Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Тимошенко и Ахметов станут соседями
	»Кличко заплатит Питеру больше всего
	»Першою жінкою Євтушенка була пасічниця
	»Кушнарьов носить костюми по $3-5 тисяч
	»"Ющенко — безперечний переможець "коаліціади"

Не пропустите »

	»Особо опасные премьеры недели
	»Анонс полуфинала Россия - Испания
	»Лановой: "После стрельбы я начал заикаться и мочиться"

Интересное »

Десять років тому Україна вступила до Ради Європи

Розповідають, що у Страсбурзі під час урочистого прийняття з нагоди вступу стався конфуз. Наша делегація привезла з собою українське вино, але пляшки були з кап­роновими корками. Французь­кі офіціанти безпорадно тиця­ли штопорами. Виручив Іван Заєць: взяв ножа й показав, як такі корки зрізати.

Ця проблема була першою в іс­торії українського членства в Раді Європи. І, мабуть, найприємні­шою. Хоча в листопаді 1995-го майбутнє України здавалося без­хмарним. "Доповідачі були під враженням від президента Кучми та його готовності трансформува­ти правову систему і впровадити економічні реформи. Також вони були вражені його щирістю та ці­леспрямованістю", — ішлося у передвступній доповіді Парламент­ської асамблеї Ради Європи. Хто б міг подумати, що через десять років втішатиме інше — за час президентства Леоніда Данилови­ча Україну звідти таки не виперли.

Ентузіазм Страсбурга щодо Кучми та України дуже швидко ви­вітрився. Перебування в найстарі­шій європейській організації пе­редбачає зміцнення демократії, та Україну майже відразу після всту­пу розвернуло у протилежний бік. Контролери ПАРЄ бували в нас частіше, ніж у будь-якій іншій дер­жаві Ради Європи. Сама ж Україна стала рекордсменкою за кількістю дебатів, спричинених невиконан­ням її членських зобов'язань. Майже всі із 18 закінчувалися кри­тичними резолюціями.

Однак це аніскільки не допомагало. Постійна критика з боку Ради Європи Кучму з компанією дратувала, але не більше. Страс­бург не може похвалитися жод­ним гучним успіхом у боротьбі з попереднім президентом і його оточенням. Зрештою, Рада Євро­пи не каральна організація для боротьби з авторитарними режи­мами. Але часто українські прис­трасті переносилися до страсбур­зького Палацу Європи.

— Я вільно себе тут почуваю. Можу, не криючись, говорити по телефону, — відверто натякав на «прослушку» в Україні Сергій Го­ловатий на одній зі страсбурзьких прес-конференцій.

Згодом Сергій Петрович пере­конався, що його таки прослуховують. Було це в розпал «касетно­го скандалу». Головатий, який то­ді намагався організувати німецьку експертизу «таращанського ті­ла», подзвонив у цій справі до Мюнхена з кімнати української парламентської делегації. Майже відразу на людину, з якою він розмовляв, вийшло українське генконсульство і під якимось при­водом запросило на співбесіду. Прийшовши туди, товариш Голо­ватого зустрів не дипломатів, а працівників Служби безпеки України. Він вирвався й утік - усе як в детективі. У Раді Європи бу­ли шоковані.

6 квітня 2000 року. Вперше в історії Ради Європи її Парла­ментська асамблея обговорює резолюцію, яка містить заклик до призупинення членства однієї з держав РЄ. Це було напередод­ні сумнозвісного всеукраїнсько­го референдуму "за народною ініціативою", що передбачав суттєве збільшення повноважень президента. Емоції били через край.

— Президент Кучма рішуче просував європейську інтеграцію України... Він показав себе державним діячем, який добре бачить майбутнє своєї країни, — переконував європарламентаріїв нинішній прези­дент Грузії Михаїл Саакашвілі, тоді - глава грузинської парламентської делегації.

Саакашвілі завзято допомагав Роману Зваричу. Той, завдяки своєму відмінному знанню англійської, очолював сили, що намагалися не допустити безпрецедентної резолюції ПАРЄ. Переконува­ти асамблею в демократичнос­ті українського референдуму приїхав тодішній і теперішній міністр закордонних справ Бо­рис Тарасюк.

— Ніколи раніше впевне­ність людей у нинішніх ре­формах не була такою висо­кою. Ніколи результати цих реформ не були такими від­чутними, — розповідав він. По другий бік барикад Зва­ричу й Тарасюку протистояв той-таки Головатий. Те­перішній міністр юстиції завжди полюбляв працюва­ти кулуарно, зазвичай добиваючись потрібного ре­зультату. Переміг він і тоді. Асамблея ухвалила істо­ричну для Ради Європи резолюцію. У Бориса Тарасюка здали нерви. Відразу ж після засідання досвід­чений дипломат недипломатично вилаяв доповіда­чок по Україні Ханне Северинсен і Ренату Вольвенд.

— Ви йдете на поводу в однієї людини! — емоцій­но дорікав їм Тарасюк у кулуарах. Тепер він з цією "однією людиною "в одній команді. А сам Головатий змінив на міністерській посаді Романа Зварича.

Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ, «Газета по-українськи»

www.gpu-ua.info