Кравчук: Ми, на жаль, живемо без ідеології і моралі

Лічені дні залишилися до завершення 2012-го. Рік, що минає був насичений різноманітного роду політичними подіями. Проте навряд чи хтось заперечить, що політичну погоду цього періоду диктували парламентські вибори. Саме під знаком народного волевиявлення і проходив 2012-й. Перед тим як прийняти той чи інший закон, депутати розмірковували над тим , як це рішення вплине на їхні електоральні позиції. Робити різкі рухи та ухвалювати потрібні, але непопулярні рішення дещо побоювалася влада. Опозиція своєю чергою, реагуючи на суспільний запит, зробила вдалий об’єднавчий крок. Очевидно, що "плоди" усіх цих процесів пожинатимемо вже у 2013-му. А поки що – спільно з екс-президентом Леонідом Крачуком підбиваємо підсумки року, що минає.

- Погоджуєтеся з тим, що політичною подією №1 у році, що минає, були саме парламентські вибори?

- Так, безперечно. Тим більше, що ці вибори відрізнялися від попередніх і за змістом, і за результатом. Вперше в парламент пройшли дві нові політичні партії: "Свобода" і УДАР. Це партії які до цього не мали широкого розголосу в суспільстві. Але завдяки радикалізації політичного життя і бажанню пошуку нових політичних облич, виборці обрали невідомі широкому загалу партії до парламенту.

Але найвищою подією, не тільки політичною, а й соціально-іміджевою, стало Євро-2012.

- Ви, до речі, єдиний з колишніх Президентів, хто відвідав церемонію відкриття сесії новообраної Верховної Ради. Які прогнози щодо подальшої роботи парламенту?

- Ви знаєте, коли я побачив депутатів в одязі, який репрезентував їхню позицію щодо Юлії Тимошенко та політичної ситуації в Україні загалом, почав думати про те, що у ВР почалося серйозне протистояння. Але потім я придивився, поспілкувався з депутатами в кулуарах і зробив висновок, що парламентаризм в Україні до цього досяг такого рівня падіння, політичної корупції та аморальності, що далі вже падати немає куди. Що ми бачили? Не лише бійки, а й голосування з порушенням Конституції, голосування без будь-яких обґрунтувань і т.п. Трощили меблі, душили один одного і ніхто не звертав особливої уваги на таке явище як парламентаризм.

І я подумав: якщо нові сили які прийшли в парламент, почнуть робити те саме, це стане ознакою того, що парламент в Україні перестає існувати як такий.

- Кілька засідань ВР вже було. Були й бійки. Отож, які прогнози: український парламентаризм стоїть на стежці, що веде до прірви, чи…?

- Але тут зміст бійок був іншим! Тобто, бійка йшла не за те, щоб протягнути якийсь закон для чиєїсь вигоди чи приниження України (як у випадку з прийняттям закону "Про основи державної мовної політики"). Вперше бійка йшла за те, щоб дотримуватися Конституції і Регламенту. Це вже щось інше, і я на цьому роблю акцент. До речі, ця бійка не пройшла даремно. Так, ще зарано говорити про якісь значущі успіхи, але, як то кажуть, пошептало. Ви ж подивіться, і комітети поділили, і питання про сенсорну кнопку підняли… Тобто, вже дійшли до такої межі, коли далі йти не можна: або повний розвал, або поступове, дуже-дуже повільне повернення до здорового глузду.

- Зараз багато говорять про роль Верховної Ради в контексті грядущих президентських виборів. Які ваші міркування з цього приводу?

- Верховна Рада не може бути осторонь, це очевидно. У чинному парламенті владною політичною силою є Партія регіонів. І тому саме перед ПР на президентських виборах стоїть дуже відповідальне завдання. Їм до цього часу необхідно сформувати реальну ідеологію, адже сьогодні ідеологічної концепції там і близько не має.

- Вони в цьому не одинокі…

- Але як не крути, для того щоб перемагати на виборах в 2015 році, потрібна, по-перше, ідеологія, а по-друге - мораль в політиці. Візьмемо приклад з Табаловим. Він поклявся на Біблії, що буде підтримувати опозицію. Прийшов в парламент і передумав підтримувати. За православною мораллю, це називається клятвопреступнічеством. Незалежно від того, яку політичну силу він зрадив на Біблії, він, з точки зору великої православної моралі, не може бути долучений до будь-якої політичної сили. Якщо наприклад Партія регіонів бере цю людину до себе у фракцію або залучає до голосування, значить вона переймає на себе його мораль.

В ідеології немає дрібниць. Один приклад може змінити уяву про всю систему. Візьмемо звіряче вбивство Макар, яке потрясло всю Україну. Це – один приклад, який змінив всю систему оцінок і т.д.

