Рідна мова Януковича – польська, а віра - католицька

Закінчення. Попередні частини репортажу:

Слідами Януковичів. Репортаж із прабатьківщини прем’єра

Слідами Януковичів - 2. Прем’єр - нащадок пасічника!

Гарадіща від Януків на відстані двох кілометрів. Саме сюди останні роки з Януків переселялися Януковичі. Отож, в Гарадіщах людей з цим прізвищем чимало. Село, чи то «веска», як кажуть в Білорусії, має досить привабливий вигляд. Воно невеличке, але яскраве. Жовті з зеленим будинки, соковита трава, у дворах - айстри та жоржини. Гостя з України Гарадища здивують майже повною відсутністю парканів, будинки від вулиці відгороджують символічні по коліна парканчики з ріденьких кольорових дошок. Місцеві кажуть, їх поставили до приїзду Віктора Федоровича.

До речі, до візиту Януковича паркани поставили не лише в Гарадіщах, а по всій дорозі від Докшиць до Янук. Про розповіли мені в Вовкулатах, у великому селі з сільрадою, до якої входять Гарадіща й Януки.

Пройшовшись вуличкою, обираю веселеньку жовту хатинку поміж квіток, розмальовану червоними мухоморами. Заходжу в гості. Виявляється, я не помилилася – в цій хаті мешкає родина на прізвище Януковичі. Дома були двоє: бабуся з чотирьохрічним білявим онуком Павлом Януковичем.

Малого Януковича я застала за цікавим заняттям - той десь потягнув гаманець, і нишком розбирав дрібні білоруські рублі.

Однак, господиня виявилася не зовсім Янукович. «Моє прізвище Янович, це зять у мене Янукович. Звати Юзік», - розповіла бабця. Юзік Янукович, за словами бабусі, працює комірником, його дружина, Олена Янукович, вчителька молодших класів. «Це вона розмалювала стіни червоними мухоморами», - похвалилася матір.

Вчителі, розповіла бабця Марися, заробляють в Білорусії добре. На долари виходить приблизно 250 «баксів». «Добре заробляє й зять. Ось, машину купили, тепер баню будуємо», - похвалилася Марися.

Скоро з’явився й сам Юзік Янукович на старій іномарці. В селах Білорусії щасливих власників автомобілів надзвичайно мало, тож можна зробити висновок, що ця родина в селі вважається доволі забезпеченою.

Юзік, попри мої потаємні сподівання, виявися абсолютно не схожим на Віктора Федоровича. Довгий, сухий, білявий, з гострими рисами обличчя і хитруватим вогником в очах. Я вже вирішила, що Янукович обличчям вийшов не в батька-діда, аж раптом побачила бабцю, яка бігла мені назустріч, розмахуючи серпом. Жіночка посміхалася винуватою посмішкою Віктора Федоровича. «Мені сказали, ви журналіст з України, пишете про Януковичів. Я - теж Янукович. Це моє дівоче прізвище. А звати Юзефа Адольфівна», - сходу заявила бабця.

Пані Юзефа була настільки схожа на Віктора Федоровича, що навіть ставало дивно, як через стільки поколінь в білоруському селі Гарадіща й Донецькому місті Єнакієве на світ народилося двоє таких схожих людей. Що тут скажеш – рідні гени!

Бабуся була висока, кремезна, вона не лише обличчям, а навіть мімікою нагадувала Віктора Федоровича. Але, на відміну від нього, дуже вже балакуча. В колгоспі якраз збирали старих і малих жати льон. «Нешта почекає. Я бягом», - заявила Юзефа своїй супутниці, теж Янукович. І повела мене до себе в гості.

Дорогою бабуся поскаржилася, що як приїжджав Янукович - міліція її до нього не підпускала. «Тільки керівництво з району та жителі Янук були біля вашого прем’єра. А з Гарадіща народ не підпускали. Але ж ми теж Януковичі», - обурювалася Юзефа. Щоправда, до українського прем’єра Юзефа таки пробралася на цвинтарі.

Бабця виявилася доволі обізнана в житті села за останнє століття, знала історію родини завдяки розповідям батька. З її слів я дійшла висновку, що Януковичі весь цей час жили розміреним, буденним, без пригод життям, а Віктор Федорович - перший представник роду, який чимось особливим прославився. Хоча цікавою людиною, певно, був і батько Юзефи - Адольф Янукович. Юзефа - пізня дитина, бо її «татось» народився в позаминулому столітті. За словами жіночки, він був ледь чи не єдиним писемним в окрузі й у першу світову возив генерала на бричці.

