Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Ющенка готують на Президента русинів
	»Янукович не купує повій, бо бордель переїхав на Банкову
	»Джарти-сарай в Мінприроди
	»Кучма подарував «Обозу» будинок
	»Секрети Конча-Заспи: Будинок Кучми

Не пропустите »

	»«Кинотавр» назвал лучших из лучших
	»Кто более матери-истории ценен?
	»Петросян разводится с Еленой Степаненко. Фото любовницы

Интересное »

В Мінську 26 квітня на несанкціонованому мітингу опозиції «Чорнобильський шлях» було затримано п’ятеро українців. Звичайна практика як для Білорусії. Однак за короткий час українці - представники раніше нікому не відомої організації «Національний альянс» прославилися на весь світ. Вони - політв’язні бацьки Лукашенка, вони - перші українці, за всю історію нашої держави, чия доля схвилювала наше зовнішньополітичне відомство, особисто Президента України й навіть посадовців США!

А почалося все з банального: в щорічній акції білоруської опозиції присвячений 19-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС, вирішили прийняти участь п’ятеро наших земляків. Закінчилась хода опозиції вулицями Мінська також банально – біля Адміністрації Президента учасники були брутально затримані міліцією. Серед затриманих – білоруси, росіяни й українці. Росіян, звісно, відпустили. Українців засудили на 9, 10 та 15 діб арешту. Однак далі події почали розвиватися нетрадиційно. Перше, що приємно здивувало це реакція консула України в Білорусії, який знайшов хлопцям адвоката й особисто прийшов на суд.

А далі події котилися, як лавина. Пікети на підтримку заарештованих українців відбулися не лише в Україні, а і у Росії. У Москві навіть засудили до адміністративного арешту одного з учасників такого мітингу. Президент України Віктор Ющенко, відпочиваючи в Криму, не залишив це інцидент без уваги і заявив, що обговорить ситуацію при зустрічі з Лукашенком на урочистостях з нагоди 60-річчя перемоги в Москві.

І навіть представник США в Організації з безпеки й співробітництва в Європі Стефан Мінікес дав оцінку арешту українців: «США стурбовані поводження з українськими громадянами в Білорусі за участь у явно мирній спробі передати петицію із приводу аварії на Чорнобильській електростанції білоруській владі".

Однак офіційна Білорусь не здавалася. У відповідь на закиди української сторони про порушення прав і свобод її громадян посол Білорусії в Україні надіслав нашому МЗС ноту, що прихильники «Національного альянсу» брутально блокують роботу посольства, й тим самим порушують права білоруських громадян. Міністр МЗС Тарасюк особисто заступився за пікет під посольством, мовляв, роботі не заважають.

«ОБОЗ» вирішив особисто в цьому пересвідчитись. Прес-секретар Білоруського посольства по телефону на питання чи блокується робота дипломатичної установи відповів: «Прийдіть. Все побачите». Це було сказано таким тоном, ніби під дверима посольства уявлялися моджахеди з динамітом. Коли ж кореспондент «ОБОЗу» все побачив власними очима, то й насправді здивувався. Ні, з пікетом «Національного Альянсу» якраз все було нормально, ніхто нікого не блокував. В посольство вільно заходили люди, а обабіч культурно стояли намети, дівчата-хлопці.

Здивувала „ОБОЗ” інша сцена - на протилежному боці вулиці пікетувальників білоруського посольства пікетували хлопці Корчинського, мовляв геть руки від бацька Лукаша. Мені тут згадалося, як 1997 році після довготривалого ув’язнення за участь в демонстрації опозиції з Білорусії повернулося сім українців. А послав їх в Мінськ за славою ніхто інший, як пан провідник УНСО – Дмитро Корчинський.

- Вибачте, як це розуміти? - запитала я братчиків, - В 1996 Корчинський сам людей в Білорусію посилає, а зараз ви з його портретами на грудях матюкаєте його послідовників, можливо натхнених його книгами про революцію і війну в натовпі

- Він покаявся, - відповів один хлопець.

- Невже й перед тими людьми, що відсиділи в Мінську, може ще й грошові компенсації виплатив?, - уточнив ОБОЗ.

Однак відповідь так і не вдалося отримати, до нашої дискусії з братчиками приєдналися галасливі прихильники Януковича й почали наперебій розповідати, що Ющенко вбив Гонгадзе, Кравченка і Кирпу й навіть сам себе отруїв. «Спитайте особисто у Корчинського?», - нарешті вдалося вийти на конструктивну розмову з однією жіночкою. Вона пояснила, що принципи це ніщо, головне, захистити останній форпост на шляху експансії янкі – героїчну Білорусь на чолі з героїчним Лукашенком.

Представники «Національного альянсу» реагували на дискусію байдуже.

- До речі, у Корчинського на сайті висить заява, що вони би підтримали ув’язнених українців, якби ті були не помаранчевими. Смішно, правда?, - зауважив ОБОЗу хлопчина з «Національного альянсу» з емблемою рок групи «Кому вниз» на грудях.

