УкрРус

Юрий Шухевич: Украина завоевала кровью людей право на волю

  • Юрий Шухевич: Украина завоевала кровью людей право на волю
    Обозреватель/EPA

82-летний Юрий-Богдан Шухевич, сын руководителя ОУН и главнокомандующего Украинской повстанческой армии, во второй части интервью "Обозревателю" поделился воспоминаниями о своем отце. Он объяснил, как оказался в списке у Ляшко и почему не боится ни "третьего Майдана", ни ярлыка "агент Кремля".

Народный депутат Шухевич убежден, что победа Украины в войне с путинской империей неминуема. Но прежде украинскому народу придется победить еще и внутреннего неприятеля.

- Ваш отец командовал Украинской повстанческой армией. Как вы думаете, если бы он мог видеть происходящее в Украине сегодня, как бы Роман Шухевич оценил действия Верховного главнокомандующего Украины?

- По-перше, Роман Шухевич був професійним військовим. І як військовий він був рішучим. Щоб почати боротьбу з такою сильною державою, яка перемогла в Другій світовій війні, якої боялись навіть союзники, треба мати відвагу та рішучість. І він їх мав. Тому я розумію, що він оцінив би негативно дії сьогоднішнього Верховного головнокомандувача, тому що Порошенко не вистачає волі до перемоги і відваги.

По-друге, Роман Шухевич зробив би все, щоб ліквідувати ті зрадницькі структури, які є в Збройних силах. Знешкодити. Бо інакше перемога неможлива.

Нема волі до перемоги, а через її відсутність відбуваються і ці перемир'я на Донбасі, і особисті наради в Мінську з Путіним, з Меркель і Олландом, та іншими, хто схиляє нас до капітуляції. Бажання догодити їм - чи свідчить про волю до перемоги? Безумовно, ні.

Можна було б запровадити військовий стан у двох областях, а можна і в суміжних. Варто було б і промисловість перевести на рейки війни і обмежити дипломатичні відносини з Росією. Хоча б відкликати посла, нехай - не розірвати відносини взагалі, але обмежити, відправити туди повіреного в справах. Але навіть і на це у керівників країни немає волі.

Вимагаємо санкцій від Заходу, а самі що робимо? Торгуємо як ні в чому не бувало.

А ви знаєте, що деякі комплектуючі оборонного значення робилися в Україні та поставлялися в Росію?

Можу і "Моторсіч" назвати, і Львівський завод радіоелектронної апаратури.

Триває цей контакт, адже ми не воюємо - у нас антитерористична операція. А що ж ми тоді кричимо, що у нас є агресор Росія?!

Треба порвати з цим і сказати людству, собі і людям правду. Як Шевченко сказав: дурите людей, дурите себе, то хоч не дуріть Бога. Ось що вони повинні зрозуміти - ці шевченкові слова.

- Каким вам запомнился отец?

- Коли я його бачив останнього разу, мені було вже 15 років. В 15 років я потрапив до тюрми, мене МДБ арештувало.

Свою кар'єру в'язня я починав в Донецьку. До речі – сидів в тому місці, де, як кажуть, тримають директора шахти Засядько

- у підвалі колишнього КДБ Донецької області.

Незадовго, десь за півроку перед цим арештом я бачив батька востаннє.. Батько відчув, що я хочу піти в підпілля та запитав:

"Юрку, ти хочеш в підпілля?". Я сказав: "Так". "А ти знаєш, що ми в цій боротьбі загинемо?

А коли загинуть такі, як ти, 15-рiчні, то хто ж – років за 15 – буде знов підіймати цей народ на боротьбу?".

Розуміючи, що загине, знав, що комусь треба продовжувати боротьбу – підняти прапор, що випав з їх рук. Але мені не судилося, я попав до в'язниці… Але це він говорив мені не тільки особисто. Це було звернення до того покоління, до хлопців мого віку. А ще він сказав (коли я доповів про арешт матері, бабуні, і про все те, що з нашою родиною сталося): "Знаєш, Юрко, ми боремося не заради того, щоб помститися. А для того, щоб такий лад, як оцей, не міг більше існувати".

