Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Скінхед і китаєць – браття навік!
	»Нічого нового
	»Жінки та гроші
	»Слово на захист Черновецького і себе
	»Опіум для народу

Не пропустите »

	»На почтовых марках появится Ани Лорак
	»Анонс матчей заключительного тура в "группе смерти"
	»Одиночество мужчин

Интересное »

Історики майбутнього віднесуть наше сьогодення до середніх віків, як ми нині відносимо до них ті часи, коли король Карл спалював на вогнищі Жанну д’Арк, Леонардо да Вінчі писав "Секстинську мадонну", а Микола Копернік відкривав геліоцентричну систему світу.

Власник видавництва «Ультра Культура» Ілля Кормільцев днями розповів мені про свого приятеля – московського чеченця. Той завжди носить високі військові черевики, камуфляж, мусульманську шапочку і вахабітську бороду. Коротше, виглядає як друге видання Шаміля Басаєва. По Москві їздить на мілітаризованому джипі.

"І часто тебе зупиняють"? – питає Кормільцев (московські менти поведені на боротьбі з тероризмом) «Жодного разу», - відповідає той.

Якось нашому Басаєву - дубль два довелося з годину чекати приятеля на одній із центральних станцій московського метро. В цей день Москва переживала підвищені заходи безпеки, в зв’язку з якимось міжнародним саммітом. Менти з особливим рвенієм трусили українських заробітчан та російських провінціалів. Нашого чеченця вони не помічали. Нарешті: причепився якийсь п’яничка: «Ти що, єврей?» «Гірше!» «Що ж може бути гірше?» «Я чеченець!» «Братуха! - п’яниця поліз обніматися: Тебе поважаю Мочити їх всіх треба!» «А кого саме всіх?» «Та усіх!»

Росія все ж таки Європа: у кокаїністів з Єврокомісії така сама потужна воля до смерті. Дурнушки люблять інтелігентів, а розкішні жінки з'їжджають з глузду від вуркаганів. Вони дають на них, своїх колишніх коханців, показання і виходять заміж за главбухів, але потай сохнуть за відчайдушними носіями смерті.

За носіями смерті сохнуть єврочиновники – як вони носилися з Ясиром Арафатом! Так само як Путін – із сім’єю Кадирових. Ні, ні – це не політика, це глибоке потаємне почуття яке реалізується через політику. Захоплення горцями теперішні московські телесеріали успадкували від російської літератури дев’ятнадцятого століття. Які колоритні ваххабіти в цих фільмах! Ними, а не пласкими, невиразними постатями спецназівців насправді милуються російські режисери. А ще до них – голівудські.

А скоро керівники китайської промисловості тонко зреагують на дитячий попит, і на полицях лялькових магазинів яскраві пластикові шахіди замінять піднабридлих людинопавуків і персонажів зоряних воєн.

Львів - столиця українських гастарбайтерів. Львів’яни палкіше за інших прагнуть до Європи, цивілізації, НАТО, ЄС, Ватикану, але вулицю назвали ім’ям Джохара Дудаєва, який не любив Європу, а любив Джихад. Вулиці Романа Проді у Львові не має. Це не можна пояснити виключно антиросійськими настроями западенців. Адже у Львові немає і вулиці Рейгана, а він проти Росії зробив більше, ніж усі кавказці разом узяті, починаючі від Імама Шаміля і Шейха Мансура.

Сльози п’яничок, дитячі іграшки, забавки провінціалів – це дуже важливо! Важливіше ніж доля парламентської коаліції чи рішення Ради безпеки ООН. Адже цікаво не те, що про нас кажуть сьогодні журналісти, а те, що через 500 років про нас напишуть історики. Вони відкинуть все випадкове і визначать мейнстрім нашого часу.

Свою життєву стратегію ми повинні будувати не стільки на аналізі сьогоднішніх газет скільки на підставі майбутніх історичних хронів. Їх можна вгадати в сльозах, іграшках і нових табличках на старих будинках. Слухайте бомжів, дітей і львів’ян. Не слухайте політиків. Вони ні про що не здогадуються.

Уявляєте, як здивувалися б Ірод Антіпа і тим більше імператор Тиберій, якби їм сказали що вони живуть в 33-му році від народження якогось теслі. Як сміялося б королева Ізабелла (а вона не любила сміятися), якби почула що живе в епоху якогось Колумба.

Так ось, ми живемо в епоху того хлопця про якого не маємо жодного уявлення. Він народився десь в арабській частині Брюсселю. І ближчим часом напише, заспіває чи підірве щось таке, що змінить світ.

Ми не знаємо, що саме, проте вже зараз є очевидним, що армія і уряд Російської Федерації будуть відомі лише в контексті внутрішньочеченських розкладів. Дуже багато Ванюш загинуло за те, щоб відібрати Чечню в Масхадова і віддати її Кадирову.

Євросоюз, - писатимуть у хроніках, – мав важливу допоміжну функцію у становленні великої Албанії. Завдяки цьому його і запам’ятають. «США зазвичай, підтримували сунітів в суніто-шиїтському протистоянні, яке й стало основним змістом історії двадцять першого століття». Примружте очі й трохи зосередьтеся : ви теж побачити ці рядки в другому томі історії тисячоліття. (Звісно якщо вмієте читати корейською.)

Що нам до того, – скажете ви, – навряд чи щось окрім закарпатця з української території увійде до складу Великої Албанії.

А те – відповім я – що треба перебувати в мейнстрімі. Хочеш бути багатим – тусуйся з багатими.

Хочеш здоров’я – не сиди в генделику, йди до спортзалу.

Хочеш, щоб тебе любили розкішні жінки, брюссельські чиновники, американські полковники, власники Газпрому і кінорежисери? Перечитай іще раз цю статтю.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, спеціально для "Обозревателя"