УкрРус

Геннадій Москаль: в Європейському Союзі подвійні стандарти щодо торгівлі людьми

Читати українською
  • Геннадій Москаль: в Європейському Союзі подвійні стандарти щодо торгівлі людьми

У другій частині інтерв’ю голова Закарпатської обласної адміністрації Геннадій Москаль розповів "Обозревателю" про те, хто і що переправляв контрабандою в Євросоюз, як в європейських борделях з`являються українські повії, чи дійсно на Закарпатті існує загроза сепаратизму та як саме варто повертати Крим і Донбас. Першу частину розмови читайте тут.

- Геннадій Геннадійович, а давайте пройдемося по тих пунктах по контрабанді, які ви озвучили. Яка ситуація по кожному з них є станом на сьогодні? Маю на увазі контрабанду цигарок, бурштину, повій і проблему мігрантів.

- Що стосується нелегальних мігрантів – у нас нема тої проблеми, яку мають європейські країни з боку Балкан, з боку Греції і так далі. Це – транснаціональна злочинність, тут все не просто. Закарпаття – лише складова частина цієї транснаціональної проблеми. Людина платить гроші десь у Шрі-Ланці, щоб її доправили ,скажімо, в Париж, в такий-то ресторан, де для неї вже заброньоване місце офіціанта, бармена, кухаря чи посудомийки. Тому і проблему треба розглядати в цілому.

Я давно кажу: ми маємо переорієнтувати свою правоохоронну систему на співпрацю з Європолом, а не з забюрократизованим Інтерполом, який ніяк не може визначитись – і то знімає Януковича з розшуку, то знову ставить… Посміховисько якесь!

Чому Європол? Бо понад 90% всіх справ ми маємо з країнами Європейського Союзу, а не з ЮАР, Перу, Бразилією чи Аргентиною. Тому логічно було би саме цей ланцюжок співпраці створювати. І оперативні працівники мали би на цьому ланцюжку сидіти – і відслідковувати. Але кому то цікаво? Нічого цього в Україні не робиться. Поскидали всі проблеми на прикордонників і цивільну міграційну службу.

Що ж стосується повій… Що можу сказати? Хіба що те, що в країнах ЄС процвітає така ж корупція, як і у нас. В іншому разі, як ті повії отримують легально візи?

- Хороше питання, між іншим!

- От я їх сто раз питав – ніяк мені на це питання не хочуть відповісти! Я кажу: добре, от у нас проблема – деякі країни відмовляли в видачі віз. Це було ще коли я в Києві працював. Та й зараз відмовляють. То в тебе коштів на банківському рахунку замало, то того нема, то третього, то десятого… А коли приїдеш в ці країни – хто там танцює? Там вже нема ні росіянок, нікого. Запитаєш – всі з України. То чого ж ви їх не видворите?

Знаєте, що відповідають? Бо вони тут легально. Вони мають робочу візу. То в мене тоді питання: а як же ви бл*дям пороздавали візи, а на нас кричите, що ми корумповані і не боремося з торгівлею людьми? Ще й гроші нам на боротьбу з торгівлею людьми даєте! От поясніть мені цей парадокс?

Ніхто не може пояснити.

У мене складається враження, що в Європейському Союзі існують якісь подвійні стандарти. То вони нічого під носом у себе не бачать, а то – починають кричати: ой, у вас он торгівля людьми!

- А що кажуть?

- Кажуть: у нас тут свобода. Як у Ільфа і Петрова – всесвітня ліга сексуальних реформ. Вони кажуть: це в нас не заборонено.

Але чекайте! Хтось цих людей сюди поставив? Ми в Україні також кажемо - нема питань. Жінка може мати чоловіка, може мати 10 коханців. Але між ними не має бути посередника, який би на цьому заробляв. Ось в чому питання! Але з цим якраз ніхто не бореться.

В Радянському Союзі, думаєте, такого не було? Було. Але тоді не було посередників. Були просто собі "женщіни льогкого повєдєнія". І "аморальний поступок". За це могли розпечатати в "Комсомольському прожекторі" чи ще десь. Могли на зборах пропісочити. Виключити з комсомолу – за ту саму аморальну поведінку. А сьогодні це бізнес.