Інший приклад. Всі чули історію про те, що в Києві зараз хочуть виселити вчительку і забрати в неї землю. І вона готова вмерти, аби цього не допустити. А всі дивляться і мовчать. В тому числі, владна сила. Розмови про те, що ми мовляв не хочемо втручатися в суди і так далі – це все ілюзії, які не мають нічого спільного з ідеологією. Моральна оцінка ситуації має бути! Не потрібно оцінювати з точки зору права, Кримінально-процесуального кодексу, тощо. В рішення судів дійсно не потрібно втручатися. Але дати моральну оцінку того що відбувається, необхідно. Мораль завжди вища за будь-який закон, тому що мораль існувала ще до утворення держав.

Нашому суспільству притаманна православна мораль. Що вона тлумачить? Що для православної людини честь, совість і гідність є найвищою цінністю і це слова Бога. Що каже, скажімо західна мораль? Хай згорить Рим, аби торжествувало право. Там право вище моралі. І подивіться, що зараз відбувається на Заході. Візьмемо, одностатеві шлюби. Право, як бачимо, задушило мораль.

Будь-яка партія (тим більше партія, що знаходиться при владі) мусить ідеологічно, морально давати оцінки таким речам, які межують або вже перейшли межі всього людяного, що є. Якщо цього не робиться, молодь дивиться і думає: "Якщо владні сили мовчать, можливо так і треба?".

- Гадаєте в ПР розуміють всю важливість того, про що ви зараз говорите?

- Не знаю, чи розуміють зараз, але прочитають і можливо зрозуміють.

- Припустимо, що зрозуміли. До 2015-го це все реально виправити?

- Все виправити неможливо. На жаль, за великим рахунком ми 21 рік живемо без ідеології і моралі. І якщо так піде й надалі, це буде небезпечно для подальшого розвитку суспільства.

У нас в багатьох людей поки що царське мислення. А це означає, що люди чекають, щоб хвиля пішла від владної партії та влади загалом. Мають бути моральні, ідеологічні оцінки. І вони не повинні бути поодинокими та випадковими. Я не знаю, скільки потрібно політичних, моральних і чисто людських авторитетів долучити, щоб слово почули, щоб зупинилися, озирнулися і подумали: "Правильно ми робимо, чи ні?".

- Однією з найобговорюваніших тем сьогодні є формування нового складу уряду. Вам зрозумілі усі призначення?

- Я на це запитання відповідаю в двох площинах. Перша - об’єктивна. Чи дотримався Президент Янукович Конституції і закону про Кабінет міністрів, призначаючи новий склад КМУ? Відповідаю: дотримався стовідсотково. Тобто звинувачувати (як це роблять окремі політики) Президента в тому, що він зробив щось не так – некоректно.

Друга площина – суб’єктивна. Президент, у відповідності зі своїми повноваженнями, сформував уряд. Це його право і відповідальність перед народом України. Якби я був Президентом, я би сформував зовсім інший уряд. І тоді б це було моїм правом. Тобто, це вже суб’єктивний підхід.

В урядових призначеннях для мене зрозуміло майже все, окрім Королевської. Хто вона: опозиціонер в уряді? Якби була висока політична культура, потрібно було б вийти до людей і сказати: "Я прийняла таке рішення. На вибори я йшла як опозиціонер, шельмувала Президента, прем’єра, а тепер я передумала і хочу з ними працювати". Як би люди оцінили цей крок – це вже їхня справа, але це було б публічне визнання зміни своєї політичної позиції. А якщо це не зміна політичної позиції, потрібно вийти і сказати: "Президент погодився з тим, що я буду одним опозиціонером у Кабінеті міністрів".

- А що ви думаєте про уряд загалом?

- Там багато прагматиків. Це й перший віце-прем’єр, міністр фінансів, інші. Це молоді технократи, які пришли в уряд з певними амбіціями. Словом, це справді молоді тигри. Головне, щоб вони не перетворилися на старих котів.

- Зовнішньополітичний вектор 2012-го. Який підсумковий "діагноз" тут можна поставити?

- Цей рік можна назвати не успішним в наших зовнішньополітичних справах. Реального політичного курсу, проораного як траншея, ми так і не вибудували. Національно-стратегічне питання – це наш європейський курс. І коли таке стратегічне питання вирішується, всі останні питання – дрібні. Навіть питання, які пов’язані з судами, опозицією і таке інше. Все потрібно підпорядкувати стратегічному завданню. Підкреслюю, все! Ми маємо стати членами європейської спільноти і це найголовніше. Цього питання ми, на жаль, не вирішили. А якщо цьому не підпорядкувати всі дії у внутрішній і зовнішній політиці, ми й надалі будемо кидатися то туди, а то туди…