Як Чобіт боровся з Гітлером та його прислужниками

(до виходу в світ пасквіля «Монолітне болото»)

Коли прочитав «Монолітне болото» — цю мерзенну фальшивку — довго не міг збагнути: до якої ж межі політичного маразму може дійти людина заради своєї хворобливої амбітності? Зрештою, це широко відоме науці психологічне явище: паталогічна ненависть сірої, підло-зрадливої пересічної людини (Дмитро Чобіт) до особистості яскравої, розумнішої, талановитішої (Юля Тимошенко). Видання носить явно замовний політичний характер (не викликає сумніву, що і щедро оплачений) та спрямоване не допустити коаліції помаранчевих сил в майбутньому парламенті, особливо нахабна брехня спрямована проти найактивнішого й найпослідовнішого захисника ідеалів Майдану — виборчого блоку БЮТ. Дуже дивно, коли цей пройдисвіт Чобіт, із чорною душею духовного карлика, в якій фонтанує лише вулкан ненависті, демагогічно патякає, що " відкритість і чесність у політиці може бути тим каменем, на якому стоятиме міцна будова Української держави " ("Монолітне болото"). Так, Українську державу ми побудуємо на правді й порядності — тільки не на тій, яку хоче втілювати в життя недавній махровий червоний історик Дмитро Чобіт — екс-голова Бродівської районної ради (1994-1998 рр.) та Бродівської райдержадмі-ністрації (1995-1996 рр.), колишній нардеп.

Перегорнувши останню сторінку цього пасквіля, спонтанно ширилось відчуття тяжкого запаху дьогтю, наче від щойно намащених чобіт, хотілося негайно провітрити кімнату, помити руки від того книжкового бруду, а про автора залишається сказати його ж словами : "він упав у моїх очах нижче рівня каналізації і перестав бути пристойною людиною (" Монолітне болото").

Довгий час я був узахваті від його гострих публіцистичних видань ("Свистун" , "Час підлої зради" , "Нарцис"). Мені приходиться постійно їздити електричкою "Львів — Здолбунів", яка зупиняється в м. Броди Львівської області. У ній зазвичай їздить багато бродівчан. В невимушених дорожніх розмовах із ними часто згадували і Дмитра Чобота. На моє захоплення його книгами, чув від незнайомих мені людей далеко не позитивні оцінки . "Що ви можете знати про Чобота у своєму Львові?" — гарячкував старшого віку пан , — "Судите по тих надрукованих нещирих патріотичних словах цього продажного писаки . Та він зі своєю родиною, використовуючи службове становище і мандат народного депутата, розграбував наше містечко і Бродівський район, він перший злодій в нашому регіоні. Ви б побачили хороми , які відгрохала в м. Бродах на скромну пенсію Ольга Чобіт, а апартаменти в м. Києві?

Зауважу, що птиця одуд зовні дуже гарна, але яка вона смердюча! Такий і ваш Чобіт, якого захищаєте."

Значно стриманішими стали мої оцінки, коли в одну з поїздок електричкою незнайомий мені вчитель-пенсіонер із м. Броди дав ознайомитись із краєзнавчим нарисом Дмитра Чобота "Броди" (видавництво "Каменяр", м. Львів, 1984 р.), в якому автор нарису побив всі рекорди плазування перед більшовицькими окупантами, перенаситивши цю антиукраїнську книженцію отрутою проти учасників національно-визвольних змагань часів Другої світової війни, заполонивши сторінки нарису висловлюваннями: "гітлерівці та їх прислужники — українські буржуазні націоналісти", "легендарний партизан — розвідник М.Г.Кузнєцов загинув в нерівній сутичці з українськими буржуазними націоналістами", "під Бродами розгромлено горезвісну девізію СС "Галичина", - і таких "перлів" брехні повно на кожній сторінці.

"Коли почалася перебудова, — зазначив цей вчитель, — подули вітри змін, Чобіт одним з перших переорієнтувався і швиденько перефарбував свого Пегаса із яскраво — червоного з п'ятикутною зіркою на синьо - жовтого із тризубом. Став полум'яним щирим українським патріотом — трибуном, почав викривати, таврувати, ганьбити те, що ще недавно вихваляв до небес. Класичний приклад перевертня-хамелеона. А тому, щоб бути певним, чого можна сподіватись від людини в майбутньому, потрібно знати, що вона робила в минулому".

Ці слова старого бродівського вчителя пригадались мені, коли став аналізувати цей брехливий опус. Не варто було б витрачати час на це паскудство але, врешті-решт, ми повинні знати, що маємо справу з безпардонним аферистом, якому в 2002 році виборці "піднесли гарбуза", не обравши до Верховної-Ради, позбавивши таким чином звичного прибуткового корита і жаданої недоторканності. Нині в виборчих списках БЮТ (саме там останній час перебував перефарбований правдолюбець) йому визначили 120 місце. Загроза знову не дорватися до владного Олімпу змусила його скинути маску і показати своє справжнє обличчя — обличчя негідника з гіперболізованим самовозвеличенням: завдяки моїм діям був зірваний повторний арешт Юлії Володимирівни", "завдяки моїй безпосередній участі 25 листопада 2004 р. на Майдані відбулося перше Богослужіння" , "саме завдяки моїм зусиллям було заблоковано запасні виїзди і входи до Адміністрації Президента України" , "я сам керував закриттям таємних в'їздів " (все з "Монолітного болота"). Це все схоже на маячню хворого манією величі. Та ще невиліковна жадоба наживи, бо, напевно ж, немало він вторгував, коли жбурнув чергову порцію бруду на визнаного лідера Помаранчевої революції — Юлію Тимошенко. Даремно вихваляються автор і замовники "Монолітного болота", що це "оприлюднення може дещо вплинути на позицію виборців та відштовхнути їх від Вас". ("Монолітне болото"). Не переймайтеся, — пси лають, а караван іде. Не приміряйте до наших чесних, розумних виборців свій заляпаний болотом чобіт, якому вже давно місце на смітнику.

Ярослав ГЕЛЕТІЙ, голова правління просвітянського фонду ім. Івана Фещенка-Чотівського "Джерело", кандидат технічних наук, член Національної спілки журналістів України. Рівненська область

"Самостійна Україна"