зберігати посаду президента ще майже рік, все змінив один-єдиний виступ. Нікому на той час не відомий сотник Самооборони Майдану Володимир Парасюк вийшов на сцену і поставив ультиматум і діючій владі, і опозиції. Трихвилинна емоційна промова стала каталізатором стрімких кардинальних змін. А Володимира Парасюка багато хто вважає справжнім героєм, який, висловивши настрої людей, змусив Януковича рятуватися втечею. "Обозреватель" поспілкувався з Володимиром і про його легендарну промову, і про бачення майбутнього Майдану.

Як виявилося, поспілкуватися з Парасюком нині непросто. Хлопець каже, що нині катастрофічно не має часу ні на що, адже до звичних для Самооборони Майдану справ додався ажіотаж з боку журналістів. Тому ексклюзивне інтерв’ю "Обозревателю" він давав телефоном майже опівночі. І заявив, що ми – останні, з ким він погодився поговорити: вже з ранку середи Володимир вирішив відмовлятися від запрошень на інтерв’ю.

Володимире, скажи, чому ти вирішив не спілкуватися з журналістами?

Я за це прошу вибачення. Я розумію, що журналісти відіграли величезну роль – деякі ресурси, телеканали, газети – в долі країни, тому що вони висвітлювали події на Майдані. Але чому я перестаю це робити? По одній простій причині: воно в мене забирає дуже багато часу. А країна сьогодні в дуже складній ситуації і треба долучатися далі до боротьби. Я хочу всі сили зосередити на тому. Ясно, що якщо мене "зловлять" десь там на вулиці і запитають, що я тут роблю, то я відповім. Я зрозумів, що я 50% часу в день просто проговорюю, розказую, як було. Я ліпше цей час спрямую в правильне русло. І допоможу Україні. Треба менше говорити – більше діяти. От і все.

Хотілося б все-таки повернутися до того, що було. Я розумію, чому ти зробив ту заяву. Ти про це, власне, говорив зі сцени Майдану. Розкажи, як це відбувалося?

Як? Справа в тому, що на той момент політики вже багато чого наговорили протягом тих всіх місяців. І люди в принципі зневірились у них. І те, що вони казали, ніхто вже нормально, адекватно не сприймав. Але коли мова зайшла про те, що Янукович лишається президентом аж до грудня - це був просто вибух емоцій по цілому Майдану, і в мене особисто, і в нашої сотні. І ми негайно прийняли рішення: треба йти до сцени і просто висловити свій ультиматум. Бо інакше діла не буде.

Тобто це було рішення вашої сотні?

Ну, як - рішення? В якомусь сенсі – так, вирішили всією сотнею. Але якщо взяти з точки зору загальної,то повірте, це був такий імпульс цілої України. Такий поштовх: треба! Це відчувалось на Майдані - та енергія людей, обурення людей і бажання висловити свою думку. Це йшло від кожного. Ти йшов між людьми, відчував ту енергію, чув, що вони говорять – і вони правильно говорять! І поки ми йшли до сцени, це було дуже відчутно. Серйозно.

Тобі не перешкоджали вийти на сцену? Виступити? Можливо, політики потім висловлювали невдоволення? Адже, судячи з виразу обличчя Кличка, він був не дуже задоволений твоїм виступом…

Та ясно, що вони не хотіли… Їм не треба ніяких антиреклам. Повірте, ми їм не вигідні, бо ми забагато говоримо і забагато даємо своїх позицій. Розумієте? Їм добре, щоб український народ переміг, але потім тихо сидів. Але так не буде.

Як прийшли? Підійшли. Вони побачили, що йде якась група людей, біля ста чоловік. Зрозуміли, що зараз будуть якісь заворушення під сценою - і зразу махнули рукою: давайте, проходьте. Здається, то був Кличко… Я не пам’ятаю точно, але, здається, то він був. Махнув охороні , типу, проходьте. Нам журналіст каже: ну ходіть, ходіть, зараз будете мати слово… А далі ви вже все знаєте, як воно відбувалося.

А потім, після виступу, ніхто нічого не казав? Чи все-таки були якісь моменти?

Ні. Я зійшов зі сцени, до батька підійшов. Він каже: "Молодець. Сказав все так, як мав сказати. Передав слова, - каже, - і мої, і нашої сотні. І я впевнений, що тебе підтримують". Я чув на сцені, що люди підтримують, але тоді не розумів, наскільки. Лише коли потім побачив по телебаченню – лиш тоді зрозумів, що люди дійсно підтримали. Мені було дуже приємно в першу чергу. Але я повторюся, можливо, це було загальне рішення. Всіх людей. Десь Бог вибрав саме мене і дав мені таке випробування, щоби я вийшов на ту сцену. Це з Божою допомогою, повірте.