І у мене складається враження, що в Європейському Союзі існують якісь подвійні стандарти. То вони нічого під носом у себе не бачать, а то – починають кричати: ой, у вас он торгівля людьми! А куди ці люди їдуть? Ми їх в Анголу посилаємо? Чи може в Сомалі? В Чад? Вони ж всі – у вас в нічних клубах, в будинках розпусти європейських.

- І легально…

І легально. Мені сказали, що вони мають робочу візу…. Ну, все!.. Що я можу сказати?! То чого ви кричите на нас? Чим ви від нас відрізняєтесь? Ви декларуєте, скільки ви грошей витрачаєте на повій? Ви це декларуєте? Ні, кажуть, це приватна справа. То чого нас заставляєте – і брудну білизну, і все напоказ виставляти?

- Бог з ними, з повіями… Що з цигарками і бурштином? В одному з нещодавніх інтерв`ю ви зробили гучну заяву – що контрабанда вже подолана…

- Системної контрабанди цигарок нема.

Ми ще маємо проблеми на українсько-румунському кордоні, по "зеленій лінії" - через те, що з обох боків кордону українські села. Люди там, до речі, дуже ображаються, коли ми кажемо, що вони діаспора. Ми? – перепитують. Як? Ми тут народилися, жили, живемо і будемо жити. Це кордони рухалися туди-назад.

Я до того, що їм легко домовлятися.

Але зараз це все притихло – погодні умови не сприяють. Сніг. По "зеленому кордону" ходити дуже тяжко. Ясно, що щось таки носять. Але, за нашими даними, якщо він взяв 100 блоків цигарок – 70 з них забирають або наші, або румунські прикордонники. Тобто, такі "заробітки" собі на збиток виходять. І ця проблема потроху згасає.

Щодо фур – їх зараз немає. Вся ця система просто посипалася. Наші правоохоронні органи об’єднали зусилля за закордонними колегами – і змогли це все зупинити.

Розумієте, в європейських країнах справу можуть вести 3, 4, 5 років – але коли все задокументують і когось затримають – то він вже не вийде ні на поруки, ні під заставу. І вони там отримують так, що часом кількість років утримання у в’язниці вдвічі перевищує середню тривалість життя по Україні.

Сьогодні ця співпраця йде дуже активно. Всю інформацію по контрабанді, яка в нас була, ми не давали ні в інтерполи, ні через міністерства – ми їм напряму все дали. Це не таємна інформація, не державна таємниця. Це інформація, яка напрацьовувалась роками. Беріть, користайтесь! Ось вони і скористались. І станом на сьогодні жодна фура з цигарками через кордон не пройшла.

А те, що люди везуть по два-три блоки, розпихують ті цигарки, де можуть… Я збирав митників, прикордонників і казав їм, щоб не робили з того велику трагедію. Бо то люди від злиднів спасаються. Завжди прикордонні області жили з прикордонної торгівлі. То не є великий злочин. То людина робить, щоб окупити дорогу і щось дітям чи собі поїсти купити.

- Ви передавали цю інформацію закордонним правоохоронним органам тому, що не довіряєте нашим правоохоронцям, чи тому, що у нас за контрабанду передбачена лише адміністративна відповідальність?

- Дійсно. У нас за контрабанду передбачена лише адмінвідповідальність. То кому тут передавати? Нащо?

А там відповідальність кримінальна. Там з цим чітко. Плюс – замовлення ж не йдуть з Угорщини, Румунії, Словаччини чи Польщі. Замовлення формують в Італії, Франції, Німеччині, Іспанії, Англії. Звідти ж передаються гроші, на які тут закуповуються ліві, без акцизних марок або з липовими акцизами цигарки.

Наприкінці січня один з організаторів контрабанди цигарок, Роланд Садовий, був затриманий. Думаю, арешти причетних до цієї справи продовжаться.

