Іван - "Синя борода"

"Алло, міліція? Я убив свою жінку"

Окрім клубу, розміщеного в старенькій сільській хаті, тут піти нікуди. Тому місцева молодь близько опівночі активно топче сюди доріжку. Оскільки мотати кола, поспішаючи на "брязкотеку" й оминати при тому навколишні обійстя не дуже зручно, стежка пролягла повз город Стернійчуків.

Кілька разів хлопцям і дівчатам доводилося бути свідком нічних дебошів: серед ночі в оселі чулася притишена лайка, брязкіт побитого посуду. Іноді плакали діти. Але дружина Леся ніколи не скаржилася на чоловіка, тож плодитися сільським пліткам не було з чого. Удень вони виглядали ідеальним подружжям. До церкви, на весілля - усюди разом. Що відбувалося, коли чоловік і дружина усамітнювалося за стінами власної оселі - не розповість уже ніхто. А того ранку Іван забіг до сусідів із засуканими рукавами, на сорочці - кров. Збуджений схопився за телефон. Ще сонні господарі чітко почули з кухні: "Алло, міліція! Я убив свою жінку". Пізніше вже правоохоронцям Іван доводив, що не вбивав свою дружину, мовляв, та сама впала на ніж. Вони ж ці пояснення відкидали.

"Ваш тато - не вбивця"

Коли дружини Івана не стало, село розділилося на два табори. Одні всіляко захищають чоловіка. Найцікавіше, що серед таких "адвокатів" найбільше жінок. Вони б'ють себе в груди, доводячи, що Іван дуже глядів дружину. Найзапекліші навіть грозяться поїхати відстоювати добре ім'я односельця до президента. "Іван був хорошим, - стверджує Галина, родичка засудженого. - То на нього все наговорюють. Кум Степан - за те, що він йому колись бензин у колгоспі не виписав, сусіди - через заздрість. Двоюрідний брат любив дружину, не дозволяв піднімати й відра води. Його Леся завше ходила селом, як пава. Ніколи зайвий раз носа у свекрухи не показувала. Знаєте, які в неї руки були? Білі-білюсі, зовсім не сільські." Дехто до Галининої мови ставиться з недовірою - вона родичка, тож зацікавлена, щоб Івана виправдали. Галина ж порається на господарстві в Стернійчуків і всіляко переконує дітей, що їхній тато - не вбивця.

Перша мертва, друга "буйна", третя...

"Я пам'ятаю Івана ще з дитинства, - каже баба Нюра, - кращого парубка на село не знайти, а ви запитайте, котра дівка за нього не пішла б!" Натомість сільський люд пам'ятає іншу історію - загадкову смерть Люби, першої дружини Івана. Щоправда, про неї тут узагалі нічого не знають. Молода сім'я тоді мешкала в сусідньому селі, і подружнє життя тривало лише три місяці. За розмовами, одного вечора завше усміхнену Любу чоловік знайшов на горищі повішеною. Цікаво, що перед тим вона замочила білизну, а в хаті на столі парувала смачна вечеря на двох.

І року не пройшло, як Іван повернувся у своє село й одружився з іншою. У новій сім'ї панував лад, але за чотири роки Іван несподівано спровадив дружину до "психушки". Казав, вона стала "буйна" і хотіла занапастити себе і немовлят. Тепер, після випадку з Лесею, селяни посилено дискутують, чи часом їхній односелець не Синя Борода, який доводить дружин до самогубства або й ще більше - хитро зводить їх зі світу?

Ольга Гембік, Луцьк

“Аргумент-ГАЗЕТА”, www.argument-ua.com