|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Автомобіль генпрокурора України повільно проїжджає крізь ряди мітингуючих зі стрічками «НТН-мовчати».
- Може їм рукою помахати? Га? - питає Святослав Піскун у кореспондентки «ОБОЗу», дивлячись у вікно іномарки. - А то вони так нудяться, треба веселіші форми протесту: в долоні би поплескали, посвистіли б. Ой, дивіться, цілуються! Молодці! Я взагалі прихильник всіх цих наметових містечок і пікетів, знаєте скільки тепер дітей народиться.
- Вони стверджують, що Ви тиснете на суддів, аби ті визнали незаконною ліцензію телеканалу.
- Та воно мені треба! - відмахується генпрокурор.
- Вони вимагають вашої відставки.
- Ага, так і розігнався!
Генеральний - в доброму гуморі. Так, жартуючи, він починає розповідати про серйозне, адже що може бути серйознішим ніж справи генпрокуратури.
- Знаєте казку «Рукавичка». Отже, сидить в рукавичці у Криму жаба-квакушка, мишка-норушка. Чують стукіт: «Хто-хто в рукавичці живе?» Каже жаба до мишки: «Сиди, сиди тихо, бо зараз комар Піскун прилетить, швидко нас звідси повикурює».
Зловивши скептичний погляд журналіста. Піскун додав:
- Нічого, нічого, я похудаю!... Ще в першу свою каденцію я порушив вісім кримінальних справ проти мерів кримських міст і керівників районів. Майже проти всіх. Абсолютно доведені підстави –махінації з землею. Коли мене зняли, то відразу всі справи були закриті. Колінько з Васильєвим все зробили, щоб жодна ця справа не була доведена до суду. А тепер я за них знову взявся, - отак пояснив Піскун, чому всі звірятка в рукавичці такі перелякані.
Святославе Михайловичу, якщо порівняти генпрокуратуру Піскуна за часів Кучми і генпрокуратуру Піскуна за часів Ющенка, то зразу впадає в око величезна кількість резонансних справ, пов’язаних з колишніми чи нинішніми представниками влади різних рівнів. Це що політичні репресії, як їх називають одні, чи навпаки боротьба з корупцією, як називають інші?
Раніше було таке негласне телефонне правило, коли казали: «Ні! Цього не можна чіпати, це ж губернатор, він же близький до Президента». Як можна було порушити проти голови обласної ради справу? А зараз можна. І тоді можна було, але воно формально не виконувалось. Є таке звичаєве право, коли люди звикли дивитися на сильного світу й постійно думати: якщо так зроблю, то чи сподобається? З нас виховували рабів. Вили з нас шнурки все життя. Який я не є - смішний, лисий, товстий, вусатий - такий вже є. Я маю своє обличчя, яке воно хороше чи погане, однак воно у мене є. І я ніколи не був рабом.
Я завжди говорив людям правду, все що я думаю, навіть Кучмі. Він завжди нервувався. Якби тоді записував майор Мельниченко – оце б мені був піар! А може був якийсь інший Мельниченко, га? Тоді б Піскун став героєм України!
І розкажіть про табу в Генпрокуратурі, що дозволялося, а що ні. І як справи з цим явищем сьогодні?
Звичайно команда «фас» давалася. Ким? Не будемо називати персоналії, бо немає достатньо доказів… Але було. Наприклад - проти Тимошенко. Справа була порушена не мною, а Потебеньком, однак ця справа була основною з тих, які треба було доводити до кінця. Табу було: тут не можна копати бо Адміністрація Президента, а тут, ще хтось. Ну, як я міг наприклад порушити справу проти Щербаня? Це було безглуздо, зразу з Генерального прокурора зробили би дурня. По телебаченню показали би мене з перекривленою рожею. Тут же б виступила Колінько і заявила що Піскун торгує консервами…
«ОБОЗ» поцікавився кого шукає генпрокуратура. Однак Піскун говорив на цю тему дуже неохоче, лише перерахував знайомі прізвища – екс-керівника ДУСі Бакая, російського бізнесмена-авторитета Макса Курочкіна.
«Його шукає прокуратура Криму, він щось там шматок заповідника собі відхопив. Ми багатьох шукаємо. У нас є багато і на багатьох», - посміхнувся Піскун.
