Володимир БОЙКО

2 березня 2006 року в Естонії було звільнено з посади державного прокурора (по-нашому – Генерального), такого собі Юрія Резде. Ні, 33-річний Резде не займався комерцією, як його українські колеги, не арештовував людей по сфабрикованих обвинуваченнях і навіть не розвалював кримінальні справи відносно лідерів організованих злочинних угруповань. Уся провина державного прокурора Естонії полягала лише в тому, що його в позаробочий час бачили на ґанку одного із офіційно діючих у Таллінні будинків розпусти. Злочину в цьому, за естонськими законами, немає ніякого. Але відповідно до етичного кодексу працівників тамтешньої прокуратури, всі прокурори мають слугувати взірцем поведінки для інших співгромадян. І полетів пан Резде з посади без права компенсації...

Нинішній Президент України - великий любитель набридати виборцям розповідями про неймовірну політичну моральність теперішньої влади. Звичайно, без жодного розуміння предмету своїх проповідей. Бо мораль у політиці – це зовсім не мистецтво ліпити глечики і навіть не любов до бджіл. Це – система поглядів, згідно якої носії владних повноважень мають каратися за щонайменше порушення не тільки писаних, але й неписаних законів суспільства, причому значно суворіше, аніж пересічні громадяни. Що таке мораль у політиці продемонструвала рік тому та ж Естонія, коли був відправлений у відставку міністр фінансів лише за те, що він, перебуваючи за кермом автомобіля, не зупинився на сигнал поліцейського. За порушення правил дорожнього руху пан міністр відповів як і всі громадяни. А за порушення правил політичної моралі – звільненням з посади. А тепер уявімо собі, що якась „собака Луценка” вирішить зупинити за перевищення швидкості автомобіль міністра фінансів України Віктора Пинзеника. Або його кума, прокурора Обухівського району Василя Хруща, який нині, перебуваючи під слідством, придбав собі ще один (здається, шостий) автомобіль – єдиний у Києві BMW X5 червоного кольору. Уявили?.. – Отож.

Та що там міністр. У січні цього року міліція затримала двох п’яних водіїв відомого діяча „помаранчевої революції” Рівненського губернатора Васі Червонія (Вася, кажуть, бутерброди для Майдану різав і був за це нагороджений Ющенком посадою голови облдержадміністрації). Затримали Васіних придворних, звісно, випадково й, звісно, зовсім не за те, що вони, упившись оковитою, катали по Рівному якихось проституток на Васіному службовому автомобілі. Попалися хлопці на тому, що по-п’яні влаштували стрілянину по ліхтарях з персональної Васіної зброї. Тепер, мабуть, того міліціонера, який хотів затримати хуліганів, ще й судити будуть...

Розповідаємо подробиці:

Пізно ввечері 12 січня 2006 року, після напруженого трудового дня, обслуга Рівненського губернатора вирішила відпочити. Ну, як нині відпочивають у Рівненський обласній держадміністрації – загальновідомо. То за часи злочинної влади чинуші ховалися від трудового народу й пиячили з дамами легкої поведінки в службових кабінетах або в закритих від стороннього ока закладах. Тепер, після перемоги народного режиму, ситуація з чиновними розвагами в Рівному змінилася докорінно – оскільки нинішня влада прозора, як сльоза немовляти, „помаранчеві” діячі веселяться принародно.

Одним словом, того славного вечора два водії Червонія – 36-річний Сергій Бодян і 40-річний Олександр Невірковець – вирішили трохи розвіятися в дамському товаристві. А, може, хлопці просто захотіли перевірити, чи не змінилася в них сексуальна орієнтація через кожноденне спілкування з рівненським губернатором... Отже, добряче випивши й прихопивши з собою двох „тьолок” – завідувачку крамниці „Продукти” Б-ку Людмилу Борисівну і студентку Львівського національного університету У-к Людмилу Іванівну – слуги народу поїхали шукати пригод. Звісно, у подорож відправилися вони не на таксі, а на службовому автомобілі голови Рівненської облдержадміністрації „Фольксваген-Таурег” (номер державної реєстрації ВК 37 33 АВ), широко відомому в Рівному під назвою „блядовозка”.

Біля 2-ї години ночі 13 січня 2006 року весела компанія прибула до місця відпочинку рівненської аристократії – фермерського господарства „Кемпінг”. Як виявилося, заклад привабив Васіних водіїв не затишком номерів, а своїм ліхтарем. Чим п’яному квартету не сподобалася „лампочка Ілліча” тепер вже сказати важко. Мабуть – кольором, позаяк прислуга Червонія напевно вирішила, що відтепер всі лампочки в Рівненській області мають бути червоними з поваги до прізвища губернатора.

