|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Знані історики розповіли, що більшість відомих українських діячів гинула за таємничих, містичних обставин
Коли проаналізувати історію України від давніх часів до наших днів, то простежується моторошна закономірність: найважливіших творців історії вбивали, отруювали, вони раптово помирали через "серцеву недостатність", "зараження крові" чи гинули в автокатастрофах.
Хто це робив і навіщо? Чи склалася б по-іншому наша історія, якби в українські справи не втручалися чужі? "Експресу" розповідають професор Валентин Мороз, доктор історичних наук, професор, лауреат Шевченківської премії Сергій Білокінь, директор Центру українознавства КНУ ім. Т. Шевченка, професор Володимир Сергійчук, директор Центру історичної політології Інституту етнонаціональ-них і політичних досліджень НАНУ, професор Юрій Шаповал.
ДАВНІЙ "КРИМІНАЛ" НИНІ ІСТОРІЯ...
— Досліджуючи історію України, ви не відчуваєте себе... слідчими з особливо важливих кримінальних справ?
Володимир Сергійчук:
— Втручання в українські справи не обходилося без отруєнь, убивств. Так що маєте рацію.
Валентин Мороз:
— Однак давні вбивства наших лідерів — то вже справа не кримінальна, а історична. Ось вам перший приклад чужого втручання в наші справи: убивство Великого Київського князя Святослава, правителя на той час головної імперії Східної Європи — Давньої Русі. У планах князя було вийти до берегів Чорного моря, приєднати до України причорноморські території, включно з Болгарією. Задля цього він заснував Тьмутараканське князівство (тепер східна частина Криму і західна частина Кубані). Літописи свідчать, що він навіть хотів перенести столицю з Києва до Переяславця (це там, де Дунай впадає у Чорне море, дуже важливе стратегічне місце).
Візантії, тоді найстарішій, але ще сильній імперії світу, це страшенно не подобалося, вона відчувала загрозу власним чорноморським інтересам. І нацькувала на Київ печенігів. Певен, що Візантія підіслала того, хто вбив Святослава в бою з печенігами.
А ХМЕЛЬНИЦЬКОГО - ОТРУЇЛИ?
— У середні віки українська історія не стала менш драматичною. Хіба більшу половину гетьманів козацької України не було знищено?
Володимир Сергійчук:
Справді, як тільки хтось з українських гетьманів ставав неугодний, його усували!
Валентин Мороз:
— Класичний приклад знищення відомого вождя — Петро Са-гайдачний-Конашевич. Цей гетьман непокоїв і Польщу, і Москву. Фактично він перетворив Київ на столицю держави, яка називалася Велике військо Запорозьке. Сагайдачний разом з поляками спалив Москву. То й Москва думала: уже раз їх спалив, то й другий раз спалить. Словом, надто багато було тих, хто не хотів, аби він правив в Україні. Сагайдачний повільно помер від отруєння під час поранення...
Володимир Сергійчук:
— А ось яка доля Івана Виговсь-кого, наступника Богдана Хмельницького. Він був єдиним гетьманом, котрий не підписав жодної угоди з Москвою. І він домігся, аби Річ Посполита розділилася на три самостійні держави: Польщу, Литву, Україну. Як це могло сподобатися росіянам, котрі після Переяславської угоди вважали, що Україна — це Росія? І московський цар Олексій Михайлович висилає на Україну 100-тисячне військо. Влітку 1659 року під Конотопом війська Ви-говського його вщент розгромили! Російський історик Сергій Со-ловйов писав, що цар після такої поразки збирався перебратися до Ярославля за Волгу, бо чекав, що Виговський настугатиметтрямо на Москву.
Але... руками самих українців гетьмана усунуто від влади. Бо в той час кошовий отаман Іван Сірко разом з січовиками починає плюндрувати Крим, а проти самого гетьмана піднімають повстання старшини. Аби зупинити братовбивство, Іван Виговський у жовтні складає булаву, але не залишається осторонь політичних подій. Павло Тетеря, гетьман Правобережжя (давній не-приятель Івана Виговського, одружений із вдовою його брата Данила) доносить полякам на колишнього гетьмана всієї України, і той гине від кулі полковника Себастяна Маховського під час молитви...
— Та й чи Богдан Хмельницький помер власною смертю?
Валентин Мороз:
— Хоч і прямих доказів цьому немає, проте згадаймо події того часу.
Так, він уже був немолодим чоловіком. Але зрозуміло, що ні Польщі, ні Росії не було вигідно, аби гетьман України був живий. Під час переможної військової кампанії союзного українсько-російського війська Москва посилає в Україну агентів-про-вокаторів, які, використовуючи протиріччя в українському суспільстві, підбурюють козаків і міщан проти гетьманського уряду. У війську починається невдоволення, у Польщі козаки самовільно покидають союзницькі сили й повертаються в Україну. Від такої звістки гетьмана розбиває параліч, і він через декілька днів помирає. Проте є версія, що Хмельницького таки отруїли ті московські посланці, які напередодні "пригощали" гетьмана.