А ти усвідомлюєш, що, можливо, саме той твій виступ став отим переломним, кульмінаційним моментом, після якого так стрімко завирували події?

Я так скажу… То не переломний момент. Переломний момент - то є взагалі утворення Майдану. Дуже багато було переломних моментів на Майдані. Не треба приписувати мені якісь заслуги і робити з мене героя. Герої - ті, які загинули. Хлопці з Небесної сотні – оце герої. Я живий, здоровий. І порівняно з ними я – малесенька-малесенька піщинка. Ті, хто поклав свої життя на Майдані - це є величні люди. Честь і хвала їм. І ми до кінця свого життя маємо дякувати їм за їхню жертву. Серйозно. І їхнім родичам, близьким і рідним. Оце герої. Порівняно з ними я не маю навіть права ніякого морального сказати що я герой.

Чим ти займався до революції? Розкажи про себе.

Та, власне, особливо і нема чого розповідати. Живу у Львові, в простій сім’ї християнській. Батьки мають невеликий бізнес. Я теж маю невелику студію, де ми разом з хлопцями займаємося відеозйомкою. Прості люди. Немає там чим виділитися. Немає там супермаєтків і статків. Проста українська сім’я. В якій є цінності, яких ми дотримуємося. Є постулати, яких ми дотримуємося. Ходимо до церкви.

Про себе, можу сказати, що я завжди брав участь в громадському житті – і в школі, і в університеті. Мені ніколи в житті не була байдужа доля України. Ніколи.

Зараз багато хто з людей, що підтримують Майдан, говорять, що тобі би слід було податися в політику. Маєш такий намір? Чим взагалі плануєш займатися, коли все закінчиться?

У мене амбіційних планів нема. Якщо зараз в державі сформується все правильно, так, як має бути, і політики усвідомлять свою відповідальність перед нами, то я не збираюся туди лізти і когось там ворушити, показувати свої амбіції. Я просто повернуся до свого звичного життя. Але якщо вони цього не зможуть зробити - тоді ми прийдемо і зробимо. Я не кажу особисто про себе – кажу взагалі за людей по всій Україні. Повірте, політики не вічні. Ми зараз їм дали можливість побудувати правильну країну. Якщо вони цього не зможуть, тоді туди будуть іти люди, які зможуть це зробити.

Нам треба повертатися до нормального ритму життя. Нам треба ставати багатими. Нам вже набридли, повірте, "війни" і революції

Особисто я можу долучитися у будь-якому форматі тільки для того, щоб українцям і Україні було добре жити. Якщо моя участь є поїхати додому і працювати – я поїду додому і буду працювати. Якщо моя участь буде потрібна в політику – ну, тоді треба йти в політику. Але зараз я про це взагалі не думаю. У мене є про що думати. Я на Майдані. Боротьба ще не закінчилась. Поки що я тут.

А як ти оцінюєш те, що зараз відбувається у Верховній Раді і в країні?

Те, що зараз там відбувається - це просто-напросто цирк. Клоунада. Вони замість того, щоб взяти і прийняти вольові рішення, ті, які потрібні країні, починають бавитися в політиканство, перетягування, десь якимось діленням портфелів займаються. І поки ділять портфелі - забувають наші вимоги. Тому те, що зараз люди збираються під Верховною Радою, - це результат того, що політики не дослухаються до нас.

Та й взагалі по Україні потрібно міняти всю владу. Від самого низу до самого верху. А з цим поки проблеми. От до мене дзвонять різні люди і кажуть: "Володя, хочуть призначити начальника міліції у Львові, таку-то фігуру. А вона робила те-то і те-то. Бачиш, що робиться?".

Але український народ розумний і дуже сильний, і він того не допустить. Цей процес, повірте, буде тривалим. Не так все скоро стабілізується, я вважаю. Зараз найважчий період : необхідно контролювати, необхідний повний контроль влади. Зараз ми їх контролюємо. І маю надію, що все буде добре.

Які вимоги Майдану ти би назвав першочерговими?

Найперша вимога до політиків – щоб були покарані всі, хто спричинив жертви на Майдані. Винуватці смертей людей, що вийшли боротися з режимом. Покарання має бути для всіх без винятку - починаючи від людини, яка підносила патрони для снайпера, і закінчуючи Януковичем. Тобто всіх підряд. На один листок - і порушувати проти них кримінальні справи, карати за законом України. Це треба робити вже і негайно.

Друге - це формування уряду. Нам потрібно в країні наводити лад. Але уряд має бути український. Той уряд, якому довіряє народ. Тобто вони мають приходити і радитися. Якщо треба буде узгоджувати поіменно, раз на день приходити на Майдан і питатися, підходить той чи інший претендент чи не підходить – то робіть так! Але це має бути уряд, який нам забезпечить правильні, прозорі вибори президентські і парламентські. Цей уряд має витягнути країну з економічної кризи і взагалі стабілізувати становище в Україні. Нам треба повертатися до нормального ритму життя. Нам треба ставати багатими. Нам вже набридли, повірте, "війни" і революції. Нам потрібно вже до чогось дороблятися, як кажуть на Львівщині.