Вирішивши продемонструвати дамам, що вони не тільки кохати, але ще й стріляти вміють, водії Червонія витягнули з автомобіля губернатора карабін ОПКО-44 калібром 7,62 мм (№ ЮН 3899, зареєстрований на Бодяна), пістолет для стрільби гумовими кулями „Вій” калібром 9 мм (№ЛА-1910, зареєстрований все на того ж Бодяна) і особистий Васін пістолет системи Макарова, споряджений гумовими кулями калібром 9 мм (№ХК-013840, зареєстрований персонально на Василя Михайловича Червонія).

Першим же пострілом з карабіну водій рівненського губернатора Сергій Бодян поцілив не в лампочку, а у вікно кімнати на другому поверсі „Кемпінгу”, де в номері після бурхливого вечора відпочивав працівник Управління СБУ в Дніпропетровській області К-чук Анатолій Олексійович у товаристві особи жіночої статі. Втім, пізніше, коли на місце події прибули оперативники з міліції, Анатолій Олексійович заявив, що про свою причетність до СБУ він пожартував у стані афекту. І взагалі є простим приватним підприємцем з Дніпропетровська, який не має до грізної „контори” ніякого відношення. На доказ цього потерпілий К-чук продемонстрував міліціонерам свою сусідку по ліжку та запевнив, що в СБУ, на відміну від приватнопідприємницького сектору, працюють не офіцери, а суцільні педерасти (у хорошому значенні цього слова). Сподіваємося, Голова СБУ Ігор Дрижчаний проведе службове розслідування й суворо покарає підлеглого за неввічливі висловлювання на адресу Служби.

Природно, що власник „Кемпінгу” набрав чарівний номер „02” та попрохав приборкати озброєних невідомих. Міліціонери швиденько прибули на місце події й хотіли навіть затримати хуліганів, але п’яні водії зателефонували своєму босу й поскаржилися, що якісь менти заважають їм відпочивати. Такої наруги над авторитетом влади голова Рівненської облдержадміністрації стерпіти не міг. О четвертій ранку розлючений Червоній підняв з ліжка голову Рівненського районного суду Віктора Лопацького й наказав йому негайно навести порядок у міліції. О пів на п’яту намісник Феміди вже був у „Кемпінгу”. Позаяк судді та їхнє майно є недоторканними, Лопацький відбив полоненого Бодяна у міліціонерів, посадив у свій автомобіль і вивіз з місця скоєння злочину.

Втім, рівненські міліціонери, наслухавшися проповідей Ющенка про „верховенство права”, таки домоглися освідування Сергія Бодяна на предмет алкогольного сп’яніння й порушили кримінальну справу за фактом злісного хуліганства за ст. 296 ч. 4 Кримінального кодексу України. 13 січня 2006 року постанова про порушення справи була затверджена начальником Рівненського райвідділу Управління МВС у Рівненській області, а далі відбулося те, про що ми вже неодноразово розповідали. Зокрема – у статті про те, як у Шевченківському райвідділі Києва „розслідували” замах на вбивство американської журналістки Мері Місьо http://www.obozrevatel.com/news/2005/9/29/47806.htm. Процитуємо цей матеріал ще раз:

„Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України, кожний слідчий є самостійною процесуальною фігурою й за наявності відповідних приводів і підстав одноосібно приймає рішення про порушення кримінальної справи. За що несе повну відповідальність. Одночасно з тим нагляд за діяльністю слідчих чи органів дізнання здійснює прокуратура. Прокурор має право витребувати матеріали, на підставі яких порушувалася справа, і якщо досудове слідство ще не було розпочато, скасувати постанову слідчого про порушення справи. І також нести за це відповідальність. Ніяких інших форм впливу з боку прокуратури на слідство закон на цій стадії не допускає. Але на практиці все відбувається по-іншому. У 2002 році закон був „доповнений” незаконною інструкцією, згідно якої для того, щоби порушити кримінальну справу, слідчий має отримати в прокурора підпис під карткою статистичної звітності, на підставі якої справі буде привласнюватися номер. Достатньо лише, щоби прокурор таку картку не підписав, і слідчі дії буде проводити неможливо навіть за наявності постанови про порушення кримінальної справи. При цьому ніякої відповідальності за відмову підписати картку прокурор не несе й взагалі не повинен нікому пояснювати, чому він її не підписує, оскільки статистичні картки ніяким законом не передбачені.