Святослав Михайлович розповів, що кого вони не шукають так це екс-президента Кучму. Він сам кілька раз - «два чи три» - приходив до слідчих. Я навіть не знаю скільки разів він приходив. Я ним не цікавлюся, для мене він такий самий громадянин, як будь хто інший». Піскун уточнив, що у Кучми брали пояснення в зв’язку зі справою Гонгадзе.
Генпрокуратура Піскуна при Кучмі була затиснута Адміністрацією Президента. З однієї сторони на неї давив указ, де треба погоджувати керівників всіх рівнів з Адміністрацією. З другої сторони нас обмежувала в діях та обставина, що правоохоронні органи свої дії чи бездіяльність повинні були з кимось узгоджувати. Якісь наради, координація дій і така обстановка, що ти працюєш і маєш оглядатися ти часом не зачепив когось з сильних світу цього. Зараз такого не має, зараз Президент ніколи мені не каже, що я повинен робити. Тобто робиш, що робиш і роби.
Ви часто спілкуєтесь з Президентом?
Щотижня. Я часто буваю за кордоном, я керівник Комісії по реформі правоохоронних органів і реформі слідства. Таке розпорядження видав Президент. Про це реформування ми з ним і спілкуємось. До речі, дуже коротко. Я ніколи не оповідаю Президенту про конкретні кримінальні справи. Він мене ніколи про них не запитує. Питає про загальну ситуацію в країні чи підвищується чи падає злочинність. Де спад, де в яких регіонах, які проблеми. Дуже великий акцент ставиться на боротьбу з корупцією, адже прокуратура наглядає, щоб МВС, СБУ і податкова боротьбу з корупцією вели законно. Я доповідаю, що там-то є такий результат, там немає жодного, а там був би результат, але ніхто не працює. Єдина справа по якій Президент мене конкретно питає це - справа Гонгадзе. І то не матеріали справи його цікавлять, а результат розслідування.
І що Ви йому говорите?
Кажемо рухаємося, розслідуємо. Призначаємо експертизи, працюємо з потерпілими. Все те, що знають журналісти, країна.
Леся Гонгадзе говорить, що в морзі не залишки її сина, що стопа меншого розміру та інше.
Ця позиція мами переконала мене в проведені додаткової експертизи. Вона буде проходити не менше, як два місяці.
Які у Вас зараз стосунки з Юлією Тимошенко, вона не ображається, що генпрокуратура в свій час її по судам тягала?
У нас дуже рівні стосунки, такі, якими повинні бути стосунки генпрокурора і глави Уряду. Чого їй ображатися, я 27 подань зробив на незаконні рішення попереднього Кабінету Міністрів і три подання по нинішній ситуації. Наприклад за нашим поданням було стягнуто з НАК «Нафтогаз» України 102 млн. прихованих від бюджету коштів. Тобто, де треба поправляти, ми поправляємо. А особисто ми спілкуємося рідко, один раз в місяць.
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко на зборах місцевого самоврядування розповів, що Генпрокуратурою заарештований новопризначений керівник Макіївського райвідділу міліції, Донецької області. Мовляв він обвинувачується в отруєні Вередюка. Ви щось можете про це розказати детальніше, адже це справа генпрокуратури?
Коли я був генпрокурором при Кучмі, і мені стало відомо, що суд сумнівається в причетності Вередюка до вбивства журналіста Александрова, ми почали копати. І встановили, що Вередюк дійсно не вбивав. Розслідували - знайшли вбивць й замовників. Ми зрозуміли, що це йшло від міліцейської і прокурорської верхівки на Донеччині. Александров був вбитий за свою професійну діяльність, так само, як і Гонгадзе. Тому розкривши цей злочин і звільнивши Вередюка з під варти, я із здивуванням почув, що Вередюк помер.
Я запросив до себе своїх колег і запитав: «Вас не дивує така ситуація: він пройшов міліцейські тортури - лишився живий, пройшов допити в прокуратурі – лишився живий, пройшов камери, пройшов слідчий ізолятор – залишився живий. Вийшов на волю і помер. Може він від радості помер?». Я так особисто не думав, тому генпрокуратура порушила справу за навмисне вбивство». Дуже добре що ми не помилилися. Ми дійсно 17 квітня затримали і заарештували трьох співробітників міліції, які отруїли Вередюка. Вони себе винними у скоєні злочину. А ці вбивці могли б запросто уникнути відповідальності.
