Дефіцит бензину: плід дружби з Росією чи наслідок регулювання цін?

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей провів опитування економічних та політичних експертів: „Чи можлива в Україні бензинова криза”?

Видео дня

Олександр РЯБЧЕНКО (директор Інституту приватизації та управління власністю та інвестиціями):

„Криза можлива завжди, якщо встановлювати ціни, які не відповідають ринковій вартості. Зараз Уряд встановив такі ціни, і відразу з’явився дефіцит бензину, принаймні спочатку за готівку. Потім, зреагувавши, вони підвищили ціни, але загалом той адміністративний засіб регулювання, який застосовує Уряд, має завжди супутника, який носить назву дефіцит. Тому дивного нічого немає, адже дефіцит буде за будь-якої регульованої ціни”.

Олексій ПЛОТНІКОВ (завідувач відділу міжнародних і валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ):

„Безперечно, криза можлива. Я не прогнозую щось таке надзвичайне, але те, що буде лихоманити ринок нафтопродуктів десь протягом тижня, це я припускаю. Можливо трохи більше тижня, але це не щось таке масштабне, а те, що скоріше обмежиться сімдесятьма днями”.

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ (провідний експерт Центру „Case-Україна”):

„Доки цей ринок будуть намагатися, з одного боку, регулювати, а з іншого боку, ставити бар’єри для імпорту, то до тих пір можливо все що завгодно. Треба діяти ринковими методами, а не ручним керуванням”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Кризову ситуацію на ринку нафтопродуктів можна було передбачити відразу після виборів. Адже ціна на бензин була більше „політично вмотивована”, аніж економічно обґрунтована. Що характерно, механізм утримання занижених цін на бензин з метою отримання політичних дивідендів у вигляді позитивних симпатій населення використовувався як урядом Януковича, так і урядом Тимошенко. І Янукович , і Тимошенко сформувалися як політики і бізнесмени в середині дев’яностих, коли вплив держави на економіку був набагато більшим. Зараз ситуація достатньо відмінна. По-перше, ринкові механізми більш вагомі, а по-друге, стратегічна енергетична галузь за часів Кучми фактично була віддана на відкуп російським компаніям. В умовах відсутності диверсифікації енергоносіїв, Україна дуже вразлива на цьому ринку. Непокоїть те, що бензинова криза і неринкові шляхи її вирішення-непоодинокий випадок. Зовсім нещодавно була кампанія по стримуванню цін на м’ясо, яка швидше за все незабаром також не набуде успіху. Цілком очевидно, що Урядові потрібно посилювати роботу над власним економічним блоком. ”.

Володимир ПОЛОХАЛО (шеф-редактор журналу «Політична думка»):

„Безперечно, сьогодні ми спостерігаємо певні скоординовані дії з боку російських нафтотрейдерів, які отримують на цьому надприбутки. І для економістів, думку яких мені доводилося чути, не є секретом, що ціни в нас значно вищі, через монополію і скоординовані дії російських нафтотрейдерів. Це є результатом антинаціональної політики попередньої влади. Адже колишній уряд і колишня влада були залежними від Росії, не витримували той тиск, який чинився. І ось це є, так би мовити, таким геоекономічним і геополітичним ретроспективним аспектом сьогоднішніх проблем.

Попередня влада не створила умови для диверсифікації джерел постачання нафти, хоча були різні пропозиції [зокрема прикаспійська, казахська нафта]. Росія визначала загальну стратегію на нафтогазовому ринку, а українська влада підлаштовувалася під російські економічні інтереси. Отже, втративши можливості, які можна було не втратити [диверсифікація джерел постачання], і продавши практично всі нафтопереробні заводи російському бізнесу, ми опинилися в такій ситуації. Чи буде ця ситуація виправлена, маючи на увазі історичний геополітичний контекст, який визначався політикою Росії і її бізнес інтересами, сказати важко. Уряд намагається це робити, але мені здається, що в Росії потирають руки від задоволення, з урахуванням того, що російський істеблішмент ще не виробив якусь сучасну партнерську політику щодо України. Для Кремля, поки що, чим гірше для України - тим краще. В цьому полягає специфіка російського прагматизму. Інакше кажучи, коли Тимошенко говорить про шантаж з боку російських нафтотрейдерів, то насправді це шантаж з боку всієї Російської держави. Ця проблема є певним тестом для сьогоднішньої влади. Чи піде вона на якісь поступки, під прихованим і неприхованим тиском на Україну”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Бензинова криза абсолютно можлива, принаймні є всі передумови до цього. А популістські дії Уряду в даній сфері, лише сприяють підвищенню цін на бензин, і не дають відповіді на цілий ряд запитань. Юлія Тимошенко сказала, що вона готова відмовитися від російської нафти, але при цьому вона абсолютно не дала зрозуміти загалу, звідки вона буде брати нафту, тому що сподівань на казахську, азербайджанську чи навіть туркменську нафту дуже мало. Крім того, є ще певна залежність української нафтопереробної галузі від російських власників, і взагалі від зарубіжних власників, в руках яких знаходиться велика частина нафтопереробної галузі України, яку свого часу віддав їм до рук уряд В.Ющенка. І тепер говорити про те, що посварившись з росіянами, і відмовившись від російської нафти, можна якимось чином вирішити питання бензинової кризи, це доволі сумнівно”.