Вашингтон під каблуком у Тимошенко

Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Робін Гуд, СБУ і сорок розбійників
	»Діти наїзника, або Чому БЮТ загриз Огризка
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина II
	»Гості прилетіли до Ющенка верхи на корупції
	»Три ганебні історії про один парашут. Частина I

Не пропустите »

	»«Терминатора» признали культурным достоянием США
	»Игорь Суркис: "За игроками должок - победа в Кубке Украины"
	»Ани Лорак надоело жить в гражданском браке с Муратом!

Интересное »

новости, загрузка.

Українці, які живуть у США, значно розкутіші, ніж їхні брати та сестри на історичній батьківщині. Тому на зустрічі з Юлією Тимошенко вони без комплексів демонстрували захоплення гостею. Лідерку БЮТ обнімали, цілували, говорили слова підтримки, простягали пожмакані старезні календарики, щоб отримати автограф.

Ажіотаж довкола візиту був неабиякий. Виступ Тимошенко перед співвітчизниками постійно переривали аплодисменти. А леді Ю у звичній для себе манері гіпнотизувала присутніх: говорила  про речі, такі близькі серцям представників діаспори. Мовляв, вона тут почувається, як дома в Україні. Навіть більше - немов у Львові. Згадувала про батьків й дідів, що відстоювали незалежність України. Запевняла, що тепер вона не має права залишати фронт боротьби. Наголошувала, що помаранчева революція - це лише одна з перемог, отож не треба розчаровуватися, а  боротися далі, щоб Україна нарешті позбулася радянщини взагалі й Януковича, який її уособлює, зокрема.

І поки тривав цей сеанс навіювання, ніхто з присутніх, напевно, вже не згадував про існування Ющенка, Луценка чи інших демократів. А коли візитерка зауважила, що відставка її уряду була помилкою, зал вибухнув шаленими аплодисментами.

Одним словом, Тимошенко полонила серця більшості українців діаспори в США. А які справи з серцями представників влади наймогутнішої держави світу? Як для  невтаємниченого глядача, офіційний Вашингтон дав Юлії Володимирівні чимало приводів для радості.

По-перше, Юлію Тимошенко приймали в Штатах на рівні, не гіршому за прийом Віктора Януковича. І це при тому, що офіційний статус Тимошенко в Україні не надто високий. Вона ж навіть не лідер єдиної опозиції – так, лише одна з багатьох опозиційних нардепів. А Янукович, як не крути, прем’єр-міністр.

Тимошенко зустрілася з віце-президентом Білого дому Діком Чейні (до речі, навіть раніше запланованого часу), обнімалася перед камерами з   відомою демократкою Мадлен Олбрайт, зустрічалася з сенатором Лугаром, колишнім головою комітету закордонних справ, який свого часу назвав Януковича «big friend», та конгресменами - прихильниками України, що з ностальгією згадували свої помаранчеві шалики та Майдан. А ще у графіку значилася зустріч з держсекретарем Кондолізою Райс.

Вашингтоном Юлію Володимирівну возили таким ескортом, якого вона не мала навіть на Батьківщині у зіркові часи свого прем’єрства. Нині опозиціонерку супроводжували дві поліцейські машини з сиренами та мигалками. Якщо кортеж зупинявся - поліцейські машини перекривали частину дороги, щоб ніхто не міг наблизитися до її «скромного» каділлаку. А варто було Тимошенко зійти на землю, як пильні сек’юріті відтискали перехожих.

«У кожної країни свої правила. Я маю статус гостя віце-президента», - пояснила Тимошенко таку увагу до своєї персони журналістам. Вона додала, що приїхала в США взагалі без охоронців. Щоправда, пильність приймаючої сторони не перешкодила проникненню до тіла Тимошенко російського «шпигуна». Представник російського посольства терпляче очікував на вихід Тимошенко після зустрічі з Чейні і старанно записав все, що вона розповідала українським журналістам. Охорона помітно хвилювалася, скаржилася, що не може «попросити» засланого козачка, бо той має статус дипломата.

Надмірна цікавість представників РФ в США до українки легко пояснюється її заявами. Тимошенко повторювала на всіх зустрічах, що над Україною нависла загроза втрати енергетичної та політичної незалежності через спільні та злагоджені дії українського уряду та російської влади. Зокрема, на зустрічі з американськими експертами та аналітиками в Центрі стратегічних та міжнародних студій гостя натякнула присутнім, що Янукович та Ахметов є маріонетками Москви. Мовляв, прикладом цього є призначення в Кабмін Юрія Бойка, якого «не сприймає ані Клюєв, ані Янукович», а також звільнення Тарасюка. На переконання лідерки БЮТ, Янукович не хотів конфронтації з президентом. «Усе це свідчить, що вони - не вільні, що їм дають команду», - повідомила Тимошенко американським експертам, натякнувши, що ситуація просто катастрофічна, а найкращими ліками для помираючої демократії можуть бути лише  дострокові вибори.

Загалом Юлія Володимирівна підготувалася до візиту. У промовах говорила гарно та переконливо, зуміла справити на аудиторію СSIS позитивне враження. Експерти коментували, що їм було дуже цікаво послухати Юлію Володимирівну. А ще вони відверто глузували із заяв деяких представників Партії регіонів, що Тимошенко приїхала в США шукати підтримки ЦРУ.

