Як Піскун втретє Генпрокурором став. Репортаж із суду

Святослав Піскун з самого початку почувався на суді «зіркою». Він посміхався в камери та демонстративно махав рукою у відповідь громадянам, які кричали йому «Ганьба!». А який натовп журналістів він збирав навколо себе під час перерв, коли представники Президента - міністр юстиції Головатий та радник Президента з юридичних питань Полудьонний - сумували наодинці.

Щоправда ці двоє самі були винні. Після кількох невдалих спроб підійти до міністра юстиції журналісти оминали Головатого десятою дорогою. Перша сварка Головатого з журналістами сталася ще на першому засіданні. Коли кореспондентка «Ери» попросила Полудьонного пояснити, чому сторона відповідачів вимагає в суд Піскуна, Головатого, який до того відмовлявся давати коментарі, наче щось вжалило: «Чого не питаєте мене? Це ж я подав відповідне клопотання! Я знаю, у вас там на «Ері» заборонено випускати мене в ефір!» - сходу наїхав він на здивовану журналістку. Сергій Петрович на цьому не зупинився, продовжив розповідати про куплених журналістів та табу на голову Мін’юсту, яке нібито існує не багатьох телеканалах.

Журналістка «Ери» не знала, що й сказати, вражена такою бурхливою реакцією. «Сергію Петровичу, а ви не припускаєте, що Полудьонний журналістці просто більше сподобався як мужчина?», - не розгубилася журналістка з «плюсів». Головатий аж позеленів і розтікся досконалою науково обґрунтованою промовою про цивілізоване суспільство та статеві стосунки. «Ви не зрозуміли, я без натяків?» - добила Валентина. Головатий на це відповів ще промовою, яка завершилась порадою журналістці: якщо вона хоче великого та полум’яного кохання, нехай «іде на сіновал»…

Після цього були ще викинуті диктофони від «представників Президента», які остаточно утвердили в журналістах внутрішнє табу на Головатого. Коли черговий раз сторони зібралися в залі Шевченківського суду, мікрофони стояли лише на столі Святослава Піскуна.

Тим паче, що той на попередньому засіданні суду розповідав такі веселі речі, на які здатен лише Святослав Михайлович. Чого лише коштувало його пояснення, чому в той день, коли Президент підписав указ про звільнення, Піскун знаходився на лікарняному, і разом з тим безліч людей бачила його в Генпрокуратурі. Питання це - не випадкове. Справа в тому, що наявність лікарняного листа було одним з доказів Піскуна, що Президент звільнив його незаконно. Згідно з трудовим кодексом, людину не можна звільняти під час її хвороби. «Піскун, як у фільмі про барона Мюнхаузена, в нього навіть на хворобу довідка знайшлася», - іронізував відповідач Полуденний.

А Піскун тим часом розповів, як він хворів. Виявляється, Святослав Михайлович зранку себе погано почував, тож пішов у поліклініку. Однак через велику чергу!!! він так і не потрапив на прийом до лікаря, а поїхав на роботу. «У мене була важлива нарада, куди мусила прийти Катерина Ющенко», - пояснив Піскун. За словами другого генпрокурора, дружина Президента не прийшла, зате журналісти йому повідомили, що він щойно звільнений. Потім Піскуну стало погано, його відвезли в лікарню. «Лежу я на ліжку й думаю: а може це брехня, що Рибачук заявив про моє звільнення. Адже напередодні я розмовляв з Президентом, він був зі мною ласкавий. Тож я подумав, та й вирішив повернутися на роботу…»

Під час цієї розповіді не смішно було тільки судді Морозу. Вся гамма почуттів була намальована на його обличчі. Тут було все, крім жартів. Він навіть не слухав Піскуна, а гарячково думав, яке рішення прийняти по справі. Тим паче, що міністр юстиції звинувачував його в домовленостях з Пискуном, а Піскун, в свою чергу, стверджував, що присутність міністра в якості відповідача - це тиск на суд.

Суддя був такий замислений, що йому під час вирішального засідання навіть не заважав страшенний безлад в залі суду. Справа в тому, що на суд прийшли прихильники та противники Піскуна. Вони рвали плакати, кричали різні грубощі, посилали один одного до Порошенка. Дійшло навіть до того, що суддя Мороз був змушений об’явити перерву й покинув залу. Побоюючись фанатів, персонал суду вивів також Піскуна та Головатого в бокові двері, на сходи чорного ходу. Головатий звернувся до правоохоронців, які там чатували: «Виведіть людей». «Ми - конвой. Ми лише підсудних водимо», - розвели руками міліціонери. Так і стояли поряд на одній обдертій холодній бетонній площадці Піскун та Головатий. І хоча між ними відстань була не більше метра, склалося враження, що їх розділяли цілі галактики. Вони не те що слова один-одному не сказали - дивилися, як на пусте місце.

Головатий з Полудьонним обговорювали стан судів та машини соціаліста Рудьковського. «Він стільки моделей переміняв, всі машини спробував. Якби біля Верховної Ради була злітно-посадочна смуга, певно перейшов би на літаки», - розповідав Головатий своїй компанії.

Піскун в цей час розповідав «Обозу», про минуле Головатого. Зараз Сергій Петрович стверджує, що відносини Президента та генпрокурора виключно конституційно-правові, через що позивачеві не можна апелювати про порушення його трудових прав. Але ж сам Головатий в 1997 році подавав аналогічний позов до суду. «Він тоді оскаржував Указ Президента про своє звільнення з посади. Казав, що Президент порушив його трудові права бо звільнив, коли він перебував у відпустці», - заявив Піскун. «Це правда?», - спитав «Обоз» у Головатого, який стояв поряд і не міг не чути. «Всі коментарі після суду», - звично відрізав міністр справедливості.

