Ющенко почав курити, як пас корови за селом

В червоній краватці й хустинкою в кишені, в тон стінам головного корпусу, він піднявся на трибуну й почав віщати перед кількома сотням хлопців і дівчат.

Що ж це була за лекція? Віктор Ющенко півгодини розповідав, як погано було за минулої влади й ще півгодини, як покращилося життя за нинішньої. Ну, скільки можна Президенту хвалитися своїми успіхами? Це як мінімум не скромно. Тим паче, що все сказане Ющенком, люди, що цікавляться політикою, знають напам’ять. Це улюблені Віктором Андрійовичем суцільні статистичні дані, це кохані слова — «приріст», «дитинка», «дорожня карта».

Тому повторювати все це нема сенсу, хіба що не можна не згадати, як за минулої влади фракція Ющенка голосувала за мінімальну зарплату в розмірі 237 грн., а Партія регіонів пропихнула — 205 грн. Чому про це не можна не згадати? Тому що Ющенко про це розповів — 3 рази!!! Причому завжди дуже чітко виговорював цифри й жодного разу не помилився. А ось про те, що у владі відбувається дискусія, коли підняти мінімальну зарплату до 500 грн., в цьому році чи на початку 2007 Ющенко сказав один раз.

Тепер щодо свіженьких заяв. Була одна! Віктор Андрійович розкритикував політичні сили, які спекулюють на темі будівництва ядерного сховища. За словами Ющенка, в нас немає іншого виходу, бо маючи на своїй території чотири атомних станції, ми не можемо зберігати відходи просто неба. Вивозити за кордон? 2 роки назад зберігання одного кг. ядерних відходів коштувало 270 доларів, в цьому році — 720 доларів. Тобто щорічно Україна повинна витрачати 120 млн. доларів. А для будівництва сухого сховища на території Чорнобиля, за словами Ющенка, потрібно 80 млн. З Президентом в цьому питанні важко не погодитися, й зрозуміло, що наприклад Юля Тимошенко проти цього сховища тільки тому, що на виборах словами «ядерні відходи», так само зручно лякати електорат, як й словом «НАТО».

Але важко погодитись з Президентом, що це треба розповідати студентам. Невже немає тем, які ближчі молоді, які їй цікаві. Принаймні Ющенко таких не знайшов.

Присутні в залі трималися молодцем, практика слухання нудних лекцій дала їм можливість не заснути в перші десять хвилин. Хоча були й такі. Інші дістали з кишень мобільні телефони й різалися в ігри. Тим часом Ющенко пройшовся по всьому економічному, фінансовому, соціальному блоку питань, але коли він згадав студентам про пенсійну реформу, хтось в залі не витримав й істерично заржав. Президент, щоправда, виправився, сказавши, що окремо зупинятися на цьому питанні не буде й пустився в хащі податкової реформи. Зал впав у звичну сплячку.

Піднімали голови лише, коли зрідка Ющенко видавав щось неординарне. Наприклад, коли заявив, що у «лісників треба відбирати бензопили», або коли одна камера впала зі штативу. Віктор Андрійович перервав свою наповнену цифрами лекцію й весело заявив охороні: «Це ніякий не замах, це просто камера впала. Добре що на парубка, а не на леді». Ще студенти із зацікавленням звернули очі на Президента, коли той подякував своїм землякам — сумським студентам, — які в 2004 році рушили на Київ, й, фактично, їх смілива хода стала предтечею помаранчевої революції. Щоправда, жодним словом Ющенко не згадав інших студентів — руху «За Правду». В цей день п’ять років назад їх затримувала та катувала міліція, бо вони хотіли почути правду про те, хто вбив Георгія Ґонґадзе. І саме ці студенти першими в незалежній Україні подали приклад, що треба виходити на майдани відстоювати свою громадянську позицію. Проте Ющенко не вважав за потрібне сказати про це хоча б слово. Сумно, коли людина, яку вибрав Майдан, сповідує політику подвійних стандартів.

Ігнорування цієї теми було особливо красномовним, тому що з вікна конференц-залу, де Ющенко читав лекції, було видно пам’ятник Шевченка, мітинг, присвячений подіям тих днів, й звуки українського гімну вперто проникали в приміщення.