Не змогла оминути цю заяву і сама Тимошенко: «Якщо слідувати логіці Партії регіонів, Віктор Федорович теж отримав підтримку ЦРУ, бо він теж приїжджав в Штати. Певно, вони там взагалі не розуміють, для чого політики їздять в інші країни».

А от БЮТівка явно знала, за чим їхала. На зустрічах вона красномовно проголошувала та аргументувала єдину тезу – Україні потрібні дострокові вибори. Це питання вона піднімала на всіх без винятку зустрічах, і сама акцентувала на цьому увагу журналістів. Вочевидь, Тимошенко була потрібна якщо не одностайна і цілковита підтримка в цьому питанні, то хоча б відсутність негативної реакції. Можливо, згодилася б і відсутність будь-якої реакції, апатія і небажання заглиблюватися в українські проблеми.

Яким був результат цих переговорів - невідомо. На жаль, зустріч в СSIS та відвідини діаспори були єдиними публічними заходами ЮВТ. На решту подій журналістів взагалі не пустили. До того ж Юлія Володимирівна дуже старалася, щоб журналісти не почули відповіді на головні запитання.

Наприклад, журналісти запитали про переговори у Мадлен Олбрайт, Тимошенко зауважила, що це запитання не передбачено. Хоча здавалося, що Олбрайт мала бажання поговорити з журналістами. Після зустрічі з Тимошенко вона була в доброму настрої. Виголосила перед журналістами: «Україна була, є й буде» (російською мовою). А потім вже англійською зауважила, що дуже рада, що українські демократичні сили об’єдналися. А на прощання Олбрайт дуже тепло розцілувалася з Юлією Володимирівною. Як виявилося, перша жінка-держсекретар США такого ж невеличкого зросту, як і перша жінка-прем’єр України. Юлія Володимирівна вигравала в рості лише за рахунок високих підборів та коси.

Важко сказати, чому Тимошенко так ретельно приховувала інформацію про свої зустрічі в США. Наприклад, коли журналісти запитали у конгресменів, як вони ставляться до дострокових виборів в Україні, Тимошенко вголос тричі заявила, що це - внутрішня справа України. Після цього вона пильно подивилася на перекладачку. Та відразу щось зашепотіла на вухо конгресмена Марсі Каптур, яка після цього заявила:  «Це питання до українського народу. Ваша внутрішня справа. Чесні вибори - це така складна справа.  Може, з України приїдуть нам допомогти робити вибори?», - Каптур намагалася віджартуватися. Але прокол був занадто явний.

До речі, попри загалом успішний візит, Юлія Володимирівна назбирала чимало проколів та ляпів. І це не лише приватна думка автора, а й висновки представників діаспори, якими вони поділилися з «Оглядачем» після зустрічі з Юлією Володимирівною.

По-перше, американцям дуже не сподобалося, як Тимошенко назвала провокатором та чорним піарником журналіста з радіо «Свобода». Такі епітети він заслужив двома гострими запитаннями: на зустрічі з СSIS він запитав Тимошенко, чи, бува, не тому Тимошенко 10 років не приїжджала з візитом в США, що її могли допитати  по справі Лазаренка. А на зустрічі з діаспорою цей же журналіст запитав, що роблять в  БЮТ  колишні «кучмісти» Губський та Фельдман.

По справі Лазаренка Тимошенко відповіла, що не має жодного до неї відношення. Більше про Лазаренка в США її ніхто не питав.  Щодо Фельдмана та Губського, вона відповіла так: «Я буду крок за кроком перевербовувати й забирати кращих організаторів політичного процесу з Партії регіонів, щоб послабити її вплив на Сході». Діаспорі така відповідь Тимошенко сподобалося. Дехто навіть загукав «Ганьба» журналісту. Щоправда, серед присутніх знайшовся «розумник», який дещо пізніше зауважив: «Одне прохання: не беріть Мороза до себе».

- Який Мороз? - Вже весна прийшла!

Однак на цьому «проблема Фельдмана», який власною персоною сидів у залі, не завершилася. Дехто згадав, що цей самий Фельдман в 2006 році приїжджав в США і підговорював єврейське лобі в сенаті противитися відміни поправки Джексона-Веніка.

Невідомо, чи знає про це Тимошенко. Бо інформація ця не набула широкого розголосу. Однак сам Фельдман цього не заперечує: «Це правда. Тоді в Україні був антисемітизм. Але потім ми боролися за скасування цієї поправки».

А ще один прокол Тимошенко, про який розповіли обізнані представники діаспори, стався через доньку Тимошенко Євгенію Карр. Було це так: Тимошенко взяла з собою в штати свою доньку, яка супроводжувала маму майже на всіх зустрічах. Коли Тимошенко мала ланч в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень, то представила присутнім свою доньку. Та її в чомусь поправила, і зробила це – о, жах! - російською. «Представники української діаспори, що були присутні на ланчі, були неприємно вражені, що донька Тимошенко - російськомовна», - розповіли по секрету «Обозу» представники української діаспори в США.