Те, що люди везуть по два-три блоки, розпихують ті цигарки, де можуть… Я збирав митників, прикордонників і казав їм, щоб не робили з того велику трагедію. Бо то люди від злиднів спасаються

- А як взагалі функціонував закарпатський механізм контрабанди цигарок?

- Були люди, які домовлялися з угорськими прикордонниками. Фури йшли лише через два КПП –"Тиса" і "Лужанка". Насправді, все не так просто, як більшість людей собі це уявляє. Бо там встановлені спеціальні сканери, через які має пройти кожна фура. А ці сканери просвічували все.

- І як їх обходили?

- Справа в тому, що раз на місяць ці сканери мали проходити профілактику. Контрабандистам залишалося подбати про те, щоб і українська, і угорська зміни прикордонників були підлаштовані під одних і тих же людей. І навіть в цьому разі не можна було просто напакувати фуру – і поїхати.

Ми тут дуже добре розуміємо, що таке Європа без кордонів. Якщо ти вже пройшов угорську митницю – далі вже їдеш до Італії, Франції, Іспанії, Англії, Австрії, куди хочеш. Нема кордонів. Нема митниць. Нема нічого. Але тут люди мали робити ліві папери. Чітко вказувати адреси.

Тому що те, що передається через "зелений кордон" - то довга схема і низькі заробітки.

Там як все працює? В селі вздовж кордону є 4 хати, які з оптового складу нелегальних цигарок беруть дрібним оптом. Потім ті "грузчики", які несуть ці цигарки, беруть у них, їм за те платять 150 грн за блок. Причому якщо у нього ті цигарки забрали чи він їх кинув і втік – він несе матеріальну відповідальність. Потім на тому боці такі самі "грузчики" приймають ці коробки, везуть у села, в такі ж будинки, а вже звідти вони переправляються на якусь липову фірму, де цигарки накопичуються аж поки не буде повна фура.

Але там – в Італії, Франції, Німеччині позакривали ці склади, куди все звозилось. Пройшли великі арешти митників та прикордонників в Угорщині. Тому сьогодні ця система вже не може працювати – вона завалилася, як картковий будиночок. Мені фахівці казали, що на відновлення того всього піде півтора роки, не менше.

- Є приблизні хоча би цифри, про які прибутки йшлося?

- Тяжко сказати. Хто ж це афішував?

- Це великі гроші, правильно?

- Великі? Смієтеся? Це надвеликі гроші. За даними Європолу бізнес тютюновими виробами на першому місці по прибутковості. Там отримували надприбутки. Таких грошей не заробляють ні на торгівлі наркотиками чи зброєю, ні на проституції, ні на нелегалах.

Я погроз не боюся - цей рубікон давним-давно в житті перейшов. Притримуюсь одного правила: на все воля Божа

- Садовий, якого затримали, організовував контрабанду, але навряд чи він стояв на вершині цієї піраміди. Чи знаєте ви, хто кришує контрабанду на Закарпатті? І чи не боїтесь, що ці люди зачаїли зло на вас, втративши свої надприбутки?

- В тому, що вони на мене зло затаїли, в мене навіть сумніву немає. Так, Садовий в цій історії – ключовий персонаж. Але хто стоїть за всім цим, я не знаю. Сподіваюсь на прискіпливість і скрупульозність поліції Німеччини. Садовий в оперативній розробці був близько 4 років. Він має громадянство Німеччини і України. Наближений до клану Балог. Навіть є співзасновником деяких їхніх спільних фірм.

Але тяжко сказати. Перед затриманням Садового затримали ряд угорських митників і прикордонників. Правоохоронці з ними працювали дуже серйозно. Думаю, вони багато цікавого розповіли.

Закарпаття є базою, де цей товар формувався, грузився в фури, тут оформлявся, опечатувався тією ж митницею. Писалося, що там деревина чи хто зна що ще. І це все їхало на конкретну адресу. І це все робив Садовий. Він домовлявся з угорськими прикордонниками, митниками, визначав зміну, в яку це все було домовлено з нашими. Я не можу сказати, які європейські правоохоронці мають дані. І як він з ними буде співпрацювати.