Володимир Сергійчук:
— Прибрали і найбільш слухняного гетьмана Івана Брюхове-цького. Це перший гетьман, котрий поїхав до Москви і підписав дуже принизливий і важкий для України договір, після якого Москва вже повністю розпоряджалася Україною. Це він розколов Україну, висунувшись на гетьмана Лівобережної України. Брю-ховецькому за те, що він підписав такий договір, дали титул боярина, соболину шубу і, як записано в документі, "женили на московской дєвкє". Ну а потім він, коли зрозумів, що накоїв, виступив проти Москви. І йому невідомо хто вистрілив у спину...
Павла Полуботка закатували в Петропавловській фортеці. А останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського запроторили на Соловки на довічне ув'язнення тільки за те, аби часом не став символом козацького духу в Україні, адже Запорозьку Січ було ліквідовано...
"ЮЩЕНКО - ОДИН З ДОВГОЇ ЧЕРГИ"
— І хто далі став "спадкоємцем" такої долі?
Володимир Сергійчук:
— Як бачите, Віктор Ющенко, до слова, проголошений нинішнім козацтвом 22-м українським гетьманом, був просто "на черзі". А, точніше, один з довгої черги.
Сергій Білокінь:
— Я би сказав, що політичний терор XX — XXI століть в Україні став масштабним продовженням попереднього, про який уже розповіли мої колеги.
...30 квітня 1918 року біля будинку Центральної Ради якийсь М. Гринник вчинив замах на голову Української Центральної Ради Михайла Грушевського. Злочинець був в однострої січового стрільця. Справжні січовики встигли його обеззброїти і заарештувати, але він був убитий того ж вечора. А того дня німецькі генерали зробили гетьманом України царського генерала Павла Скоропадського, будинок Центральної Ради захопили російські офіцери...
Юрій Шаповал:
— А Михайло Грушевський був змушений емігрувати до Праги. На запрошення більшовицької влади він повернувся до Києва в 1924 році й одразу потрапив під тотальний нагляд чекістів. На нього завели справу-формуляр, яка від 1965 року зберігалася в Державному архіві Служби безпеки України (ДА СБУ) у Києві. Там мені й вдалося розшукати документи, в тім числі і з Кисловодська, де, як відомо, під час відпочинку в листопаді 1934 року академік пішов із життя у страшних муках.
Нагадаю, що академіку Грушев-ському більшовики "рекомендували" жити в Москві, із 1931 року він працював там. Звісно, під пильним контролем НКВС. Більшовики навіть відправили його з донькою та дружиною у Кисловодськ на лікування. Йому зробили чотири (!) операції (в Гру шевського на спині та на потилиці відкрилися, як записано в діагнозі, "злоякісні карбункули"), двічі переливали кров, але рани продовжували гноїтись, і академік помер з діагнозом "сепсис" (зараження крові). Уже наступного дня після смерті Гру-шевського почалися розмови, що його отруїли. У справі збереглися "спецзведення" про реагування учених, письменників, політиків на смерть Президента УНР і відомого історика.
Відомо, що вже в той час НКВС створив спеціальну лабораторію, в якій виготовляли спецотрути для знищення неугодних радянському режиму людей. її очолив полковник держбезпеки професор Григорій Майрановський, а генерал Судоплатов у НКВС керував відповідним управлінням із знищення "неблагонадійних". Починається історія вбивств з клінічною імітацією. Тобто людина начебто помирає від серцевого нападу, а насправді...
Валентин Мороз:
— А Петлюра? Він симпатизував євреям, в його уряді працювали міністри-євреї, а більшовики зробили його основним погромником жидів. І верховного отамана УНР Симона Петлюру в Парижі у 1926 році вбиває Са-муїл Шварцбард — "від імені євреїв, котрих Петлюра знищував".
Юрій Шаповал:
— Полковника Євгена Коновальця, засновника корпусу Січових стрільців на Великій Україні та Української військової організації, у 1938 році в Голландії знищує сам Павло Судоплатов — він кладе на стіл у кав'ярні коробку цукерок з вибухівкою... У Мюнхені 15 жовтня в 1959 році радянські спецслужби прибирають Степана Бандеру, — руками агента КДБ, українця Богдана Ста-шинського. Він стріляє в лідера ОУН з пістолета-шприца, спеці' ально виготовленого в спецлабо-раторії КДБ для такого випадку. Ампули наповнені смертельною отрутою. А два роки перед тим від "серцевої недостатності" помирає в Німеччині Лев Ребет, один з керівників ОУН. Потім стає відомо, що його теж отруїли.
Валентин Мороз:
— Президент Ющенко, як сказав мій колега професор Сергійчук. на жаль, справді один з цієї черги. Перед ним був В'ячеслав Чорновіл. Мені один чоловік зі спецслужб розповідав, що Чорно-волу наказали зняти свою кандидатуру з президентських перегонів. Чорновіл не погодився, і тоді на його шляху опинився той КамАЗ...
Надія Боднар, «Експрес»
| : | Средняя оценка: | Ваш голос учтен | Голосов: 0 |
  |
|
Комментировать
Читать правила