Він розумів, що це нелюдська, сатанинська система, яка не має права на існування, і треба з нею боротися.

Він знав, який пост він займає, яка то висока відповідальність. Він ніс відповідальність за тисячі людей, їх життя, безпеку, їх сім'ї. Знав, що багато з них загинуть. Але і інше розумів, що боротьба неминуча, що вона потрібна і що вони поляжуть, але… як в пісні – "воля настане на їхніх збілілих кістках". Власне, якби не ця боротьба Української повстанської армії, не було б проголошення незалежності 24 роки тому… Він готовий був пожертвувати життям в ім'я високої мети.

Батько не був гордий та самозакоханий, тому підлеглі його не тільки поважали, але й любили – як командира.

-Если говорить о системе, с которой он боролся, то она свои преступления приписывала УПА?

- Приписувала не тільки УПА, але й багатьом іншим. Починаючи з розстрілу польских офіцерів військами НКВД. Ця брехня вилізла, але так воно було на кожному кроці, бо це підступна система.

Зараз слухаю російську пропаганду, вона більш витончена, ніж радянська була. Але власне – така ж. І не треба посилатись на Геббельса

, треба посилатись на творців радянської пропаганди, яка продовжується і зараз.

- А что вы думаете об украинских добровольческих батальйонах? Который из них идеологически ближе к УПА?

-Будь які добровольчі підрозділи, та всі хлопці, які за покликом серця пішли на захист України, і є там, на Донбасі - власне, які відстояли українську державу там, та зупинили агресію – настільки, наскільки могли – вони близькі до УПА, яка також формувалася на добровільних засадах. Ті, хто пішли самі – їм честь і шана.

- К сожалению, есть у нас и такое негативное явление – как мародерство в добровольческих батальйонах и в ВСУ. Как бы поступал с такими "паршивыми овцами" Роман Шухевич?

- Мародерство, пияцтво, та багато подібних інших речей є не допустими на війні, і тим більше під час повстанського руху. В УПА суворо переслідувалися такі речі. Розуміючи, що мародерство розкладає морально збройні сили, він зробив би трибунали.

Бо треба показати населенню, що українська армія краща за "ДНРівську" та несе їм позитивні зміни. А для цього потрібна сувора дисципліна

- Вы говорите – "показать населению", а часто приходится слышать, что такие факты нельзя предавать огласке, чтобы не подрывать патриотический дух. Как вы полагаете, нужно говорить правду, или скрывать негативные явления?

- Якщо карати – не буде таких явищ. Треба судити і казати людям – що були засуджені та покарані за це і це. Не поширюючи, але й не приховуючи. Щоби знали: покарання неминуче. Поки ж люди знають, що можна ухилитись від покарання, відкупитись – безумовно, такі явища будуть.

- Как вы оцениваете тот факт, что при Януковиче у Романа Шухевича отняли звание героя Украины?

- Суд в Донецьку визнав, що ця нагорода була надана незаконно. Але не зобов'язав Президента Януковича анулювати Указ попереднього Президента.

- То есть, Янукович не выполнил решение суда и Роман Шухевич остался героем Украины?

- Між іншим – так, Роман Шухевич героєм України залишився. Бо якщо ви подивитеся на офіційний сайт парламенту, то побачите, що Указ Ющенка не скасований. Але я взагалі ставлюся до цього скептично, бо то є спадщина Радянського: Героїв України прирівнюють до Героїв Праці, і вони є іншого порядку, не такі як, скажімо, Герої Радянського Союзу, а як другорядні. А Роман Шухевич – чи дають йому героя офіційно, чи не дають, чи визнають десь в кабінетах, чи не визнають – по домовленості з Путіним (бо той суд – Вищий адміністративний виконував вказівку), Роман Шухевич був і залишиться героєм. Його боротьба є свідченням героїзму.

- Скажите, а как вы попали в парламент именно с Радикальной партией?

-

Ляшко був єдиний, хто мені запропонував ввійти до списку. Я подумав і погодився, тому що маю свої планищодо роботи в парламентi

. І заради їх здійснення я б пішов і з іншою політичною силою. Я не є членом Радикальної партії, а тільки членом фракції. Маю свою позицію, а Ляшко якихось умов мені не виставляв. Я відчуваю себе вільним. Виступаю з певними законопроектами, які вважаю за потрібне. І прошу також інші фракції про підтримку.