- Вам не погрожували? Маю на увазі, чи не було таких погроз, які би ви пов’язували саме з припиненням контрабанди?

- Я цей рубікон давним-давно в житті перейшов. Притримуюсь одного правила: на все воля Божа.

Вчора мені повідомили, що головна воєнна прокуратура винесла постанову про мою охорону.

- А до чого тут вони?

- Ця постанова не пов’язана з подіями на Закарпатті. Це пов’язано ще з подіями на Луганщині, коли було взірвано мобільну групу. При мені було два аналогічних підриви. На тій же дорозі.

Знаєте, ми навіть не їздили тією верхньою дорогою, де згодом загинула мобільна група Ендрю. Ми, якщо треба було в той бік їхати, їхали вздовж "ЛНР" до Донця нижньою дорогою. При тому, що там нас могли розстріляти просто з автомата. Там ліс, нічого не видно. Але попри те, нижня дорога була більш безпечною, ніж верхня. Де при мені, я ж кажу, було два аналогічних підриви.

Мене допитували по тому питанню. Я сказав свої версії, своє бачення… Ми коли їхали з Трьохізбенки, то взяли в супровід бійців із батальйону "Айдар". Шустрі такі хлопці. У той час паралельно з нами в бік окупованої території їхали дрібні "контрабандисти". Щось дрібне перевозили, щоб продати на окупованій території й заробити пару сотень гривень (овочі, солодку воду, інші продукти). Так ось "айдарівці" наші машини поставили серед їхніх, і бойовики з протилежного боку Сіверського Донця не бачили, де ми, а де місцеві мешканці. Але потім нас усе-таки засікли і хотіли розстріляти. То бійці "Айдару" подзвонили на той бік і сказали: хай лиш один постріл – ви нас знаєте. Ми прийдемо вночі – і вам горлянки поперерізаємо.

- Чому лише зараз зайшла мова про вашу охорону?

- Я не знаю, що там зараз сталося. Мені подзвонив військовий прокурор і каже, що там розвиваються нехороші події… Але я сказав, що знав, що міг – а далі хай слідство розбирається. Той розстріл відбувся вже не при мені.

- Ви працювали на Луганщині і бачили, наскільки там серйозна ситуація з сепаратизмом. Закарпаття може спалахнути як Донбас?

- Ой, це накручується!

- Тут немає устремлінь до якогось відділення?

- Якщо Угорщина підтримує свою громаду, це що - сепаратизм? Повна маячня!

От хто, скажіть, заважає Україні підтримувати українців в інших країнах? Вони ж не скрізь живуть аж дуже заможно. Хто заважає? Ніхто. Наша держава і тих не може підтримати, хто живе на території України.

А та держава – може. І знаєте – мені легше піти в Угорщину і домовитись, щоб дали грошей на якийсь проект – дорогу, школу, садочок, ще щось – ніж вирішувати ці питання з українським урядом. От легше.

І я не бачу ніякого криміналу в тому, що людина вважає себе угорцем, співає угорських пісень, танцює угорські танці… Навпаки – ми завжди відвідуємо всі фестивалі, куди нас запрошують. І не бачимо тут крамоли.

Так само – і з лемками. Так само – з бойками на сусідній Львівщині. Так само роблять словаки і румуни. В першу неділю березня, наприклад, вони святкують національне свято мерцішор. Це їхнє традиційне свято, що існує з давніх-давен. І що – ми маємо сказати тепер, що то сепаратисти збираються? Ні!

Якщо Угорщина підтримує свою громаду, це що - сепаратизм? Повна маячня!

- А русини?

- Я вас прошу… Ця проблема вже давно присипана нафталіном. Ті, хто був надто активний – вже засуджені. Інші – в розшуку.

