У Баранівського - цукрова амнезія, а Терьохін радить йому сексопатолога

Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Робін Гуд, СБУ і сорок розбійників
	»Діти наїзника, або Чому БЮТ загриз Огризка
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина II
	»Гості прилетіли до Ющенка верхи на корупції
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина I

Не пропустите »

	»Украина предпринимает седьмую попытку выиграть "Евровидение"
	»Григорий Суркис: "Нас терпят, хотя мы непредсказуемы"
	»Николай Басков отрекся от сына!

Интересное »

новости, загрузка.

Дієтологи стверджують, що від цукру товстіють. Стоматологи лякають карієсом. Чому мовчать психіатри! Адже на прикладі українського парламенту й уряду очевидно, що одне слово «цукор» здатне викликати хвилю агресії, аж до взаємних стусанів та компромату. Чудовий приклад - взаємостосунки «цукрових» ворогів - міністра економіки Сергія Терьохіна та міністра агропромислового комплексу Олександра Баранівського.

Почалося все з того, що Терьохін назвав позицію Соцпартії, яка запропонувала поступовий вступ до СОТ, сексопатологічною: «Якщо такою є позиція Соцпартії, то її члени не можуть бути представлені в уряді. В уряді є один чоловік – Баранівський, – якого давно треба звільнити", - заявив Терьохін. І після цього пішло-поїхало: взаємні образи, звинувачення, репліки в стилі «сам дурак».
До чого тут цукор? – запитаєте ви. Все досить просто. Однією з вимог СОТ до України є дозволити ввезення в нашу державу цукру-сирцю. Однак саме цей законопроект міністр аграрної політики вважав шкідливим, через що Соцпартія принципово за нього не голосувала.

Почалася війна компроматів. Баранівський без вагань звинуватив колегу по уряду: "Від ввозу в Україну цукру-сирцю, який лобіює міністр економіки, виграє одна особа. І вона заробить на такій операції понад 150 мільйонів доларів".
Міністр економіки, в свою чергу, розповів про змову найбільших операторів ринку цукру, які тримають товар в обсязі близько 250 тис. тонн, щоб створити дефіцит і штучно підвищувати ціни. Звісно, Терьохін натякнув, що міністр агропромислового комплексу про це не може не знати.

Баранівський погодився стосовно змови, лише уточнив, що це справа не його рук. Чия? – мовляв, питайте в Терьохіна. «За умови прийняття цього закону в останній парламентський тиждень, на початку липня, цукор міг би з'явитися в Україні лише у жовтні. Стільки часу потрібно, щоб кораблі з Африки та Америки приплили б до наших берегів. Виникає інше питання: ці кораблі вже стоять біля наших берегів. Це наводить на думку, що все було сплановано, підготовлено заздалегідь», - розповідає Баранівський.

Ця теорія змов, безумовно, є дуже цікавою. Однак «Обоз» подав її лише для того, щоб розкрити іншу цікаву тему. Ні, вона не стосується економічної доцільності ввозу цукру-сирцю. Це питання окремого дослідження. Хочеться розібрати морально-етичну сторону питання.

Якось мені довелося включити телевізор, коли у ньому міністр АПК Олександр Баранівський давав моральне обґрунтування своєї позиції. Через пару днів на засіданні уряду він додав: «Я не хочу бути міністром, якого будуть колись проклинати за те, що при ньому угробили цукрову галузь або якусь іншу». Робимо висновок, що для Баранівського «угробити цукрову галузь» означає ввезти в Україну 300 тонн цукру-сирцю».

Цікаво, якими мотивами керувався Баранівський, коли він, будучи депутатом, голосував за ввезення в Україну цукру-сирцю. Ця історична подія трапилася 22 травня 2003 року, коли парламент голосував за законопроект 2616-2. Той законопроект фракція СПУ підтримала майже одноголосно – із 20 парламентаріїв, які на той час були членами СПУ, за нього проголосували 18 (Мороз і Мельник не були присутні на засіданні). Як бачимо, вся фракція СПУ в 2003 році проголосувала за «гроблення» цукрової галузі. В тому числі кнопку «за» тиснув депутат Баранівський.

