Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Ющенка готують на Президента русинів
	»Янукович не купує повій, бо бордель переїхав на Банкову
	»Джарти-сарай в Мінприроди
	»Кучма подарував «Обозу» будинок
	»Секрети Конча-Заспи: Будинок Кучми

Не пропустите »

	»«Кинотавр» назвал лучших из лучших
	»Кто более матери-истории ценен?
	»Петросян разводится с Еленой Степаненко. Фото любовницы

Интересное »

У Новоград-Волинському гарнізоні Міністерство оборони демонструвало журналістам результат експерименту служби за контрактом. Наприклад, 30-та Гвардійська окрема механізована бригада формується на 100% контрактниками - майже 1300 осіб. Полковник бригади Миколенко експериментом задоволений, на його думку, контрактники сумлінніше за призовників ставляться до служби, «бо знали куди йдуть».

Хоча задоволене військове керівництво не усім. Зокрема, на думку офіцерів, в армію за контрактом потрапляє багато випадкових людей, яких доводиться незабаром виключати за порушення дисципліни чи пиятику. Цього б не було, якби була вища заробітна платня, й прийом відбувався на конкурсній основі, вважають військові. Зараз же на одне місце претендує лише одна особа, ба, навіть 10% місць залишаються вакантними.

Багато людей самі розривають контракт через низьку зарплатню. Сума, яку отримує контрактник в перший рік роботи - 650 гривень. Механік бойової машини Іван вважає, що вона не достатня для життя. Зарплата про яку мріє Іван - одна-півтори тисячі грн. Однак службу він кидати не думає, зачекає поки держава підвищить зарплатню. «Я продовжую сімейну традицію», - пояснив Іван.

Спілкуючись з контрактниками, «Обоз» виявив, що все, крім зарплати, їх задовольняє. Солярка в танках є, набої на навчаннях не економлять, але найбільше вразили журналістів умови проживання контрактників - для них збудували дві новенькі казарми - гуртожитки. Кімната розрахована на двох - нові меблі, веселих відтінків стіни, прикрашені картинками та штучними квітами. Кожна кімната має ванну й простору кухню, обладнану всім необхідним. Щоправда, не всі кухні використовуються за призначенням – можна харчуватися в їдальні військового містечка за 8 грн. в день. Якщо в наряді – безплатно.

«Дивлюся на ці апартаменти - жаба душить, але це так, по-доброму», - признався полковник Володимир Солов’ян. Виявляється, офіцери української армії мають куди гірші умови служби, ніж контрактники. Лейтенант Іван, який закінчив вищий навчальний заклад, отримує більше за рядового Івана лише на 50 грн., крім того, проживає не в безплатному гуртожитку, а знімає собі житло в місті за свій кошт. Іван стоїть в черзі на квартиру, але не вірить, що колись її отримує. «Психологічно важко для офіцера усвідомлювати, що ти працюєш в гірших умовах, ніж твої підлеглі», - скаржиться Іван. До речі, офіцери, які мають вислугу 20 років, отримують на 200 гривень більше контрактників й це при тому, що несуть пряму відповідальність за життя сотень підлеглих, у яких в руках не пензлі, а зброя.

Єдине місце, де українські військові можуть пристойно заробити це миротворчі місії. Хоча, за їхніми словами, вони там отримують куди менше, ніж їх колеги з інших країн. Журналістам розповіли історію, мовляв, коли українських вертольотчиків запитують в Ліберії, скільки вони заробляють, то ті кажуть, що 900 доларів на тиждень. Хоча насправді – в чотири рази менше. Бо найменша зарплатня миротворців з інших країн, не рахуючи українців, – 4 тисячі доларів.

Полковник Солов’ян скаржиться, що після служби в миротворчих місіях українських вертольотчиків успішно перекуповує Тюменська нафтова компанія.

В Україні шалений конкурс бажаючих потрапити в миротворці. «Отож, наші супермени вважаються кращими за своїми якостями та підготовкою», - хвалиться полковник. Також, за його словами, військові з інших країн хвалять українську бронетехніку, яка має хорошу броню й менше відмовляє в критичних ситуація. А ще цікаво, що в Іраку іноземні військові заздрили українським військовим черевикам.

«До нас приходили американці й просили помінятися», - хвалиться Солов’ян. Справа в тому, що спеціально для Іраку українцям пошили легкі черевики, зі вставками з тканини, в яких нога дихала, а ще - товста гумова підошва не стиралася об щебінь, на відміну від американської каучукової.

Отаким виявився побут українського контрактника. Де ще можна побачити, наскільки успішною є державна політика, як не у війську. Як бачимо, позитивні зрушення таки є, однак вони переважно зовнішні, косметичні. Будемо сподіватися, що наступним кроком у військовій реформі стане змістовна реформа, і хоча б найобороноздатніші вояки – наші миротворці – перестануть соромитися за свою державу.