А Піскун тим часом критикував свого наступника. Мовляв, генпрокуратура не взялася розслідувати платіжки Березовського. «Медведько сказав: «Туфта». Я б за таке звільнив», - згущав фарби Святослав Михайлович. Він розповів, що продовжує жити на державній дачі. «Не має ще такої людини, яка у мене б щось забрала… Хоча автомобіль службовий забрали», - визнав Піскун.

Нарешті в залі стало тихо, сторони змогли повернутися на свої місця. Скоро зайшли й журналісти, які стали колом навколо Святослава Михайловича. За ними знову пробралися «фанати» Піскуна. «Ось ви кажете, що коли вас звільнили - без машини залишили, а ви мене лишили без сім’ї», - істерично кричала Піскуну жінка в жовтому. «То йди на майдан, став намет», - перекрикувала її інша, очевидно з групи підтримки. «Там вже намети Порошенко поставив», - відгризалася «жовта». «Так хай тобі Порошенко й пояснить, чому Піскуна звільнили», - відповіла її опонентка.

«А ви, до речі, на Майдан підете?», - питали Піскуна журналісти. «Піду, тільки не на сцену. А що? Моя донька постіль в намети носила, їжу. Чому мені не піти? Піду з друзями, але без намета», - заявив Піскун. Затим журналісти почали цікавитися, з ким Піскун збирається йти на вибори. Той почав перебирати політичні сили: «Не «Пора», Тимошенко не візьме, Лазаренко - точно ні, з Януковичем - не знаю». «Може, з комуністами, як Потебенько?», - запропонували журналісти. «А що? - З комуністами затишно. Вони завжди праві. Але я з ними ще переговори не вів. Та й що я можу запропонувати?», - зауважив Піскун. «Як - що? Чемодан компромату, певні знання?» - підказали журналісти. «Трохи є», - визнав Піскун, навмисно не деталізуючи, чого - компромату чи знань.

Раптом Святослав Михайлович зробив круглі очі, і «відкрив в собі Америку»: «От ви чули, Головатий заявив, що генпрокурор - політична особа. Так от, я вам кажу, яка я політична особа, якщо навіть не маю політичних переконань. Значить, буду очолювати «Партію Зелених»! Після невеликої паузи він додав, що досі хоче працювати помічником депутата, однак ніхто йому не пропонував.

Нарешті мова зайшла про резонансні справи. Тут Піскун заявив, що його звільнили через справу Гонгадзе. «Я розкрив справу Гонгадзе… Може не до кінця… А може це хтось не захотів, щоб я її до кінця розкрив», - повідав публіці Святослав Михайлович. А далі продемонстрував вперте небажання щось говорити про справу отруєння Ющенка. «Я її не читав, бо після того як, генпрокурор читає справу, він повинен давати вказівки», - заявив Піскун. «Не віриться, що вам було не цікаво, хто отруїв Ющенка?», - зауважили журналісти. «Звісно, цікаво. Тобто, я знаю, що у тій справі. Однак офіційно нічого не знаю», - відповів Піскун.

«Святославе Михайловичу, ви, як мінімум, останні хвилини не генпрокурор, - маєте останній шанс розповісти все пресі», - підбурювали журналісти. Але той знову відмовився. Натомість почав розповідати, що через любов до журналістики в нього всі проблеми в житті. «Кажуть, я проводив «непотрібні прес-конференції». Але вам теж треба хліб заробляти. Я про вас піклуюся», - звернувся він до присутніх й розповів, як сам мріяв стати журналістом, на вступних іспитах написав творчий конкурс на «5», але провалив англійську.

Завершив Піскун своє спілкування журналістами на тому, що в Європейський суд з прав людини подавати не буде, вистачить йому українських судів. «Тому що англійську не знаєте?» - поцікавилась преса. «Тому що у нас інше право – звичаєве», - зауважив Піскун. Як у воду дивився. Звичаєве у нас право - чи ні, але суд прийняв рішення як за звичкою. Тобто, таке саме, як минулого року, коли Піскун оскаржував своє звільнення Президентом Кучмою.

Тільки після такого рішення згодився давати коментарі Головатий. «Судді Шевченківського суду завдали непоправного удару по авторитету суддівської влади в Україні. Я не бажав би жодному громадянину України звертатися для захисту своїх прав до таких суддів. Немає справедливості у цих суддів, і ніхто більше не може на неї розраховувати", - заявив обурений міністр.

Поряд із залом засідань пробігав відомий суддя Юрій Василенко, який в свій час прийняв заяву на порушення кримінальної справи проти Кучми. Дізнавшись, в чому справа, він підтримав Головатого та зауважив, що прийняв би інше рішення.

А Святослав Піскун весь аж світився і навіть кокетував. Мовляв, навіщо мені ця посада? «Моє поновлення на посаді є справою принципу, а не бажанням працювати на цій посаді. Сьогодні моя дружина поставила в церкві свічку за те, щоб я виграв судову справу, але на посаді генпрокурора не працював", - розповів Піскун.

Не віриться! Якби за генпрокуратурою Піскун не сумував, то і службову машину забув би та державну дачу звільнив. Тож тепер країна має двох повноцінних генпрокурорів. Що ж залишається? Лише чекати, яке продовження матиме ця просто фантастична історія.