До речі, про отруєння. Якось в потязі «Дебальцево-Київ» зразу після третього туру президентських виборів я розговорилася з колишнім міліцейським начальником –давно вже на пенсії. Він повідав по-секрету такі чутки, що директор Артемівського заводу шампанських вин має відношення до придбання в Росії диоксину, яким був отруєний Ющенко. При чому він дивувався, що Нікіфоров до сих пір живий. Цю розмову я певно би скоро забула – в потязі й не таке можуть розказати, якби 13 лютого Нікіфорова не знайшли мертвим. Начебто він випадково смертельно поранив себе в голову пістолетом з гумовими кулями!!! Яким же було моє здивування, коли на сайті «Обозреватель» було надруковано, що джерела в донецькому МВС здали інформацію, що директор Артемівського заводу помер через «той самий діоксин»?
Дивне трикратне співпадіння, чи не так? Генпрокуратура працює з цією версією? І взагалі чи є вже висновки слідства про обставини загибелі Нікіфорова, що це було самогубство, самостріл, вбивство?
Справою Нікіфорова займається не генпрокуратура, а прокуратура на місці. Вони опрацьовують всі версії, можливо й над цією працюють. Ще не встановлено чи було це вбивство, чи самогубство, чи самостріл, експертиза ще не встановила. Хоча аби там було, щось неординарне, що б свідчило про вбивство ми б уже обговорювали це питання.
А взагалі по справі отруєння Ющенко є якісь просування?
Нова інформація є, але розказати не можу. Навіть трошки не можу, занадто делікатна справа. Чи має до цього відношення Росія? Це секрет.
Вам за рангом належить дача в Пущі-Водиці. Хто там Ваші сусіди?
В мене нема там сусідів. Я живу як вовк у лісі. До мене ніхто в гості не ходить, і я не ходжу. Я приїжджаю з робити дуже пізно, коли нормальні люди всі сплять, а в ранці їду пів-на-восьму, коли ще нормальні люди сплять. В неділю я нікого не хочу бачити, бо займаюся сім’єю. У мене маленька дитина, син. Скільки Ви кажете вашій донці – два? Моєму чотири. От і буде невістка.
Зимою я за містом не живу. У мене є квартира. Соромно навіть признатися, скажуть бідний і засміють – квартира лише одна. Я її отримав, коли ще в податковій працював. Пишуть, що декілька це - брехня.
Зізнався Святослав Піскун і в одній своїй слабкості – виявляється, він любить ходити в ресторани. «Особливо в східні. Проте я дуже рідко ходжу, бо мене всі впізнають здоровкаються, а потім ще й на всю країну розповідають», - поскаржився Піскун.
Тут Генеральний згадав нещодавній виступ нардепа Коновалюка, який намагався пробити депутатів на жалість до арештованого Бориса Колеснікова. «Поки Піскун в «О, Брайені» пиво попиває, Колесніков страждає в камері…»,- виголосив Коновалюк з трибуни парламенту.
- Так був в ресторані. Так пиво пив. Ну й що - свято було. Що тут такого, - здивувався такій увазі Піскун.
- А яка у Вас зарплатня? – одразу поцікавився «ОБОЗ» .
Піскун розповів, що з преміями виходить сім з половиною тисяч, сам оклад генпрокурора трохи більше тисячі.
- А що ще Вам положено по рангу?
- Безплатний похорон, - дуже серйозно відповів Піскун. – На жаль, у нас в державі Генпрокурор не має жодного захисту. Коли він виходить на пенсію або перестає бути Ген прокурором, в нього немає навіть недоторканості. Його любий бандит чи придурок може вдарити в лоб або плюнути в обличчя. Йому можуть прийти додому спалити двері. Треба, щоб законодавець подбав, щоб Генпрокурор на деякий час користувався недоторканістю, як депутат Верховної Ради. Щоб його можна було притягнути до відповідальності за згодою ВР. Тому що можуть бути знущання, які завгодно, з боку кого завгодно.
А зараз Вам не погрожують?
Мені казали: «Все ще може повернутися. Тоді ти сам все розумієш».
А хто це Вам так?
Хто треба той і сказав. Я відповів, що назад дороги не має, тільки вперед. Страх звичайно є, як кожна людина, я боюся за свою родину, за своє життя.
| : | Средняя оценка: | Ваш голос учтен | Голосов: 0 |
  |
|
Комментировать
Читать правила