Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Тимошенко: всьому є край. Я більше так не можу!»
	»Резонансні справи - винних немає!
	»В’язні Фонду держмайна
	»Хатинки Литвина. Як живуть «олігархи розумової праці»
	»Прокуратура надумала знести будинок куми Ющенка?

Не пропустите »

	»Вахтанг Кипиани: «Ярослав Мудрый победил нечестно»
	»Ринат Ахметов: "Европейский Кубок будет в Донецке"
	»"Над океаном Наина меня разбудила: "Борис упал и обо%%ался"

Коли Юрій Луценко піднявся на трибуну з’їзду президентської політичної сили «Наша Україна — Народна самооборона», він виглядав впевнено й рішуче. Зовсім не так, як під час обшуку в його квартирі. Тут він був справжня зірка — лідер помаранчевого блоку. Після виступу, він зайняв своє місце по праву руку від Віктора Ющенка. Президент наблизив його до себе та похвалив за промову. З дальших рядів почулися компліменти: наш «Юра виступає краще за Юлю».

Вартувало офіційній частині закінчиться, і делегати з’їзду просто розривали Луценка, щоб взяти автографи. Мрія простих «помаранчевих» партійців здійснилася: нарешті їх очолила людина, яка говорить не гірше від Юлі, а анекдоти розповідає навіть краще. З таким не соромно ні в люди вийти, ні на телебачення, ні на вибори.

Це був другий виступ Луценка перед партійцями «Нашої України». Під час масштабного наступу біло-блакитних, коли справи в президентській партії були настільки погані, що Президент сам вирішив не з’являтися на з’їзд, він замість себе послав Юрія Віталійовича, сподіваючись, що той подарує партійцям надію.

Президент не прогадав: у простих делегатів піднявся настрій, й вони з нетерпінням чекали, коли Луценко нарешті підтвердить чутки про те, що він очолює партію.

Однак цього не сталося. Певно, Луценко вирішив, що вигідніше залишитися в кріслі міністра уряду Януковича, ніж розбиратися в чварах політичних «невдах». Він не прогадав. Політичну силу Президента він таки очолив в максимально сприятливий момент, самим зручним способом, через возз’єднання «Народної Самооборони» та «Нашої України», що зробило Юрія Віталійовича ніким нічим не зобов’язаним й чистим від партійних «розборок».

Сьогодні можна було спостерігати Юрія Луценка в кар’єрному злеті. Ось одна символічна деталь: виступаючи на прес-конференції він назвав відсутність Порошенка серед претендентів на депутатство — «очищенням списку». Й це при тому, що під час корупційного скандалу Зінченка він мовчав, ходив з Порошенком під ручку й воркував, як голубок. Що ж змінилося з тих пір? Чому Порошенко став для Луценка тим, від кого треба очищатися? Відповідь проста — Луценко на голову переріс Петра Олексійовича за впливовістю в президентському політичному оточенні. А це манера поведінки Луценка: якщо хтось йому стає зовсім-зовсім не потрібний в кар’єрі, то зразу попадає на його гострий язичок. А якщо Луценко переріс Порошенка, це може свідчити лише про одне: у помаранчевих почалася нова ера — період Луценка.

Отож, на простому передвиборчому з’їзді блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» народилась зовсім нова політична сила, хоча в організації з’їзду панувала ностальгія за Майданом. Сцена виглядала, як трибуна. Виступи керівників партії перемежовувалися майданними піснями. На сцену вийшла Марічка Бурмака, гурт «Гайдамаки», «Тартак» та навіть Олег Скрипка.

Коли співав Скрипка, дуже цікаво було спостерігати за 15-м номером передвиборчого списку НУНС Святославом Вакарчуком. Він мимоволі почав підспівувати. Але потім відчув себе не в своїй тарілці, в незвичному діловому костюмі, в першому ряду серед зубатих політиків. Він почав оглядатися по сторонах, не ризикуючи пристати до груп партійців, що обнявшись за плечі хилиталися зі сторони в сторону. Так й залишився мужньо стояти сам один.

В перших рядах з’їзду сиділо дуже поважне товариство. Майже вся перша двадцятка на чолі з Президентом та його фаворитами Балогою, Кириленком, Луценком, Плющем.

Тут же пристроївся й Юрій Кармазин, амбіції якого не дозволяють йому сидіти на будь-якому ряді далі першого. Дуже не звично було бачити найбалакутішого депутата всіх часів та народів в цій компанії після того, як він розійшовся з командою Президента в питаннях вступу до СОТ, пішов на вибори самостійно, пролетів й в один голос з Вітренко та Богословською доказував в суді, що адмінресурс вкрав їх голоси.

Тепер Кармазин на 58-му, однозначно прохідному, місці. Впливовий політик в партії часів Порошенка Олександр Третьяков слідує якраз за ним — 59 місце. Сидів він в залі відповідно нумерації в списках десь в третьому ряду.

Чомусь подалі від камер, за спинами чоловіків сховалась колишній прес-секретар Президента Ірина Геращенко. Певно зі скромності, бо у списку вона отримала зовсім не скромне 19-те місце. Коли співали якусь чергову майданну пісню, вона просковзнула між партійців і вдячно обнялася з Президентом.