Революції та війни обійшли Януковичів на історичній батьківщині стороною. «У війну трохи партизанили. Німці через село раз проїжджали», - розповідає Юзефа. На прохання переказати якусь історію з життя села під час війни - зашарілася, але таки погодилася: «Мати розповідала, коли німці у селі були - біля колодязя зупинилися помитися. Роздяглися до самих трусів. У нас тоді, ще трусів не носили, отож , хоча було страшно, діти бігали на це чудо дивитися».

Так за розмовою Юзефа привела мене у свою хату. Цікаво, у білоруських родичів Януковича в хатах не зустрінеш вишитих рушників або картин, якими прикрашені старенькі житла в центральній Україні. Старі люди розповіли, що тут ніколи не було традиції вишивати, зате багато ткали. Юзефа показала рушники та килимки, які вона робила власноруч.

Я зупинилася біля ікони–фотокартки Божої Матері. Саме таку я бачила в запущеній хаті двоюрідного діда Віктора Януковича. «З цією іконою я заміж йшла», - розповіла Юзефа.

Виявляється, всі жителі Гарадіща та Янук – католики. В сусідніх Вавкулатах є величезний й старовинний католицьких костел, якому вже кілька століть. Родичі Януковича святкують різдво й великдень по католицькому обряду, за польськими звичаями. Особливо популярний народний звичай, коли діти на Великдень ходять з кошиками по хатах, співають під вікнами пісень, а їм виносять фарбовані яйця. Воском писанки тут не розписують, зате перед тим, як занурити у фарбуючий розчин, перев’язують ниточками, під які підкладають паперові узори. Виходить дуже красиво. До речі, і великодні пісні, і колядки тут співають польською. «Ми ж нащадки поляків. Раніше тут були польські землі», - пояснює Юзефа.

Про родинний герб Януковичів Юзефа Адольфівна нічого не чула. Трохи подумавши, бабця пригадала, як їй батько розповідав, що коли на початку століття будував нову хату в Януках, розбираючи старий застінок, знайшов білі кахлі. «Батько вирішив, що раніше, років 200 тому, був в Януках будинок якогось багатія», - розповіла Юзефа.

Це було єдине свідчення на користь теорії, що, можливо, був колись у Януках свій шляхтич-Янукович, який мав герб з тиграми.

Однак достеменно знає про нього лише Ганна Герман, бо місцеві чиновники у Вовкулатах та Докшицях нічого про нього не чули й весело сміялися над питанням про герб.

«Родовий герб у Януках? Бути цього не може!»,- емоційно заявив «Обозу» Володимир Камінський, начальник відділу інформації в Докшинському райвиконкомі. Він розповів, що особисто збирав інформацію про Януковича до приїзду його в Білорусію. Зокрема, працював з архівам в тому числі костьольними. «Януковичів в архівах дуже багато. Однак всі звичайні селяни», - розповів Володимир Камінський.

Йому вдалося знайти лише одну легенду про походження назви села Януки й прізвища роду Януковичів. «Стара бабця розповідала, що Януки спочатку були хутором. Поставив собі хату там чоловік на ім’я Янук. Потім хутір розростався, а всіх хуторян називали Януковичами», - розповів Камінський.

Ось і все. На завершення лише варто згадати одну невеличка красномовну деталь свого спілкування з місцевою владою. В сільраді у Вовкулатах мене попередили, що мого візиту дуже чекають у райвиконкомі. У райцентрі в знайомому кабінеті я зустрілася з Камінським. Вигляд у нього був надзвичайно стривожений.

- Мені вже начальник оголосив догану через вас! Сказав, чому дозволив вам поїхати? А я йому кажу: як я можу не дозволити, хіба охорону на дорозі до Янук поставити? Так всі ж дороги не перекриєш! Правильно?

- Правильно, - морально підтримую постраждалого чиновника. – Зрештою, я могла б інкогніто проїхати в Януки, не запитуючи у вас дороги.

- От і я йому так сказав. Кажу, якби був злий умисел, ви б до нас не заходили, правда?» - повеселішав Володимир Іванович.

- Який такий умисел?! Ми просто цікавимося Януковичами. - Однак вираз обличчя чиновника свідчив, що він не жартує. Як би там не було, про мій візит, напевно, не стали повідомляти в КГБ, і подорож закінчилася без пригод. Хоча спогади про фамільний герб Віктора Януковича, на жаль, знайти так і не вдалося.