Хтось може зауважити, що, можливо, об’єми були менші, а ставка мита - вища. Дивимося на текст законопроекту в 2003 році: «Стаття 1. Установити обсяг ввезення в Україну у 2003 році цукру-сирцю тростинного (код згідно з ТН ЗЕД 17.01.11) 400 тисяч тонн.

Ставка ввізного мита на цукор-сирець тростинний (код згідно з ТН ЗЕД 17.01.11), що ввозиться в Україну в межах зазначеного обсягу, встановлюється в розмірі 1 відсотка митної вартості, але не менш як 7 євро за одну тонну, терміном з 1 травня до 1 вересня 2003 року».

Правда цікаво: в 2005 році в урядовому законопроекті об’єм цукру-сирцю менший на 100 тисяч тон, а мито – втричі більше (не менше 20 євро за тону). Але Баранівський і вся соцпартія голосують «проти». Чому?

Нинішня аргументація соціалістів відома – вони проти ввозу цукру-сирцю, оскільки це, на їхню думку, знищить цукрову галузь, вітчизняного товаровиробника, українське село. На жаль, нині неможливо встановити, якою була аргументація членів СПУ в 2003 році. Стенограма на сайті Верховної Ради, на щастя соціалістів, обривається якраз на розгляді цього питання.

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на це «чому?» відповіла категорично: мовляв, у 2005 році не голосували ті, кому вигідна криза, кому вигідні високі ціни на цукор, щоб сказати, що в цьому винен уряд. До речі, свою позицію Юлія Володимирівна відстоює послідовно. В 2003 році вона також голосувала за ввезення цукру-сирцю в Україну.

А тепер про позицію опонента Баранівського – Сергія Терьохіна. Йому нині легше відбивати атаки, у 2003 році він не голосував за цей законопроект, тому що був відсутній. Хоча навіть якби він і був у Верховній Раді, то скоріше за все не проголосував би, оскільки вся «Наша Україна» утрималася. Тепер він схвалює рішення соціалістів дворічної давнини: «В 2003 році підвищення цін на цукор вдалося уникнути завдяки використанню інструмента тарифних квот на цукор-сирець імпортного виробництва в періоди підвищення попиту на товар. У 2004 році тарифна квота вперше не була встановлена, і, маючи повний баланс виробництва і споживання, внутрішні виробники підняли ціни з 2,89 грн. до 3,61 грн. Знизити ціни дозволила контрабанда, «сірий» імпорт через вільні економічні зони.

"Тепер ми повинні врегулювати проблему в парламент"», - зауважив Терьохін.

Чому «Наша Україна» не підтримала цукровий законопроект у 2003 році, з’ясувати складно. Стенограми знов-таки немає. В будь-якому випадку їм легше виправдати зміну своєї позиції – нині вони виправдовуються необхідністю робити певні поступки для вступу в СОТ. Соціалістам важче – вони і тоді, і зараз «до останньої краплини крові» боролися за вітчизняного виробника. Однак боротьба ця чомусь дуже хаотична.

Окремо хочеться додати про мораль Олександра Мороза. За даними соцопитувань населення традиційно вважає його найморальнішим політиком України. Зверніть увагу - в 2003 році він був відсутнім на голосуванні. Чи випадково? Адже лідери фракцій, щоб формально не паплюжити своє чесне та непідкупне ім’я, утримуються голосувати за лобістські законопроекти. Щоб не підмочити репутацію, як це в нашому випадку сталося з Баранівським.

І на останок. Коли порівнюєш результати голосувань за схожі «цукрові» законопроекти 2003 та 2005 років, від слів про захист вітчизняного виробника, про нищення цукрової галузі України, від лицемірства аж коробить. Напевно, Соцпартії було б логічніше пояснити свою сьогоднішню позицію не спасінням виробника, а політичними мотивами. Скажімо, в контексті їхніх останніх нападок на Петра Порошенка заявити, що вони проти того, щоб цукерки «Рошен» вироблялися з дешевого цукру. Можливо, тоді б це виглядало послідовно.