- А способен работать на благо народа этот парламент?

- Він не є організований, якийсь такий дуже стихійний. Важко зробити, щоб він працював в єдиному напрямку. Дуже шкода, тому що там є люди, є сили, яким я не можу закинути відсутність патріотичності та намагання чогось осягнути. Але, оскільки вони розсіянні, вони не можуть зібратися в єдиний кулак. Є в мене певні надії, не знаю – може, й марні, бо парламент не достатньо працює на перемогу.

- Как вы оцениваете депутатов из числа бывших комбатов? Не возникает ощущение, что эти люди использовали добровольческое движение для попадания во власть?

- Думаю, часто це дійсно так. Вони могли б створити певну групу, консолідувати свої зусилля в ім'я тієї ж самої перемоги… Але цього не відчувається.

Розумієте, коли був Майдан, він був не за те, щоб замінити Януковича ще на когось. Але ми не бачимо зміни системи, і

парламент не працює на зміну системи, а її треба міняти.

- А с чего бы вы предложили начать менять систему?

- Боротися з корупцією. І робити це рішуче, не тягнути. Ось бачите – антикорупційне бюро, яке Президент хоче підім'яти під себе. Воно має бути незалежним та контрольованим парламентом.

Зараз кожен злочинець може відкупитися. Кожен може купувати посади. Не можна призначати кумів, сватів, братів. Це все є корупція. І тому боротьба з корупцією - це перше… Без цього нічого не буде.

Не буде в нас змін, як сказав один депутат, поки не закінчаться бізнес-партнери Президента, університетські товариші прем'єра, і грузинська діаспора в Україні.

І воно десь так і є. Не можна це брати за критерій для підбору кадрів. Професійність, чесність і відданість Україні – ось критерії, по яких треба підбирати кадри. І не треба брати на вищі посади американських, грузинських, литовських фахівців, в нас є достатньо своїх.

Треба швидше приступати до реформ прокуратури, судів. Судів і ще раз судів. І СБУ також! Дивіться, Наливайченко лише зараз, коли рік минув після Майдану, замінив начальника відділу кадрів.

-Вот что касается кумовства, вы бы законодательно запретили назначать на посты родственников первых лиц государства?

- Вони повинні нарешті зрозуміти, що так не можна. А якщо не розуміють, гальма якісь треба поставити на шляху президента, прем'єр-міністра, і інших - щоб такі призначення не могли відбуватися. А інакше нічого не буде.

Але на те, що цей парламент це зробить, я не дуже сподіваюсь. Він кволий, в його довголіття багато хто не вірить. А чи буде наступний кращий? Не знаю, чого ми зможемо дочекатись після наступних виборів… Тут треба і систему виборів міняти, бо вона є нікудишньою.

- Так вот и вопрос вопросов – как? Как менять систему, если власть не хочет сама себя менять? Третий майдан делать в условиях внешней агрессии нельзя, наверное. Какие же инструменты вы видите для давления на власть?

- Ви помиляєтесь, коли говорите, що влада не майданівська. Коли вони вийшли на Майдан та оголосили себе урядом опозиції, урядом змін, то цей "уряд" далеко таким не був – бо це ті ж самі люди, які вже були десь при владі. Але Майдан цих людей, хоча і сприйняв досить прохолодно, Майдан не сказав рішуче "ні". Бо вони проголосили себе урядом, а мікрофон був в їхніх руках.

Майдан повинен був відразу протестувати. Це перше. Друге – чи можливий він?

Нас дуже часто лякають тим, що "третій майдан" буде на руку агресору. Це знаєте… "Не смійте, не смійте нас рухати, бо війна і цим скористається Путін". Ми вже таке чули

Колись був такий "великий патріот", який казав: "Якщо ви проти нас, то ви комуністів підтримуєте". Неправда. Люди повинні не про те думати - "свої-не свої", а ставити питання про якість влади. І якщо люди вийдуть під парламент і зажадають від парламенту: приймайте те-то і те-то… І негайно, бо ми чекати не можемо!.. Вони будуть змушені це зробити.