Подалі від камер сіла Віра Ульянченко. Особливо цікаво було за нею спостерігати, коли вона підспівувала «Лента за лентою набої подавай». Співали цю пісню більша частина присутніх в залі, але у виконанні Ульянченко це виглядало круто.

До речі, Ульянченко, яку довгий час називали «нянею» Президента, в списки не потрапила, як й «охоронець» Ющенка Євген Червоненько. Їх «покарали» як губернаторів. Хоча для Юрія Павленка зробили виняток — він включений в список.

Позбавили перспективи депутатства й все керівництво Секретаріату, включно з Балогою, Васюником та Безсмертним. Так що «помаранчевий» список залишився без найбільш відомих політиків.

А ще, як не дивно, в прохідну частину не потрапили різноманітні родичі. Наприклад, брат Ульянченко аж на 152 місці, пролетів батько Порошенка та брат Балоги. Виняток зробили для двох братів — Президента Ющенка та лідера Луценка.

Зате список поповнився динозаврами української політики. До Верховної Ради однозначно проходить Плющ, Стельмах й, неймовірно, але факт, Олександр Омельченко (13 місце).

Так, саме той Омельченко, який довгий час був мером Києва, який залишив нам в спадок потворний Майдан, який придумав для наметів назву «малі архітектурні форми», після чого міліція руйнувала наметові містечка опозиції та била активістів акції «Україна без Кучми». Того Омельченка, який підтримав Помаранчеву революцію вже після перемоги Ющенка, привів на святкову трибуну переможців Азарова, й вони разом милувалися блакитною новорічною ялинкою, яку мерія нарядила для Віктора Федоровича.

Привів Омельченка у список Юрій Луценко по квоті «Народної самооборони». На запитання журналістів Луценко повідомив, що він — досвідчена та поважна людина. Стосовно протидії мера Києва акції «Україні без Кучми» Луценко зауважив, що «Обозреватель» перекручує факти. Наче Юрій Луценко був тоді не лавах опозиції, а на іншій планеті.

До речі, через Омельченка в списки «Нашої України Народної Самооборони» принципово не пішла справді достойна людина, яка чимало зробила чимало, як для України, так і для помаранчевих, — це Володимир Кличко. Такий сумний розмін. Молодого, достойного та перспективного поміняли на старого інтригана.

Серед партійців ходять чутки, що команда Луценка-Жванії запросили Омельченка
для того, щоб використати його досвід та зв’язки в боротьбі за крісло мера. Жванія це опосередковано підтвердив: «Ми взяли Омельченка, тому що він ненавидить Льоню— Космоса. Він наче безумний бізон готовий його порвати на шматки».

Також в списку помаранчевих на хорошому місці закріпився Володимир Матвієнко. В свій час він зрадив Кучму, потім Тимошенко, потім дуже брудно та недостойно забирав партію в старого політв’язня Левка Лук’яненка. Зараз цей кадр на 22-му місці.

Якщо не зважати на Омельченка, Матвієнка, та Зварича (36 номер), список «Нашої України-Народної самооборони» більш-менш симпатичний для сприйняття суспільною думкою. З таким можна йти на вибори й, що найголовніше, конкурувати Юлією Тимошенко.

До речі, в списку достатньо людей, що в свій час працювали у Тимошенко. В умовно прохідній частині Степан Хмара (94), на однозначно прохідному місці Олесь Доній — лідер студентської революції за Незалежність, який з дивних причин вперше має шанси потрапити в парламент.

Якщо список нормальний, то з політичними цілями та гаслами у помаранчевих справжня криза.

Під час з’їзду виступаючи прожували всі вуха одним й тим же: ідеєю скасувати депутатську недоторканість. Про це говорили й Ющенко, й Кириленко й Луценко. Про це можна було почитати на бігбордах по дорозі на з’їзд.

А ще Юрій Віталійович запропонував, щось таке незрозуміле, як створити національне бюро протидії корупції, яке «доведе до кінця 2000 справ проти Кучми й кучменят». У Тимошенко подібна ідея звучала краще для сприйняття виборців: «Корупціонерам — вища міра покарання».

Взагалі виступ Луценка був сухуватий. Лідер блоку певно вирішив, що треба бути серйознішим та трохи зав’язати з анекдотами та афоризмами.

Зло жартував він лише з соціалістів. «Євангеліє помилилося: Іуда не повісився, він поміняв прізвище й почав працювати спікером парламенту», — це Луценко заявив про Олександра Мороза. «Рудьковський виграв соціалістичні змагання з Ковпаком по кількості пущених під відкіс поїздів», — це про міністра транспорту. Смикати за хвіст соціалістів для Луценка — люба забава, адже в політичній кар’єрі вони йому більше ніколи не знадобляться.

Тимошенко Юрій Віталійович не займав жодним словом. Зрештою, між двома політичними силами існує пакт про ненапад. Однак завдання Луценка, як лідера блоку зрозуміле — обійти на виборах Юлю. Юрій Віталійович постарається. Для Луценка це справа його власних амбіцій. Відповідь на заяви Турчинову, що він «найкращій міністр для злочинців», «балакун та знахідка для шпіона».

Взагалі цікава ситуація: на чолі двох блоків-партнерів стоять непримиримі вороги. Так що Україну чекають цікаві вибори, а ще цікавіша «коаліціада».