Завдяки цій інструкції процедура порушення кримінальної справи давно перетворилася в прокуратурі на бізнес. Достатньо злочинцю лише занести прокурору потрібну суму, й кримінальна справа ніколи не буде порушена, а слідчому міліції доведеться писати відмовну постанову.”

Додамо лише, що незаконна інструкція 2002 року „Про єдиний облік злочинів” була спільно затверджена МВС, СБУ, ДПАУ, Мін'юстом та Генпрокуратурою України у зв’язку з проведенням опозицією акції „Україна без Кучми” і мала єдину мету: не допустити, щоби який-небудь суддя або слідчий під власну відповідальність порушив кримінальну справу проти Леоніда Кучми. Втім, винахідливі прокурори швиденько зрозуміли, як можна заробляти копійку на незаконному втручанні в діяльність слідчих і органів дізнання. А також обслуговувати потрібних людей у випадку якоїсь халепи. Власне, в Рівному так і сталося.

Після того, як міліція порушила кримінальну справу проти Бодяна, постанова разом з матеріалами дослідчої перевірки пішла в прокуратуру Рівненського району для підписання картки Ф.1 і привласнення справі номеру. Але 19 січня 2006 року картка повернулася в міліцію без прокурорського підпису – вочевидь, Вася Червоній вже встиг зателефонувати прокуророві області й пояснити, хто в домі хазяїн.

А ще через два дні, 21 січня, начальник ВКР Рівненського райвідділу УМВС капітан Веремчук під тиском прокуратури був змушений винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом стрілянини в „Кемпінгу” за відсутністю складу злочину. Отакої...

Втім, обвинувачувати Рівненського губернатора в тому, що він перетворив своє службове авто, куплене на гроші платників податків, на пересувний бордель – це все однаково, що звинувачувати кішку в тому, що вона ловить миші. Бо Вася – він і в Африці Вася. Тільки чорний.

Ще менше претензій можна висунути Чисторукому Пасічникові, який під шумок розмов про свою неймовірну моральність тримає на посаді голови обласної державної адміністрації людину, чий службовий автомобіль потребує регулярної дезинфекції (сифіліс не спить!) та провітрювання від запаху перегару. Після того, як Генеральним прокурором України Ющенко призначив креатуру донецького злочинного угрупування „Люкс” Олександра Медведька, навіть найдошкульніші опоненти нинішнього Президента зрозуміли, що Сільського Бухгалтера треба не критикувати, а лікувати. Бо діоксин – це така отрута, від якої люди або вмирають, або на все життя залишаються ідіотами. Ющенкові пощастило – він вижив.

Не варто звинувачувати в беззаконні й рівненського районного прокурора – ст. 296 КК України належить до підслідності органів внутрішніх справ і саме міліція, а не прокуратура відповідальна за притягнення хуліганів до кримінальної відповідальності. Що ж стосується усіляких там незаконних інструкцій, то прокуратура не винувата в тому, що співробітники МВС їх виконують. Є Кримінально-процесуальний кодекс, який детально регламентує порядок порушення кримінальних справ і який не потребує „уточнення” протизаконними інструкціями з грифом „опублікуванню не підлягає”.

Тому хотілося б все ж таки отримати реакцію Міністерства внутрішніх справ на наші неодноразові заклики вивести міліцію з-під не передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом „контролю” з боку прокуратури. Для цього достатньо навіть не одного дня, а лише 15 хвилин – щоб Юрій Луценко підписав листа до Мін'юсту про те, що МВС відкликає підпис свого міністра під інструкцією 2002 року „Про порядок обліку злочинів”.

Також звертаємо увагу пана Луценка на те, що гормональний статус і ставлення до алкогольних напоїв голови Рівненської облдержадміністрації є його особистою справою. Але лише в тому випадку, якщо Червоній та його обслуга будуть катати проституток у позаробочий час і на власному автомобілі або таксі. Якщо ж губернатор виділяє для нічних розваг державне авто і бензин, то подібні Васіни дії становлять склад корупційного діяння. І міліція, відповідно до Закону України „Про боротьбу з корупцією”, зобов’язана скласти за цим фактом адміністративний протокол та передати його на розгляд до суду. Не кажучи вже про те, що Червоній та його водії мають бути позбавлені дозволу на носіння зброї.

Доки ж цього не відбулося, у рівненських платників податків є лише один спосіб примусити команду Червонія розважатися за власний рахунок – подарувати губернатору гумову ляльку. Може, заспокоїться.