Пінчук хоче Тимошенко і другу дитину

Останній раз кореспондент «Оглядача» бачив Віктора Пінчука дуже давно - за місяць перед виборами, коли він по-дружньому обнімався з Вірою Ульянченко в кулуарах Верховної Ради. До речі, заскочити Пінчука була справжня вдача, він ніколи не був людиною публічною й на роботу в парламент приходив лише коли загострювалось питання навколо НФЗ. Отож, коли з’явилася інформація, що Віктор Михайлович буде на відкритті відділення інтенсивної терапії новонароджених в Чернігові, знайшлося багато бажаючих журналістів поїхати в сусідню область, щоб подивитися, що собою являє Пінчук – вже не зять Президента і навіть не політик.

Висновок досить втішний: поки достеменно не відомо, чи є хоч якась користь для суспільства, коли бізнесмени йдуть до влади. Зате у випадку з Пінчуком журналісти переконалися, що є користь, коли бізнесмени-політики опиняються поза владою.

Ось приклад: у відділенні інтенсивної терапії для новонароджених, в інкубаторі придбаному за гроші Пінчука, лежить 3-денне немовля: підсліпувате, зморщене, на одній ніжці крапельниця, на іншій бовтається здавалось би гігантська смугаста шкарпетка, яка насправді дорослому чоловіку ледь налізла б на палець однієї руки. Маля інтенсивно махає руками. В цієї дівчинки поки що не має імені, важить вона лише… 650 грам. Для дітей, які народилися до встановлення нової апаратури, це був вирок, їх заочно вважали мертвонародженими. Тепер у цієї дівчинки, а також у її 800-грамового братика є надія. Якщо все буде добре, то через півроку, ці дітки стануть звичайними малюками.

До речі, витраченні на цю апаратуру гроші для бізнесмена калібру Пінчука - копійки. Шість комплектів для виходжування новонароджених для Чернігівської лікарні коштували 110 тисяч доларів. Щоправда, Пінчук пообіцяв інвестувати в цю програму мільйони доларів й влаштувати сучасні реанімації немовлят в усіх пологових будинках країни. «В мене відчуття, що я з цим справлюся сам»,- заявив Пінчук. Він зізнався, що поставив собі на мету стати громадського лідером.

Можна подумати, що Віктору Михайловичу не дає спокою приклад Леоніда Черновецького, який став мером Києва виключно за рахунок бабусь та багатодітних матерів, яких він підгодовував 10 років поспіль, однак сам Віктор Михайлович, запевнює, що не збирається повертатися в політику. А своє захоплення меценатством пояснює так: «Коли нам, бізнесменам, Господь дає можливість заробити, то бездумно витрачати все на нові гроші. Можна допомагати дітям, можна зайнятися вихованням людей, що полетять в космос». Насправді зіркові плани у Віктора Пінчука - тесть робив ракети, а зять хоче робити космонавтів!

Ось таке відкриття зробили журналісти! А ще виявилось, що Пінчук може не уникати питань, відповідати на одні щиро - на інші з гумором. Іншими словами, в Чернігові було відкрито нового Пінчука…

Віктор Михайлович, перше питання, яке зараз задають зараз усім: за яку ви коаліцію?

За широку. Для бізнесу потрібна стабільність й я вважаю, що в даній ситуації однокольорова коаліція не принесе ніякого кольору. Потрібна широка коаліція.

До речі, ви якось зараз впливаєте на політику в Україні? До вашої думки прислухаються?

Я вже поза політикою. 25 травня, коли прийняв присягу новий парламент, це офіційна дата, коли я перестав бути олігархом. Все, з 25 травня я вже не олігарх! Не маю, жодного стосунку до влади. Сьогодні я приступив до виконання обов’язків громадського лідера. Тепер я бізнесмен, який збирається активно приймати участь в житті суспільства.

Ви не жалкуєте, що не потрапили в парламент?

Не жалкую. Два роки назад я публічно обіцяв, що не буду балотуватися у Верховну Раду й ось свою обіцянку виконав. Я вважаю, що треба відділити бізнес від політики. Й це правильно! До речі, коли я прийняв для себе таке рішення, першим мене привітав Рінат Ахметов. «Молодець! - сказав мені, - Супер! Це абсолютно вірно. Ось я ніколи не йшов в політику…»

Не йшов, не йшов, а раптом - пішов. Як ви вважаєте, чому Ахметов змінив свою думку і став депутатом?

Мені здається, я розумію, чому він так зробив. Він не думав три роки тому, що в країні таке буде! Були створені умови, коли бізнес почали «крушить», коли він себе відчув невпевнено. Я думаю, що це була одна з причин, чому Рінат Леонідович задумався: може потрібно щось у владі міняти. А може в нього були інші думки? Одне скажу твердо - деякий час назад він цього не бажав й не збирався.

Проте думаю, що він до сих пір поділяє ту позицію, що в довгостроковій перспективі великий бізнес не повинен бути в політиці.

Кажуть, що ви хотіли піти на вибори в блоці з Литвином, а він вам відмовив?