Це Росія завжди цю тему піднімає. Ось і недавно, кажуть, Лавров знов щось там заявляв з цього приводу. Росія вирішила, що тут, на Закарпатті, можна розхитати ситуацію. А чорта лисого вони вгадали! Тут щороку проводиться русинський фестиваль "Червена Ружа". Раніше губернатори боялись того фестивалю, як чорт ладану. А ми пішли. І нічого. Цілі й досі.

Так що заспокойтеся – ніякої загрози сепаратизму на Закарпатті нема. Це Віктор Іванович Балога, аби показати свою тут значимість, продемонструвати вищому керівництву держави, що він тут все в руках тримає, завжди згущав фарби і лякав всіх тут.

- Тобто, якщо раптом станеться диво і буде ухвалено особливий статус для окремих районів Донецької і Луганської областей, тут ви не чекаєте ніяких заворушень?

Дива не буде.

- І тим не менше. Єфремов свого часу теж намагався продемонструвати власну значимість і бачимо чим це закінчилось…

- Дива не буде. Не надійтесь. Про особливий статус можна комусь іншому розповідати. Але не мені. Я там працював.

ЄС хоче якось це заладити. Та й Америка, та всі інші. Але, на жаль, ніяким особливим статусом цю проблему вирішити не можна.

- Тільки військовим шляхом?

- Тільки військовим. І тільки коли підуть росіяни звідти.

А як вирішити проблему Криму? Ну от всі кричать: "Крим наш! Наш! Наш!". А запитаєш, як його зробити нашим – ніхто нічого конкретного сказати не може. Ми тільки можемо зробити так, як зробила Росія – якщо окріпнемо у військовому плані. Сильно окріпнемо. Другого шляху я не бачу. Кричати – то марна справа.

І знову ж таки – а ми поміняємо настрої людей в Криму, на Донбасі? Може, ми вже їх поміняли? Ні! Подивіться на вибори, що пройшли на Донбасі. В кого там більшість? Правильно, в Опоблоку. Нічого ж не змінилось.

Знаєте, чому з Закарпаттям так не вийде? Бо тут люди не підтримають цього всього. А на Донбасі і в Криму насіння впало на родючий, підготовлений грунт. Ти їм хоч кіл на голові теши – а вони тобі "хлєбушек в Росії вкуснєє, і свєт ярчє, і газ…".

Я три рази жив і працював в Криму. В мене там багато друзів, знайомих – і серед росіян, і серед кримських татар, і серед вірмен – серед всіх, хто там жив. Як гадаєте, хочуть вони назад в Україну? Зі 100% 99,9% не хочуть. "Трудно, Геннадий Геннадьевич, трудно. Но у вас нам делать нечего. Вы хотите, чтобы наши мужья умирали за Донбасс? Чтобы наши мужья и дети стреляли русский в русского, православный в православного?"… Я таким кажу: то ваші сини і чоловіки стріляють сьогодні в Сирії. У відповідь чую: "Это – другое дело".

На Донбасі і в Криму насіння впало на родючий, підготовлений грунт. Ти їм хоч кіл на голові теши – а вони тобі "хлєбушек в Росії вкуснєє, і свєт ярчє, і газ…".

А в нас же не було воєн поміж православними. Завжди воювали з іновірцями. Під час Другої світової – з німецькими лютеранами, протестантами. В Першу світову – з католиками і протестантами. У 1812 році – з католиками-французами. А православні з православними – вперше. І без кримчан воюють. Що ж робити? Що це за війна, - запитую у них, - де росіянин в росіянина, українець в українця, православний в православного стріляє? Чи це світ перевернувся? А вони: "Не хотим мы назад в Украину".

Скажіть, якщо народ не хоче, як це зробити? Криками? Гаслами?

З людьми треба працювати. З людьми. Я про це казав неодноразово і в Києві, що на Донбасі з людьми треба працювати дуже добре. І напряму їм казав. До мене було абсолютно нормальне там відношення. Мені ніхто нічого не говорив. Але між мною і Києвом була прірва. Її треба було чимось наповнювати. І це - загальноукраїнська проблема. Як вовка не годуй – вовк все одно в ліс дивиться.

Наши блоги