А кого б ти особисто хотів бачити прем’єр-міністром, який, власне, і формуватиме політику уряду?

Особистість я не буду називати. Хоча, можливо, в мене й є до когось якісь страхи, може, когось я бачу прем’єром… Але я скажу, які критерії до цієї людини є особисто у мене. Це має бути людина аполітична, яка не має відношення до якихось партій і яка не збирається ні на які вибори, не хоче бути президентом. Це просто має бути незалежна людина, яка об’єктивно буде керувати урядом. Яка не буде лобіювати інтереси конкретних партій і організацій.

Добре, не хочеш називати конкретне прізвище. Але ти бачиш таку людину на Майдані зараз?

На Майдані?

Можливо, в країні в цілому…

Я скажу так: я бачу людей, які є в Україні. Справжні професіонали, управлінці, які ніколи в житті в політиці не були і їм те не потрібно. Але які є господарниками. Знають, як працювати і як робити так, щоб країна ставала багатшою. Є такі люди. Я певен, що ви теж таких знаєте. Якби я був членом якоїсь партії чи організації, можливо, я би і давав вам якісь загальні коментарі на підтримку когось. А так – є ті, кому я би довірив уряд. Але не хочу те озвучувати, аби не піднімати зайвих розмов у суспільстві.

Є дуже багато дрібних чиновничків, які сидять на своїх місцях і чекають, поки це все перебуде, щоб потім дати якогось хабара, аби їх не вигнали. Люди мають те все розуміти, запобігати цьому

Якщо все-таки нова влада не прислухається до Майдану – що має робити Майдан? Як тиснути на цю владу?

Майдан в першу чергу не має розходитися.

Як довго?

Я ж кажу – поки не будуть виконані всі вимоги – раз. А друге – поки не стабілізується становище в країні. Поки люди не переконаються,що цей уряд є урядом народної довіри, як вони називають. Доти Майдан не має розходитися.

Та і взагалі контроль влади має бути. Я вважаю, на найвищому державному рівні громада, люди мусять контролювати. Майдан народив надзвичайно велику кількість нових облич – сильних, вольових,рішучих і стійких у своїх переконаннях. Вони мають брати і контролювати. Але це має бути від найвищого державного рівня – і аж до самого низу. До найменшої сільської ради мають бути такі суто громадські контролюючі органи, які мають те все контролювати і з якими влада має рахуватись. Зараз, на даному етапі, люди не мають боятися протистояти. Ви розумієте – ми зламали лише верхівку айсберга, але є ще й низ. Є дуже багато дрібних чиновничків, які сидять на своїх місцях і чекають, поки це все перебуде, щоб потім дати якогось хабара, аби їх не вигнали. Люди мають те все розуміти, запобігати цьому, виганяти їх.

Але люди мають бути також і розумні. Перед тим, як вчиняти якісь дії, слід розібратися в ситуації. Не можна прийти до людини і просто сказати: все, йди звідси геть, бо ти був при регіоналах. Треба розібратися. Якщо людина - дійсно професіонал своєї справи, за нею немає ніяких гріхів і вона нічого поганого не робила – таких людей навпаки бракує в країні, вони потрібні державі. А зараз, буває, люди не дуже розбираються. Кажуть: о, це донецький бізнес – йдемо, б’ємо. Але ж вибачте, в Донецьку теж є чесні бізнесмени. Які мають бізнес і у Львові, і в Івано-Франківську, і у Києві. І треба спочатку в кожній ситуації розібратися.

Які настрої панують зараз на Майдані?

Люди замучені – але люди сильні, я вам так скажу. Їх дуже хвилює доля України. Як і вас, я впевнений. Просто подивіться на свій стан – і ви будете знати всі настрої на Майдані. Я певен, що стан людей на Майдані нічим не відрізняється від стану тих, хто поза ним. Ви ж теж переживаєте, щоб зараз не було повернення сценарію 2004 року?

А ти гадаєш, що такий розвиток подій можливий?

Ні, не можливий. Ми перегорнули сторінку в історії. Український народ став стіною за політиками і ми пройшли позначку 2004-го. Стоїмо зараз сильною стіною і, повірте, політиків не пустимо назад. Ми будемо стояти. І тим більше ця стіна рухається вперед. Вона штовхає вперед і політиків. Люди не мають боятися тримати владу . Якщо влада щось зробить не так – тоді ми прийдемо до кожного з них і запитаємо: чому ви зробили не так, коли ми вам довірились? Тому повторення розчарування 2004 року не буде. І Майдан стоятиме доти, доки країна дійсно не зміниться.

Наши блоги