На завершення Ющенко торкнувся головної теми — парламентських виборів. Тут він сказав свою коронну фразу: «Я вас агітувати не буду, голосуйте як вам підкаже серце».

Щоправда, зразу по тому заявив, що «йдеться не про вибір кольору, йдеться про спосіб життя, до якого ми або хочемо повернутися, або ні». «Гасло про дешеву ковбасу та газ ведуть країну до руїни. Нам ніхто нічого не принесе на тарілочці з синьою кайомочкою. Мені, як громадянину України боляче, коли сьогодні люди, які ще півтора роки тому формували тіньову політику, стають політичними лідерами і закликають націю повернутися до минулого», — звернувся до присутніх Ющенко. Тут й дурному зрозуміло, на кого в своїй антиагітації прямо натякає Віктор Андрійович.

Однак найбільше в контексті виборів «сподобалась» фраза Ющенка: «Давайте навчимося разом із правом вибору формувати свою високу відповідальність за тих, кого ми обираємо». Це щось дуже нагадує бігборди «Нашої України» — «Не зрадь майдан!», які не можуть викликати нічого, крім обурення.

На цьому Ющенко свою лекцію завершив. Настала черга студентських запитань. Але Ющенко так, мабуть умисне, затягнув свою промову, що часу вистачило лише на три запитання. Хоча черга бажаючих перевищувала цю цифру десятикратно.

Ці три питання були дуже чемні та помірковані. Гострі так і не прозвучали.

Перше питання стосувалося боротьби з алкоголізмом в селі. Ющенко тут трохи ожив, й забувши цифри, впав у дитячі спогади свого сільського дитинства. Він розповів, що алкоголізм в селі — це через безробіття, бо коли людина занята, навіть палити забуває. «Курити я кинув в 1 класі!», — шокував присутніх Ющенко. «А до того, бувало, пошлемо подругу Таню в магазин за «Біломорканалом», а потім шість цигарок за раз викурювали, як корови пасли», — похвалився Віктор Андрійович.

Друге питання стосувалося НАТО. Його задавав маленький кучерявий хлопчик у вишиванці, й Ющенко знову впав в сентименти. «Мої діти такі, як ви», — заявив Президент. Присутні зі скепсисом подивилися на скромного хлопчину, який нічим не нагадував розбещеного старшого сина Ющенка. Й тут Віктор Андрійович сам поправився: «Як певна група моїх дітей». Присутні зааплодували, а дехто навіть голосно засміявся.

В останньому питанні студентка поцікавилася, чи не будуть найталановитіші українські студенти після приєднання українських вузів до Болонської конвенції виїжджати за кордон назавжди. Ющенко тут заперечив й навів приклад своєї дружини.

«Коли вона була маленькою її батько, електрик в українському селі, сказав їй, що найкращі яблуневі сади в України, найкрасивіше вишня цвіте в Україні, найбільше у світі пташок — на Україні». І коли вона пройшла певний життєвий шлях, закінчила два університети і приїхала до України, я її запитую: «Ну як тепер?», ти пожила в квартирі, де немає не те, що гарячої води, — холодної води немає, де взагалі мало що могло подобатися. Вона мені каже: «Оте, що мені батько говорив, повністю відповідає тому, що я бачила», — похвалився Ющенко патріотизмом своєї дружини.

Потому покинув студентів через двері біля сцени, за ним слухняно вийшли його вічні супутниці Ул’янченко й Геращенко. Ні автографів, ні безпосереднього спілкування зі студентами не було.Молодь в свою чергу виходила з байдужими обличчями, для них це була звичайна нудна пара, яка продовжилась стандартно — 120 хвилин. Невже син Ющенка Андрій, який сам студент, який на консалтингу може заробити на чудо-автомобіль, не міг професійно проконсультувати батька, про що треба говорити з молоддю? Тим паче яскравий виступ Віктору Андрійовичу зовсім би не завадив — вибори на носу. Чи може Андрійко належить не до тієї групи чи фракції в сім’ї Ющенка?