- А взагалі звідки вони взяли, що ми помаранчеві? Я, наприклад, ніколи таким не був. Ще на початку зайшов в штаб Ющенка в Шевченківському районі подивився, які там козли працюють, і більше не з’являвся, - додав хлопець.

- А я помаранчевий. І штаб у нас був чудовий, - раптом встряв в розмову його товариш.

Хлопці не почали з’ясовувати стосунки. Відчувалося що тема президентських виборів, блакитних і помаранчевих в цьому середовищі вже пройдений етап. Ці за Майданом не ностальгують. У всіх присутніх задоволено горіли очі – розповідали, що нарешті знайшли себе в справжній справі. Серед молоді альянсу кореспонденту ОБОЗу зустрілася знайома з другого туру виборів в Кіровограді дівчина, тоді там в якості спостерігачів працював цілий десант таких дівчат і хлопців з Івано-Франківська.

Дівчина розповіла про народження «Національного альянсу». Більшість членів організації з Західної України, згуртувалися, ще під час роботи на виборах. Разом їздили спостерігачами в східні регіони, разом жили на помаранчевому Майдані.

- А хто ваш керівник?

- Ігор Гузь, депутат міської ради Луцьку. Але його тут не має, він заарештований в Білорусії, - розповіла дівчина.

- А до Пори ви маєте відношення?».

- Дівчина заперечила.

Повчальна історія. Хто найбільше в Україні говорив про експорт революції?! Звісно «Пора». Однак поки розпіарена «Пора» загрузла в темі реєстрації партії, заносила в чорні списки міністра юстиції Зварича й очевидно складала свої списки до Верховної Ради, тему Білорусії в них з під носа вкрала нікому раніше не відома організація.

Розмова закінчилась, бо жителі наметового містечка вишикувались в шеренгу - церемонія перед обідом. Молодь з «Національного альянсу» прихильники військової дисципліни й антуражу. Малесеньке наметове містечко по периметру обнесене колючим дротом, і обтикане збитими з дошок «протитанковими їжаками». І над всім цим розвиваються білоруські й «бандерівські» чорно-червоні прапори. Взагалі це єдине наметове містечко, серед десятка інших розкиданих по Києву, де відчувається творчий запал будівничих.

Кількість противників наметового містечка на іншій стороні дороги зростала. - Підіть памперси поміняйте, - кричали чоловіки й жінки з біло-блакитними шарфиками чорно-червоним. - Журналісти зверніть увагу, їм же по 14-16, а вони вчать нас і Лукашенка, як жити!.

- А цим скільки років?, - спитав хтось з натовпу тицяючи пальцем в круглолицього хлопчину з червоним портретом Корчинського на грудях.

- Мені вже 18, - гордо заявив юний братчик.

Українські фани Лукашенка не замовкали, ні на хвилину, в загальному галасі було навіть важко розібрати в чому вони звинувачують пікетувальників посольства. Члени «Національного Альянсу» у відповідь мовчки розтягнули плакат «Приберіть клоунів» і нахабно посміхалися в обличчя опонентів. Коли їх роздратування досягло апогею, вони, ще й заспівали повстанських пісень.

Тим часом серед товариства з’явився їх герой - Олексій Панасюк, перший з п’яти затриманих у Мінську, який повернувся в Україну. І як і личить герою він скупо розповів, як під час суду він був змушений захищати себе самостійно, оскільки адвоката, якого знайшло посольство на засідання не допустили. Розповів, як консул проривався з боями до арештантів в камеру, приносив українську пресу і давав свій телефон, щоб ті подзвонили батькам. Зараз хлопець найбільше стурбований печаткою в паспорті, що забороняє в’їзд в Білорусь на п’ять років, мовляв, як тепер боротися з режимом Лукашенка.

До речі, Українське консульство в Білорусії має намір оскаржити рішення білоруського суду щодо заборони в'їзду на територію країни протягом 5 років українцям, затриманим під час акції "Чорнобильський шлях".

P. S. Коли „ОБОЗ” полишив пікет під білоруським посольством, в інформагенствах з’явилася інформація, що всі четверо громадян України відпущені на волю й повертаються в Україну на автомобілі посольства в супроводі українського дипломата.
В 1996 році семеро українських громадян затриманих в Білорусії уявити не могли, що таке можливо. Навіть теоретично. Нікому навіть і не снилося, що консул, МЗС і особисто Президент можуть полегшити їх долю, ще й покатати на автомобілі з дипломатичними номерами. Тоді учасники мітингу білоруської опозиції просиділи за гратами - півроку!!! А додому добиралися електричками… Через десять років їх послідовників - звільнили достроково на офіційну вимогу України.

Залишається, лише сподіватися, що це трапилося не через упереджене ставлення нової влади до особи Олександра Лукашенко, а що тепер МЗС, як за правило, буде відстоювати інтереси кожного свого конкретного громадянина на території інших держав. Що наші моряки не будуть роками голодувати на арештованих суднах, що продані в сексуальне рабство дівчата знайдуть допомогу в посольствах, що родина вбитого американськими танкістами журналіста Процюка нарешті отримає звичайну в таких випадках грошову компенсацію.