Кравчук: чинна Конституція гальмує проведення глибинних реформ

Очевидно, дещо підзабута конституційна тема невдовзі знову стане актуальною – Конституційна Асамблея, очолювана першим президентом, найближчим часом презентує широкому загалу свої напрацювання. Про ключові зміни до Основного закону, ініційовані фахівцями, які входять в робочу групу КА, говоримо з Леонідом Кравчуком.

Леоніде Макаровичу, коли будуть оприлюднені напрацювання очолюваної Вами Конституційної асамблеї?

Спочатку ми маємо оприлюднити концепцію змін до Конституції. Підкреслюю: мова йде про концепцію, а не про сам проект закону, який ми маємо підготувати і передати Президентові.

Проект концепції вже фактично існує. Думаю, що вже найближчими днями збереться оргбюро і ми визначимо дату обговорення проекту на засіданні Конституційної асамблеї. Це може бути десь в районі 22-25 травня. І лише після цього можна буде говорити про внесення змін до Конституції на основі концепції, яка буде оприлюднена в ЗМІ і обговорена. Але сам законопроект, як і було заплановано планом роботи Конституційної асамблеї, буде підготовлений у наступному році.

Зараз часто лунають досить неоднозначні заяви про роль Конституційної асамблеї в процесі реформування Основного закону. Дехто говорить про те, що саме ваші напрацювання можуть бути винесені на референдум. Що Ви скажете з цього приводу?

Згідно з діючим Основним законом, ми працюємо у відповідності з XIII розділом Конституції. Тобто для нас не існує принцип винесення Конституції на референдум. У XIII розділі йдеться про те, що зміни до чинної Конституції приймаються народними депутатами. Все. Крапка.

Так, якщо раптом в регіонах будуть збиратися люди і піднімати це питання на засіданнях обласних, районних рад, ми можемо це обговорювати. Але ще раз підкреслюю: ми не беремо на себе відповідальності вносити зміни до Конституції, тому що це суперечить чинному Основному закону. І ми не будемо висловлювати пропозицію щодо винесення конституційного питання на референдум, оскільки це не входить в наші повноваження. Ми зробимо виключно те, що нам продиктовано чинною Конституцією. Це дуже важливо, адже усі наші дії не мають жодним чином виходити за межі легітимності.

В одному із інтерв’ю Ви сказали, що навіть не уявляли собі, наскільки складною буде робота над конституційними поправками. В чому конкретно полягала складність?

Не всі собі навіть уявляють, яку глибину нам доводиться підіймати, тому нам справді важко. Візьмемо, наприклад, розділ, в якому йдеться про судову реформу. Цей розділ найменш детально виписаний в чинній Конституції. А фактично можна говорити про те, що питання, які стосуються судової реформи, реформи правоохоронних органів та місцевого самоврядування при ухваленні Конституції у 1996 році не були виписані.

І саме це сьогодні є причиною того, що ми не можемо проводити реальні реформи у цих напрямках. Лише після внесення відповідних змін до Конституції, можна піднімати ці питання.

Сьогодні саме Конституція є гальмом для проведення реформ, тому потреба в реформуванні Основного закону надзвичайно велика. Я вже не кажу про те, що нам ця Конституція дісталася від Конституційного суду… Це також є дуже серйозною підставою для проведення конституційної реформи. Чому? Тому що багато людей вважають, що ми сьогодні живемо за Конституцію, прийнятою на нелегітимній основі. Одним словом, реформа Конституції є неминучою і це очевидно.

Як гадаєте, чи вдасться парламентарям знайти спільний конституційний знаменник у 2014-му, коли різні політичні сили матимуть спокусу спекулювати на цьому серйозному питанні з наближенням президентських перегонів?

Відверто вам скажу, що саме це питання мене найбільше зараз тривожить. Я не маю сумніву в тому, що цей склад Конституційної асамблеї (а це 95 найкращих юристів, правників України) доведе свою справу до кінця, керуючись інтересами українського народу.

А що буде далі? На жаль, наша відповідальність після того, як ми передамо законопроект Президентові, зникає як така. Після того, як Президент передасть проект Верховній Раді, саме парламент стає відповідальним за цей документ. До речі, важлива деталь: ми вносимо пропозиції, а зміни ухвалюватимуть парламентарі. Тому саме на них лежить величезна відповідальність.

Особисто я не вірю, що чинна Верховна Рада зможе прийняти нову Конституцію. Для цього потрібно 300 голосів, а представникам правлячої більшості навряд чи вдасться домовитися з опозицією щодо підтримки при голосуванні за це питання. До того ж опозиція не бере участі в роботі Конституційної асамблеї. Тобто протиріччя закладені вже з самого початку.

Що стосується ймовірних спекуляцій. Я думаю ці ризики очевидні як для опозиції, так і для представників влади. І тому коли вони вносили законопроект про Всеукраїнський референдум, вони припускали, що можливо виникне така проблема, коли ВР стане нездатною прийняти Конституцію. І ось тоді політичні сили України, представники громадських організацій будуть радитися і думати над тим, яким чином вийти з ситуації.

Цілком ймовірно виникне ситуація, коли питання стоятиме руба: "Бути чи не бути?". Тобто, жити в Україні за новими законами європейського змісту і характеру, проводити реформи чи зупинитися і чекати, поки колись оберуть Верховну Раду, яка зможе прийняти зміни до Конституції?

Сценарії, словом, можуть розігруватися різні.

Так, і до цього варто бути готовими. Адже закон про референдум прийнятий, а це означає що в будь-який час він може вступити в дію.

А чи готове сьогодні суспільство глибоко вивчити це питання, аби сказати на референдумі вирішальне слово?

Я не думаю, що суспільству потрібно вивчати юридичні терміни, процедурні тонкощі, прописані в Конституції. Є принципові питання про те, якою буде держава – президентською чи парламентсько-президентською, в який спосіб обиратиметься Президент, якими повноваженнями мають бути наділені парламент, Президент, уряд?

Народ має розглянути ці питання, проаналізувати, наскільки той чи інший варіант відповідає інтересам України і тоді прийняти рішення. Це – принципові питання, все решта – деталі. Я не думаю, наприклад, що питання про чисельний склад депутатського корпусу ВР є настільки принциповим, щоб його потрібно виносити на референдум.

В напрацюваннях Конституційної асамблеї є розділ, присвячений захисту Конституції. Яке покарання пропонується встановити для держслужбовців, які порушуватимуть Основний закон?

Посадові особи мають нести не опосередковану, а саме пряму відповідальність за порушення Конституції. Приведу приклад. В чинній Конституції написано, що депутат має голосувати особисто. А про відповідальність за неперсональне голосування не йдеться. В результаті починаються суперечки. Тому таких пробілів бути не повинно. В Конституції має бути чітко вказано про неминучу відповідальність посадових осіб. А яким чином їх карати? Це вже варто прописати в законах та Кримінальному кодексі. Але наголошую: про саму відповідальність має бути вказано саме в Конституції. Щоб ніхто більше не ходив навколо цього, як кіт біля гарячої каші, і не гадав: "Винен чи не винен?".

Чи є в напрацюваннях Конституційної асамблеї пункт про механізм відкликання народного депутата?

Ні, поки що не має. Але це ж тільки початок. Якщо після оприлюднення концепції будуть надходити подібні пропозиції, ми природно будемо їх враховувати.