За вступление в альянс Янукович проголосовал три года назад

Як заявив Євген Кушнарьов, при підписанні Універсалу національної єдності, Янукович не має права ухилитися від тієї редакції, яка була затверджена політрадою Партії регіонів у вівторок зранку."Наш лідер готовий до підписання універсалу в такій редакції, яка була проголосована політрадою ", - сказав він.

Як повідомляється, в проекті універсалу, затвердженому Партією регіонів, пропонується два варіанти визначення стосунків з НАТО. Основний варіант пропонує таку редакцію: "Взаємовигідна співпраця з НАТО, вирішення питання вступу до НАТО за наслідками референдуму". „Компромісний” варіант передбачає таку редакцію: "Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із законом про основи національної безпеки України у чинній редакції. Вирішення питання вступу до НАТО за наслідками референдуму. Виконання Україною всіх необхідних для цього процедур".

По суті, це означає, що Партія регіонів заради прем‘єрства Януковича згоджується на вступ до НАТО.

Закон Про основи національної безпеки України Верховна Рада України ухвалила 19 червня 2003 року, під час прем‘єрства Віктора Януковича і президентства Леоніда Кучми. Цей Закон сьогодні є чинним і визначальним для внутрішньої і зовнішньої політики держави.

У статті 8 цього Закону чорним по білому написано: «Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору».

За цей Закон проголосувала конституційна більшість народних депутатів України – аж 319. Тому Україні, щоб приєднатися до НАТО, вже й не потрібний референдум. Скажімо, більшість країн-засновниць НАТО (Франція, Бельгія, Італія, Нідерланди, Данія, Ісландія, Норвегія, Португалія, США) вступали до НАТО на підставі простого підпису глави держави і ратифікації парламентом відповідної угоди. При вступі не вимагалося жодних спеціальних законів та щодо НАТО, подібних до того, який уже діє в України.

Класики вчать оцінювати людей не за словом, а за ділом. Набуття членства в Організації Північноатлантичного договору підтримало рекордне число представників Партії регіонів – 41 із 46 народних депутатів (тобто майже 90%) (Див.: http://www.rada.gov.ua:8080/pls/radac_gs09/g_frack_list?ident=6615&krit=66).

«Нє виноватая Я…» - могло б стати доречним гаслом для Януковича на нову виборчу кампанію. Прихильники лідера Партії регіонів могли б сказати, що Віктор Федорович просто не роз‘яснив своїй «проффесорській» фракції, що організація Північноатлантичного договору – це і є той самий страшний НАТО, яким з дитинства лякали всіх нас, а мешканців Донбасу, схоже, найбільше.

Все було б добре, якби не прикрі рецидиви. «Регіони» майже в повному складі підтримали введення українських військ до Іраку. А ще 21 листопада 2002 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО». Тут уже абревіатура НАТО не ховається за підступною розшифровкою – Організація Північноатлантичного договору. У цій Постанові Верховна Рада підтримала «курс України на євроатлантичну інтеграцію, кінцевою метою якого є набуття повноправного членства в НАТО».

Прихильникам Януковича варто вчитатися в текст постанови: «Євроатлантична інтеграція України є суттєвим фактором зміцнення її національної безпеки, покликаним сприяти розвитку демократичних інститутів, громадянського суспільства, захисту прав і свобод людини, і, таким чином, відповідає життєво важливим інтересам Українського народу. Геостратегічне і геополітичне становище України як складника єдиного європейського простору визначає її місце в європейських справах, зумовлює вагому роль Української держави у створенні нової архітектури загальноконтинентальної безпеки, серцевиною якої покликана стати організація Північноатлантичного договору. Євроатлантична інтеграція України має на меті гарантувати її незалежність, територіальну цілісність, суспільний прогрес, запобігати виникненню нових загроз стабільності і безпеці на європейському континенті».

І цього разу регіони цинічно зрадили своїм дитячими фобіям та своїм виборцям з «агресивним блоком НАТО». За «набуття повноправного членства в НАТО» знову проголосувала більшість фракції регіоналів, і знову весь її актив – Клюєв, Богатирьова, Рибак, Ландик, Шкіря, і всі-всі.

Слід наголосити, що самі по собі ці голосування, і особливо Закон про основи національної безпеки, створює в Україні необхідну правову базу для вступу до НАТО. Саме цей Закон є основоположним для визначення напрямків політики України у галузі безпеки.

Основи зовнішньої політики від 1993 року були прийняті постановою, що за статусом нижче Закону. Однак і в Основах зовнішньої політики відзначається, що Україна має сприяти «розбудові дієвої системи міжнародної регіональної безпеки та ефективному вирішенню проблем, пов'язаних з підтриманням військово-політичної стабільності на Європейському континенті та розвитком конструктивного і плідного міждержавного співробітництва в економічній, науково-технічній, культурній та гуманітарній галузях. Україна нарощуватиме рівень своєї участі в раді Північноатлантичного співробітництва та Північноатлантичній асамблеї. Україна сприятиме розвиткові тенденцій поступового трансформування цих інститутів в елементи нової системи загальноєвропейської безпеки. Перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Україна виступає за створення всеохоплюючих міжнародних систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них базовим компонентом своєї національної безпеки».

В Основах зовнішньої політики також сказано, що «пріоритетного значення набуває проблема створення загальноєвропейської структури безпеки на базі існуючих міжнародних інститутів, таких, як НБСЄ, РПАС, НАТО, ЗЄС. Безпосереднє та повне членство України в такій структурі створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національної безпеки. З огляду на кардинальні зміни, які відбулися після розпаду СРСР, і які визначили сучасне геополітичне становище України, проголошений нею свого часу намір стати в майбутньому нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою її повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки».

Так що Янукович зовсім не новачок у проведенні „кидка”. Цей кидок завуальовано досить грубо – посиланням на закон, у якому прямим текстом записано вступ до Організації Північноатлантичного договору.

Звичайно, усе це відбулося через кон‘юнктурні мотиви Януковича, який намагався будь-що догодити попередньому режиму в його «прогинах» то на Захід, то на Схід. Кучма хотів «третій термін», і задля того, щоб догодити йому, Янукович у своїх інтересах був готовий приєднатися хоч до Ліги Арабських Держав.

Іноді історія крутить діями людей, «як циган сонцем», часто проти їхньої волі. Важливий результат – кон‘юнктурність Віктора Януковича зіграла з ними злий жарт, однак допомогла зробити хорошу справу для безпеки українського народу – наблизити Україну до НАТО.

Сьогодні заради свого прем‘єрства Янукович готовий задекларувати вступ до НАТО. Як він виконуватиме ці декларації – невідомо. Ймовірно, він поведеться з ними так само, як з рештою обіцянок, тобто забуде про них, коли йому буде корисно.

Олександр Палій, для «Обозревателя»

фото Толстый и Тонкий/ОБОЗ