- То есть, бояться протестов не стоит?

- Я вважаю, що ні.

-А вы знаете, что сейчас новая мода: если критикуешь Порошенко и Яценюка, ты рискуешь получить себе прозвище путиниста или агента Кремля. Так что и вы рискуете – сейчас скажут, что вы не настоящний бандеровец.

- Я вже до цього звик. Нехай ще агентом Кремля назвуть. Колись українсько-німецьким націоналістом був, агентом міжнародного імперіалізму, і ще кимсь... І то продовжуєтьсяі. Йдуть по цій протоптаній доріжці. Вони б на себе подивились – багато хто з тих, хто зараз при владі, бо такі є тісні зв'язки з певними кремлівськими структурами… Ну хоч би ось так:

що робить в Україні Медведчук? Він є в Києві, він кум Путіна, він часто буває на Банковій. Мало не кожен день. Чому?

- Может указания передает?

- Ось і треба спитати – того хто передає, і того хто отримує.

- Все эти трагические обстоятельства, которые мы переживаем, они приведут нас к прорыву, учитывая неизбежность этой войны? Когда она завершится, мы обретем не декоративную, а настоящую независимость?

- Я завжди казав, що ми маємо юридично визнану, але не фактичну незалежність, ми завжди плелися у фарватері РФ, і так було з усіма нашими колишніми Президентами. При всьому негативі Януковича він об'єднав українців своєю антиукраїнською політикою, він обурив всіх та об'єднав. А Росія своєю відкритою агресією довела, що ми не брати, і ми не друзі. Українці почали усвідомлювати, що її імперські амбіції завжди приводили до суперечності з нашими національними інтересами, що Росія – то є наш споконвічний ворог. Раніше Росія маскувалася за якимось слов'янським світом, якоюсь спільною історією, але показала свій оскал хижака. І це добре. Тепер ми ближче до незалежності. А Крим і Донбас, я свято переконаний у цьому, що вони повернуться. Коли - не знаю. Але повернуться, що б там не задумував Путін та інші. Ми переможемо. Я це знаю.

- То что люди стали постанческими лозунгами друг друга приветствовать, что возникла мода на патриотизм определенная - вас это радует?

- Ця хвиля українськості...

Колись Україна була незалежною до Збруча. Під час Помаранчевої революції - докотилася до Дніпра, десь до Сум, але південь і схід України майже не зачепила. А тепер настав момент, коли ця хвиля українськості докотилася до Чорного моря

Росія лякала бандерівцями, а люди побачили, що немає нічого страшного в тому, щоб мати почуття національної гідності, мати почуття патріотизму. Хотіти кращого майбутнього для свого народу і своєї країни - це добре.

- Недавно Петр Алексеевич оговорился, и, говоря о бандитах, упомянул "циничных бандеровцев". Некоторые считают, что оговорка по Фрейду. Как вы думаете, не боится ли Порошенко настоящих циничных бандеровцев?

- У нього є тяга до такої ж абсолютної влади, якої бажав Янукович. І він тут десь і Кучму, і Януковича успадковує. Він бачить конкурентів в кожному, хто не бажає всю повноту влади віддати одній людині.

Тому кожен крок до протесту йому дуже неприємний, але він повинен рахуватися і з законом і з ситуацією. Україна зараз навіть не така, якою була у 2005 році, вона вже післямайданівська, яка набула право на свободу. Україна завоювала кров'ю людей на Майдані право на волю, а тепер продовжує завойовувати на Донеччині. І з цим треба рахуватися. Народ, пролив кров за свою гідність, і він так просто владу не віддасть. Народ цю владу завоював, хоча і не отримав. Якщо Порошенко цього не розуміє, тим гірше для нього.

Раньше Юрий Романович поделился с "Обозревателем" мыслями о том, как нужно наказывать предателей национальных интересов, рассказал об угрозе сепаратизма внутри России и провел исторические параллели с событиями, которые имели место в мире накануне Второй мировой войны. Первую часть интервью с Юрием Шухевичем можно прочитать здесь:

Шухевич: Украину приносят Путину в жертву, как Чехословакию – Гитлеру

Наши блоги