Якщо Ющенко розпустить Раду – у нього підніметься

Відповідно до Конституції України (стаття 90) Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції; 2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1y1996&find=1&typ=100).

У Конституції йде мова саме про 60 днів з дати відставки Кабінету Міністрів, як передумову розпуску парламенту. А цей час уже давно сплив. Уряд Єханурова відправлено у відставку ще 10 січня 2006 року. Нова Конституція на момент його відставки вже діяла.

Тобто Президент може розпускати Верховну Раду в будь-який момент, оскільки з 10 січня 2006 року пройшло більше 60 днів.

Своїм рішенням щодо відставки Уряду від 10 січня депутати заклали під себе міну сповільненої дії, ще й вкрай рельєфно продемонстрували очевидні вади Конституції.

Крім того, 25 травня 2006 року уряд Єханурова, уже як виконуючий обов’язки після своєї відставки, складав повноваження перед Верховною Радою.

Щоб мати подвійну юридичну бездоганність, Президент може розпустити уряд уже 25 липня.

Станом на 10 липня у Президента України лежить подання на кандидатуру прем’єр-міністра України від помаранчевої коаліції, тобто – Юлії Тимошенко. Більше того, відповідно до Конституції і Регламенту, не можливе існування в парламенті двох коаліцій, тому у випадку, якщо президенту надійде ще одна кандидатура, він повинен буде звернутися в Конституційний Суд для дачі роз'яснень.

Представлення Президенту кандидатури Януковича для подання у Верховну Раду може відбутися лише завтра, 11 липня.

Після цього Президент може розглядати кандидатуру відповідно до Конституції 15 днів, тобто до 26 липня.

Таким чином, цілковито бездоганний розпуск парламенту може відбутися між 25 і 26 липня.

Однак, виходячи з букви Конституції, Президент має право розпустити парламент саме в будь-який момент, оскільки відставка Уряду відбулася ще 10 січня, і з того часу пройшло значно більше 60 днів.

По-друге, Президент України може й узагалі не подавати на затвердження кандидатуру прем’єра, яка його не влаштовує. Відповідно до Конституції, президент за пропозицією парламентської коаліції вносить подання про призначення Верховною Радою прем'єр-міністра.

Якщо ж президент не вносить кандидатуру Прем’єр-міністра, Верховна Рада, відповідно, не може голосувати за прем’єра і призначати уряд.

Роль президента у внесенні кандидатури прем’єра є обов’язковою. Це - пряма блокуюча конституційна норма, яка існує в багатьох країнах, і в політиці траплялися випадки, коли глава держави відмовлявся подавати на призначення кандидатуру прем’єр-міністра.

Прецедент таких дій в Україні вже існує. Скажімо, норми щодо приведення присяги суддями Конституційного Суду взагалі немає в Конституції. Тобто приведення суддів до присяги – проста формальність, конституційно виписаний лише порядок їхнього призначення. Але, попри це, Конституційний Суд досі не може приступити до виконання обов’язків, хоча в Конституції і законах є прямі норми, які зобов’язують Верховну Раду зробити Конституційний Суд дієздатним.

Якщо ж у Верховній Раді буде реалізована будь-яка спроба обійти будь-які норми Конституції, зокрема норму про обов’язкову участь Президента в поданні на призначення прем’єра, Президент цілком може застосувати всі передбачені законом дії проти спроб узурпації його конституційних повноважень. Тим більше, що, відповідно до законодавства, депутатська недоторканність не діє в разі затримання депутата на місці злочину.

Найближчим часом ми побачимо, чи дослухається Президент до тих, хто крім брехні, зради і підступів нічого не вміє, чи скористається своїм обов’язком і врятує країну та демократію.

Можливо, Президентові навіть не доведеться розпускати Верховну Раду, оскільки Партія регіонів згодиться не претендувати на посади, на яких її представники можуть бути загрозою для національної безпеки України.

Однак, не треба й боятися наступних виборів. Зрадників у майбутньому парламенті гарантовано не буде.

Не слід надто вірити розмовам про несприятливі соціологічні дані. Коли постане питання руба, народ підтримає свій вибір і втретє, і вчетверте. Тим більше, що парламент ніхто захищати не стане. ВР має нульовий авторитет у суспільстві і найлегші щодо себе епітети - прізвиська „цирк” і „балаган”. Рішучим його розпуском Президент може суттєво поправити свій особистий рейтинг та імідж.

Олександр Палій, кандидат політичних наук