Мало, хто про що говорить…

А партію «Віче» ви фінансували?

Жодних прямих інвестицій, «кешем» (Пінчук робить характерний рух рукою, який символізує рахування грошей), я не робив…

А не прямих?

Я симпатизував. Жалкую, що вони не пройшли. Дуже шкода, що «Пора» не пройшла. Не тому, що вони мені близькі, просто шкода, що суспільство не потребує нову хвилю в політиці. У нас стільки старих засиділось.

А Леонід Данилович, як поставився до вашого бажання закинути політику?

Він мене підтримав. Так само підтримав мою сьогоднішню поїздку в Чернігів. Я коли проїжджав біля його дачі, то йому подзвонив. Він говорить: «Вітаю тебе з днем захисту дітей». Я кажу: «Дякую. Їду в Чернігів на таку-то подію». Я, до речі, перший раз в Чернігові. А він говорить: «Молодець. Супер. Здорово. Передай землякам вітання». Я передавав, людям було дуже приємно.

З ким з політиків ви нині підтримуєте близькі стосунки?

Спілкуюся з політиками усіх кольорів й відтінків. Скрізь є нормальні люди, скрізь є ненормальні люди.

Відкрийте нам секрет чому вас так не любить Тимошенко?

Не любить мене!? Звідки ви це взяли?

З її лексики. Зокрема, однією з найбільш повторюваних фраз прем`єра Тимошенко на прес-конференціях була «воплі й соплі Пінчука»…

(Тут одна журналістка стиха говорить: «Насправді це прихована любов». «Як ви сказали, -звертається до неї Пінчук, - повторіть голосніше. «Це вираз прихованого кохання», - повторює журналістка. «Правильно», - зізнається Пінчук.)

Я хочу, щоб Тимошенко стала прем’єром. Адже вона по-своєму любить свою країну. Бажаю їй, щоб вона врахувала попередній досвід, свої помилки, відчувала більшу відповідальність й рухалася вперед, незалежно від того кому вона симпатизує.

Найбільша відповідальність, що буде лежати вагою на її плечах, це інвестиційний клімат. Треба щоб вона впоралася. Тут не дозволенні особисті емоції, любить-не –любить, нехай вона їх залишить й стане справжнім лідером.

За НФЗ будете продовжувати боротися?

Я буду боротися за здоровий інвестиційний клімат в країні. З усім, що є перешкодою на шляху руху в Європу. Треба боротися з реприватизацією, поганою або неправильно працюючою судовою системою. Це все нам заважає. Я буду боротися з усіма цими проявами. Я себе не ідеалізую. Проте я точно знаю, де я правий, що можу зробити корисного для країни, щоб вона рухалася в правильному напрямку.

Боротьба за Нікополь, як за власність - давно вже не цікава. Стільки акцій чи стільки… Тут інше: НФЗ це - яскравий приклад «безпрєдєла» з яким треба боротися. Це як боротися за країну! Це стало вже певним символом, це не битва за водокачку.

Як ви оцінюєте інвестиційний клімат в країні?

Інвестиційний клімат, я вважаю, в минулому році погіршився. Хоча в світі були величезні очікування. Інвестор західний вважав, що після помаранчевої революції тут буде інвестиційний чи то рай чи то бум. Цього не відбулося. Й це погано для країни - студентів лікарів, вчителів.

Ви особисто збираєтесь щось купувати чи продавати?

Будь-який бізнесмен щось купує й продає. Але хочу більше інвестувати, бо в Україні ринок, що розвивається. Дуже перспективний. Кожен день отримую багато пропозицій продати за привабливі ціни, але поки що нічого продавати не збираюся. Це не в моїх планах, щось продавати, щоб купувати яхти чи вілли. Навіть навпаки - я хочу інвестувати й інвестувати.

А чи буде в найближчому майбутньому злиття «Інтерпайпу» з іноземними кампаніями?

Буде. Це можливо. Я це не виключаю. Я хочу, щоб іноземні інвестори йшли до нас. Я за злиття, за дружні «поглинання». Для українського капіталу це вигідно.

Ось така розмова вийшла з Пінчуком під пологовим будинком. Вперше «Обоз» бачив Віктора Михайловича таким емоційним. Раніше Пінчук носив обличчя, наче погруддя. Тепер же, коли його спитали, які враження від дітей в інкубаторах, на його обличчя розцвів цілий букет вражень: «Вообще! Ви таке бачили коли-небудь! Страшнувато! В моєї дочки було 3.400». Віктор Михайлович захопився й почав розповідати про її народження, як був присутній на пологах. Додав, що хоче другу дитини. «Вже можна тут в Чернігові народжувати, - заявив Пінчук, та за мить передумав, - Ні, все-таки ліпше знову в Австрії».

Журналістам пообіцяв, що буде відкритим. Щоправда попередив, що на безтактні питання бувають безтактні відповіді.

Ось так - позитивно - вплинуло на Пінчука кілька місяців поза політикою. Почекаємо, тепер сюрпризів від Медведчука, як на нього вплине терапія віддаленості від влади.