Кримський вереск прихильників Вітренко як відголосок шифрограм Кремля

Скочування Наталі Вітренко по похилій почалося з того самого дня, як навесні цього року патріотичні сумські ворони обгадили її мітинг у Сумах (щоправда, існує версія, що це були радіокеровані ворони ЦРУ). Як писалося про цю подію в інтернет-виданні «Обком», коли над мітингом «закружляла велетенська зграя ворон, посипалося пташине лайно», колега Вітренко Володимир Марченко замовк, а потім сказав, що це «птахи вітають зібрання крилами» (http://obkom.net.ua/news/2006-03-17/1625.shtml).

В розпал підрахунку Наталя Вітренко кричала міністру внутрішніх справ, що «рано пити текілу». Після поразки для Вітренко пити текілу та інші відповідні напої, здавалося, настав самий час.

В особі Вітренко та її блоку, скомпонованого з членів бригади Максима Курочкіна, Кремль мав отримати підрозділ в українському парламенті. Порядок денний кожного дня фракції Вітренко писався б безпосередньо в Кремлі.

Це відрізняло б фракцію Вітренко навіть від Партії регіонів. Адже в останній, попри потужне московське лобі, є люди, достатньо сильні, щоб думати про власні інтереси, а не потреби іноземних ляльководів. Саме в цьому факті природа останнього конфлікту «регіоналів» з Вітренко в Донецьку.

Проте не так сталося, як гадалося. Ситуацію, як це вже стає доброю традицією, врятував мудрий український народ. Долю блоку «Народна опозиція» вирішили сімнадцять тисяч українських громадян, які пошкодували для неї свій голос.

Провал Вітренко мав би закінчити кар‘єру російського політтехнолога Гліба Павловського. Півтора роки тому він провалив кампанію сателіта Кремля Януковича, а сьогодні – відібрав 2,93% голосів у того-таки Януковича. Між тим, російські кошти, витрачені на масштабну розкрутку блоку Вітренко, уже підтримують зростання українського валового продукту, зокрема рекламного бізнесу та центральних й місцевих ЗМІ.

Вочевидь, саме печаль за викинутими на Вітренко коштами, змушують Кремль використовувати її по новому. І це попри те, що навіть у Криму більшість населення морщиться при згадці про неї. Позапарламентський статус Вітренко відкриває нові можливості для екстремістських вихваток з боку Вітренко. Навіть донецький голова облради Близнюк назвав членів партії Вітренко «безпредельщиками» - а щоб отримати таку характеристику від «регіонів», її треба «реально-конкретно» заслужити.

Щойно у Москві Вітренко заявила про організацію «добровольчих загонів» у Криму. До цих «загонів», вочевидь, планується залучати не лише кримчан. Останні зайняті підготовкою до туристичного сезону, та в переважній більшості ігнорують акції Вітренко. Тому українська влада мала б ізолювати та продемонструвати народу російських найманців, які каламутять воду в Криму.

Перспективу такої розв‘язки проблеми відчула й Москва. Міністр іноземних справ Росії Лавров по суті, підтвердив участь російських громадян в антинатовських протестах у Криму. За словами Лаврова, «недружні дії проти російських громадян у Криму були б згубними для російсько-українських відносин, несправедливі і блюзнірськими по відношенню до історії Криму».

Москва використовує публіку а-ля Вітренко, аби зашкодити здобуттю Україною безпеки та гарантій територіальної цілісності в результаті вступу до НАТО. Дестабілізуючи Крим, Москва показує, що у зв‘язку з вступом України до НАТО може виникнути чимало проблем.

У виступі перед представниками іноземних інформаційних агенцій російський президент Путін нещодавно заявив, що «у них там (в Україні) чимало проблем, європейським державам треба добре подумати, чи потрібні їм ці проблеми». Тому сценаристи останніх антинатовських протестів у Криму сидять у Москві. Де, як і коли їх організовувати визначається «по свистку» з Москви. «Кнопка», якою визначається вмикання і вимикання активності Вітренко, перебуває в руках Кремля, куди Вітренко регулярно навідується для інструкцій.

При цьому вереск керованої ззовні купки «вітренківців» Москва намагається видати за голос народу. А насправді цей вереск – відголосок шифрограм Кремля, а зовсім не цей голос.

Насправді питання НАТО для абсолютної більшості громадян України знаходиться на одному з передостанніх місць за важливістю.

Вічне питання: що робити? Насправді все просто. Українська влада має нарешті згадати, що політична діяльність іноземних громадян на території України, тим більше заклики до порушення територіальної цілісності, є карним злочином.

До керівництва Росії має бути доведено, що продовження участі Москви в сепаратистських провокаціях у Криму, зокрема засилання найманців, означатиме появу проблем уже для самої Москви.

На сьогодні, за рішенням центральних органів влади, згідно із законом про основи національної безпеки та за своєю Конституцією, Україна вступає в НАТО чисто «паперово», без розміщення натовських баз на своїй території, не створюючи таким чином додаткових проблем для безпеки Росії.

Однак, Київ має чітко наголосити, що в разі повторення іноземних провокацій проти територіальної цілісності України ситуація може змінитися. Нещодавно на прес-конференції Наталя Вітренко заявила, що для США «дуже важливо, щоб Росія припинила претендувати на Крим». Це ж саме дуже важливо й для України.

Українська влада мусить терміново змусити всіх згадати норми Кримінального Кодексу, відповідно до яких існує покарання за державну зраду, підбурювання до сепаратизму, участь у сепаратистських діях та шпигунство. Говорячи простіше, СБУ та інші правоохоронні органи мають «вирубити» кнопку, якою ззовні керуються політичні сили на території України. Для всіх, кому це цікаво, має стати цілковито зрозумілим, що мирно й толерантно пити текілу та інші напої в багатонаціональному Криму, набагато краще, ніж сидіти в тюрмі.